Справа № 643/3190/26
Провадження № 3/643/1006/26
23.03.2026 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., прокурора Маркевич Ю.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,працював на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу Північно - східного офісу Держаудитслужби
до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Обставини адміністративних правопорушень, визнані судом доведеними
Відповідно до наказу начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби від 16.04.2021 № 224-о ОСОБА_1 з 20.04.2021 призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Північно-східного офісу Держаудитслужби.
Вказана посада віднесена до категорії «В» посад державної служби.
ОСОБА_1 13.08.2020 склав присягу державного службовця. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції».
Наказом начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби від 14.06.2023 № 217-о ОСОБА_1 16.06.2023 звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Північно-східного офісу Держаудитслужби.
ОСОБА_1 , будучи 16.06.2023 звільненим з посади головного спеціаліста - юрисконсульта відділу Північно - східного офісу Держаудитслужби, будучи відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45, а також п. 2-7 р. ХІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону несвоєчасно подав такі декларації:
1) 20.03.2025 о 08-23 год. несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2021 рік;
2) 31.01.2026 о 20-09 год. несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2022 рік;
3) 31.01.2026 о 20-13 год. несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2023 рік;
4) 20.03.2025 о 08-38 год. несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01.01.2023 по 16.06.2023 (при звільненні).
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Стислий виклад позиції учасників справи
Прокурор у судовому засіданні вважала доведеним наявність складу адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 . Зазначила на неспроможності доводів ОСОБА_1 щодо відсутності події та складу адміністративних правопорушень, у зв'язку з чим просила визнати ОСОБА_1 винним у їх вчиненні.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаних вище адміністративних правопорушень не визнав. Зазначив, що на момент його звільнення був встановлений мораторій на подання декларацій. Про зміни в законодавстві та відновлення обов'язку подавати декларації його не повідомляли. Крім того, з 16.06.2023 по 20.12.2023 він проходив військову службу.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його вина у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується наступними доказами:
- даними протоколів про адміністративне правопорушення № 123 від 17.02.2026, № 120 від 17.02.2026, № 122 від 17.02.2026, № 121 від 17.02.2026, згідно з якими ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними довідок оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17.02.2026, згідно з якими ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними контракту № 1 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.08.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду державної служби - головного спеціаліста - юрисконсульта відділу Північно - східного офісу Держаудитслужби;
- даними наказу Північно - східного офісу Держаудитслужби № 224-о від 16.04.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду державної служби - головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Північно - східного офісу Держаудитслужби;
- даними наказу Північно - східного офісу Держаудитслужби № 217-о від 14.06.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Північно - східного офісу Держаудитслужби, його державну службу припинено;
- даними присяги державного службовця ОСОБА_1 від 13.08.2020;
- даними трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 ;
- даними щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, з якої вбачається, що вказана декларація подана ОСОБА_1 31.01.2026;
- даними щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, з якої вбачається, що вказана декларація подана ОСОБА_1 31.01.2026;
- даними щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, з якої вбачається, що вказана декларація подана ОСОБА_1 20.03.2025;
- даними декларації при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями), за період з 01.01.2023 - 01.07.2023 рік, з якої вбачається, що вказана декларація подана ОСОБА_1 20.03.2025.
Доводи ОСОБА_1 щодо його невинуватості суд відхиляє з огляду на таке.
Пунктом 2-7 Закону України № 3384-IX від 20.09.2023 «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» було установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Пунктом 7 вказаного вище Закону України № 3384-IX було передбачено, що суб'єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" (крім суб'єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов'язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції).
Зазначені вище норми закріплені в Розділі ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції».
Закон України № 3384-IX набрав чинності 12.10.2023.
Згідно з наданими ОСОБА_1 копією військового квитка серії НОМЕР_3 та витягом з наказу командира військової частини № НОМЕР_4 Національної гвардії України № 374 від 20.12.2023, ОСОБА_1 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, виключений із списків особового складу вказаної частини 20.12.2023.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що звільнений з військової служби 20.12.2023.
Таким чином, ОСОБА_1 був зобов'язаний подати вказані вище декларації не пізніше 90 календарних днів з моменту звільнення з військової служби, тобто не пізніше 90 календарних днів, починаючи з 20.12.2023.
Між тим, як зазначено вище, ОСОБА_1 подав декларації з пропуском вказаного строку, а саме 20.03.2025 та 31.01.2026.
Доводи ОСОБА_1 відносно того, що його не повідомляли про зміни в законодавстві, згідно з якими був відновлений обов'язок подання декларацій, та, відповідно, не повідомляли про виникнення у нього обов'язку подати декларації, суд не може визнати обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Закон України № 3384-IX, виходячи з відкритих (загальнодоступних) даних офіційного сайту Верховної Ради України, був опублікований у встановленому законом порядку - у виданнях «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України».
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Оскільки Закон України № 3384-IX доведений до відома населення у порядку, встановленому законом, незнання ОСОБА_1 вказаного закону згідно з ст. 68 Конституції України не звільняє його від юридичної відповідальності за незнання вказаного закону та порушення строків подання декларацій.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаних вище правопорушень.
Накладення стягнення
Керуючись ст. 33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 34 КУпАП орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе визнати обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 , дані про його особу, а саме факт виконання ним обов'язків військової служби в умовах воєнного стану.
Ураховуючи позицію учасників справи, суд вважає, що накладення стягнення у мінімальному розмірі санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП здатне забезпечити виконання завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн., які підлягають стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
ВизнатиОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (Рахунок: UA928999980314020542000020649, отримувач: ГУК Харків. обл./ МТГ Харків/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення»).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов