Справа № 645/4734/21
Провадження № 1-кс/645/404/26
24 березня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021226220000354 від 09.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,
Старший слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_3 звернулася з погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності (розмір частки 1/2) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (розмір частки 1/2), з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання відчуження та пошкодження зазначеної вище нежитлової будівлі літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., з забороною користування та проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеної нежитлової будівлі, у т.ч. відчуження та розпорядження.
Клопотання про арешт майна обґрунтовано тим, що Слідчим відділенням ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021226220000354 від 09.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
В ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що 09.07.2021 до ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області надійшло звернення ОСОБА_7 щодо незаконного розміщення автомийки біля будинку 8 по вул. Драгоманова в м. Харкові.
Встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Інформації, державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_8 22.11.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію № 34333892, відповідно до якого внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право спільної часткової приватної власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Крім цього, державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_8 22.11.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію № 34315823, відповідно до якого внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право спільної часткової приватної власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Державну реєстрацію зазначеного об'єкту державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_8 22.11.2019 проведено на підставі довідки, серія та номер № 321, виданий 21.11.2019, видавник: ТОВ «НТБ КИЇВ»; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 21.11.2019, видавник : ТОВ «НТБ КИЇВ».
Згідно вищевказаної довідки від 21.11.2019, виданої ТОВ «НТБ КИЇВ», встановлено, що проведеним обстеженням за адресою: м. Харків, вул. Драгоманова,8, обстежено об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля літ. «А1-2» та проведено комплекс робіт по інвентаризації, в результаті чого виявлено наступне: нежитлова будівля літ. «А1-2» по вул. Драгоманова, 8 у м. Харків, відповідає таким характеристикам: має загальну площу 465,9 кв.м.
Водночас, відсутні документи, що підтверджують факт побудови вищевказаної нежитлової будівлі, або знаходження іншої будь-якої нежитлової або житлової будівлі або споруди за вказаною адресою, присвоєння відповідної адреси, тощо.
23.12.2019 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 3703, виданий 11.12.2019, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу; декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 141201531376, виданий 01.06.2020, видавник: Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, право спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_11 .
Крім цього, 23.12.2019 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 3705, виданий 11.12.2019, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу; декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 141201531376, виданий 01.06.2020, видавник: Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, 1/2 права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_12 .
04.08.2021 приватним нотаріусом ОСОБА_10 перереєстровано право власності на вказану 1/2 частину нежитлової будівлі за ОСОБА_6 на підставі договору дарування, серія та номер: 1968.
15.04.2021 на підставі договору дарування, серія та номер: 783, виданий 15.04.2021 видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, право на 1/2 спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 .
Документи щодо введення в експлуатацію у встановленому законом порядку вищевказаної збудованої нежитлової будівлі відсутні.
Вищезазначена нежитлова будівля за адресою: м. Харків, вул. Драгоманова, 8, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:10:011:0021, загальною площею 2,5007 га, категорія земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням 02.03 «Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Також встановлено, що рішенням 17 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.12.2017 № 861/17 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів та припинення права користування земельними ділянками», земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:10:011:0021, надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Жилбуд Україна» для будівництва багатоквартирного будинку.
Відповідно до інформації АТ «Трест Житлобуд-1» від 20.09.2021 № вих № 01, АТ «Трест Житлобуд-1» не здійснювалося будівництво нежитлової будівлі літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Драгоманова, будинок 8, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:10:011:0021.
Встановлено, що Харківською міською радою інші договори про надання в оренду вищезазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:10:011:0021, на якій розташована нежитлова будівля літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Драгоманова, 8, не укладалися.
Протоколом огляду місця події від 13.07.2021 встановлено, що за вищезазначеною адресою здійснюється господарська діяльність, а саме на нежитловій будівлі літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., наявна вивіска: «Автомийка самообслуговування «MORGN WASH» 24/7», на 1 поверсі якої розташовано 3 бокси, в яких здійснюється підприємницька діяльність «авто мийка», та 1 приміщення з розміщення персоналу. Також, неподалік розташована нежитлова будівля на 2 входи, на якій наявна вивіска: «Європейський шино монтаж. Зберігання шин 24/7».
Разом з цим, відповідно до матеріалів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.09.2021 № 10-20-5, 1-1616/90-21, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в ході проведення заходів державного контролю за використанням та охороною земель встановлено, що на зазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:10:011:0021 за адресою: м. Харків, вулиця Драгоманова, 8, знаходиться двоповерхова будівля для миття автотранспорту та одноповерхова будівля для надання послуг вулканізації та зберігання шин автотранспорту, які використовуються у комерційній цілі.
Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки складає 358124, 86 грн.
Разом з цим встановлено, що на 2 нежитлові будівлі, а саме: двоповерхову нежитлову будівлю літ. «А1-2» (для розміщення «Автомийки»), та одноповерхову нежитлову будівлю (приміщення під «Шиномонтаж»), без присвоєної адреси, відсутні документи дозвільного характеру, що підтверджують факт будівництва за вказаною адресою, присвоєння відповідної адреси, тощо.
Слідча зазначає, що в разі не накладення арешту на майно існує ризик його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження.
Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості приховування вказаного майна, його пошкодженню, псування, знищення, перетворення, відчуження, просить накласти на таке майно.
В судове засідання прокурор та слідча не з'явились, слідча подала заяву про розгляд клопотання у її відсутності, клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України клопотання розглянуто за відсутності власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Кримінальним процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як вбачається з витягу з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021226220000354 від 09.07.2021 року, 09.07.2021 до ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області надійшло звернення ОСОБА_7 щодо незаконного розміщення приміщення біля будинку 8 по вул. Драгоманова в м. Харкові. Разом з цим встановлено, що невстановлені особи здійснили самовільне будівництво на самовільно зайнятій ділянці, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6310138500:10:011:0021, та складає 0,1842 га, та використовується невстановленими особами без дозвільних документів, що підтверджують право власності, користування або оренди.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12021226220000354 від 09.07.2021 року внесені за правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 197-1 КК України - тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за таке саме кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою цієї статті.
При вирішенні питання про арешт цього майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Отже, відповідно до положень КПК України, що узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
В своєму клопотанні про арешт майна слідча посилається на те, що нежитлову будівлю літ. «А1-2», загальною площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано речовими доказами та в разі не накладення арешту на це майно існує ризик його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Водночас слідчий суддя звертає увагу, що додані до клопотання матеріали не містять інформації про те, що вказане майно, арешт на яке просить накласти слідчий, визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя вважає, що посилання у клопотанні на необхідність арешту нежитлової будівлі для збереження речового доказу, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження є формальним через відсутність обґрунтування, яке саме доказове значення мають вказана будівля і споруди, враховуючи предмет та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а також у зв'язку з недоведеністю обґрунтованих підстав для накладання такого арешту, оскільки відсутні підстави вважати, що у цьому кримінальному провадженні нежитлова будівля відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
В даному випадку клопотання не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, його підстав та мети щодо нежитлової будівлі.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вищевказане майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, як це зазначено у клопотанні.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021226220000354 від 09.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Повний текст ухвали складено 24.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1