Справа № 344/22836/25
Провадження № 2/352/501/26
25 березня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Олійника М. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Кукули О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий виклад позовних вимог та позицій сторін.
Від ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до суду надійшов позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлений позов обґрунтований тим, що 12.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Договір №4381757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати грошові кошти у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші передбачені договором обов'язки. Відповідно до п. 1.3 Договору строк кредитування встановлено з 12.02.2024 по 06.02.2025 (360 днів), із періодичністю сплати процентів кожні 10 днів. Кредит було надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем під час укладення договору, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якої 12.02.2024 на користь відповідача зараховано 4000 грн. 25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №25/10/2024, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право грошової вимоги до відповідача за Договором №4381757 від 12.02.2024. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за тілом кредиту за договором №4381757 від 12.02.2024 у розмірі 3299,97 грн, посилаючись на невиконання останнім зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Також позивач заявляє вимогу про стягнення нарахованих процентів за користування кредитом у загальному розмірі 26057,76 грн, що складаються з процентів, нарахованих первісним кредитором (17477,76 грн), та процентів, нарахованих після відступлення права вимоги новим кредитором (8580 грн). Окрім того, позивач просить стягнути з Відповідача штрафні санкції за порушення умов кредитного договору у розмірі 2000 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 31357,73 грн, що включає тіло кредиту, проценти та штрафні санкції. Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
09.02.2026 від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому вона вказала, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, відповідач не погоджується із вимогою про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2000 грн. Такі заперечення обґрунтовані посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, у тому числі від сплати неустойки. У зв'язку з цим відповідач вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним. Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 26 057,76 грн, відповідач визнає їх частково. На думку відповідача, обґрунтованою є сума процентів у розмірі 13 618,11 грн. Інша частина заявлених до стягнення процентів, за твердженням відповідача, нарахована з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, позивачем не дотримано обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки. Відповідач зазначає, що з урахуванням передбачених законом обмежень, загальна сума процентів становить 16 536,89 грн. При цьому, відповідачем було сплачено 2 918,78 грн, що підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості. Таким чином, за розрахунком відповідача, заборгованість за процентами становить 13 618,11 грн. Водночас відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 299,97 грн. Крім того, відповідач заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними, та просить зменшити їх до 1 500 грн з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України (а.с. 132 - 134).
11.02.2026 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Позивач не погоджується з доводами Відповідача, вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам законодавства. Електронний кредитний договір № 4381757 від 12.02.2024 року укладено з дотриманням норм ЗУ «Про електронну комерцію», що прирівнюється до письмової форми. Відповідач акцептував умови договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (смс-коду «16498»), що є аналогом власноручного підпису. Факт укладення правочину та визнання боргу підтверджується частковими оплатами Відповідача на суму 3618,81 грн. Кредитні кошти в розмірі 4000 грн були успішно перераховані на верифіковану банківську картку Відповідача через платіжну систему «ПЕЙТЕК». Відповідно до правової позиції Верховного Суду, обрання досудового врегулювання спору є правом, а не обов'язком кредитора, тому право на судовий захист не обмежене. Нарахування процентів здійснено за погодженою ставкою 2,5% на добу виключно в межах визначеного договором строку кредитування (до 06.02.2025). Зазначені проценти є платою за правомірне користування коштами (ст. 1048 ЦК України), а не штрафними санкціями. Оскільки договір укладено після 24.01.2024 року, на нього не поширюються обмеження щодо нарахування неустойки в період воєнного стану за Законом № 3498-IX. Враховуючи викладене представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 137 - 145).
16.02.2026 від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона вказала, що відповідь Позивача на відзив, незважаючи на її значний обсяг, не містить належного спростування жодного з наведених нею доводів, що свідчить про їх фактичне ігнорування. Аргументація Позивача щодо непоширення дії окремих положень Закону України «Про споживче кредитування» є нерелевантною, оскільки такі норми не були покладені в основу її правової позиції. Натомість Позивач не надав жодних заперечень щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Відсутність реагування на ці обставини свідчить про необґрунтованість заявленої до стягнення суми процентів. Подана відповідь містить переважно посилання на нерелевантну судову практику та обставини, які не є предметом спору. З огляду на викладене, відповідь на відзив не містить нових юридично значущих обставин і не спростовує позицію Відповідача, а відтак не може бути покладена судом в основу задоволення позову. У зв'язку зі зверненням зі скаргою до НБУ просила відкласти розгляд справи (а.с. 188 - 190).
25.03.206 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вона вказала, що 08.02.2026 нею подано відзив через підсистему «Електронний суд», у якому частково визнано обставини та заявлені вимоги. Позивач подав відповідь на відзив, з якою вона не погодилась та подала заперечення від 15.02.2026. Додатково нею подано скаргу до Національного банку України щодо можливих порушень прав споживача фінансових послуг. У відповіді НБУ зазначено про відсутність повноважень втручатися у договірні відносини та надавати правову оцінку спірному договору. На думку відповідача, така відповідь не спростовує її доводів щодо неправомірності нарахування процентів і штрафних санкцій. З урахуванням викладеного, просила суд врахувати її позицію та вирішити справу без її участі. Додаткова повідомила, що вийшла заміж і змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
Процесуальні рішення суду.
Ухвалою від 21.01.2026 суд відкрив спрощене позовне провадження з без виклику сторін.
Ухвалою від 26.02.206 суд здійснив перехід до спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позові міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач Семенців «Савчин» в судове засідання не з'явилася, в письмових пояснення виклала клопотання про розгляд справи без її участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом обставини, застосовані норми права та висновки.
12.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та ОСОБА_2 укладено договір № 4381757 про надання споживчого кредиту, за умовами якого кредитодавець надав грошові кошти у розмірі 4000 грн на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші договірні обов'язки; строк кредитування встановлено 360 днів (з 12.02.2024 по 06.02.2025) з періодичністю сплати процентів кожні 10 днів; надання кредиту здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку, зазначену відповідачем під час укладення договору, при цьому кредитодавець свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами.
У Правилах ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» визначено, що укладення кредитного договору зі споживачем відбувається в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (вебсайт або застосунок «Credit7») із проходженням процедури реєстрації, верифікації, заповнення анкети, підтвердження умов кредитування та подання заявки. Клієнт ознайомлюється з правилами, публічною пропозицією, надає згоду на обробку персональних даних, а також акцептує оферту шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису.
25.10.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надало ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4000 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), яка акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.
Враховуючи викладені обставини, договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 3299,97 грн підлягають задоволенню.
Щодо розмірів відсотків, що підлягають стягненню суд зазначає таке.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором № 4381757 від 12.02.2024 виконало і надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4000 грн строком на 360 днів, із процентною ставкою 0,01 % на день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього в результаті застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором - 17477,76 грн, а також суму заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем - 8580 грн.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом 120 днів 2,5% (25.12.2023 - 22.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (23.04.2024-20.08.2024).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відтак суд вважає, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон, а тому за період з 25 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, за період з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - 1 %.
Отже, розмір нарахованих відсотків у межах такого строку мав би становити 16467,50 грн, з яких: 4 грн (4000 х 0,01% х 10 днів) за період із 12.02.2024 (дата укладення договору) до 22.04.2024; 5032,50 грн (3299,97 х 1,5% х 61 день) за період з 23.04.2024 до 20.08.2024; 5940 грн (3299,97 х 1% х 170 днів) за період з 21.08.2024 до 06.02.2025 (строк закінчення дії договору).
Таким чином, з урахуванням сплачених позивальником відсотків в сумі 2818,78 грн, з відповідач ана користь позивача підлягають стягнення відсотки в сумі 13548,72 грн (16467,50 - 2818,78).
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд звертає увагу на таке:
Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути із відповідача за кредитним договором № 4381757 від 12.02.2024 року штрафні санкції в розмірі 2000 грн.
Позивач посилався на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» яким передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Таким чином, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Однак з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь позикодавця неустойки, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.
Суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції в розмірі 2000 грн підлягають списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Узагальнюючі висновки суду.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та з відповідача на корить позивача стягнути заборгованість за договором № 4381757 від 12.02.2024 в сумі 16848,69 грн, з яких: 3299,97 грн - тіло кредиту, 13458,72 - відсотки за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 1301,57 грн судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40 х 53,73 %).
Також, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. суду надано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024; акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 47, 61, 68-69).
Вказані докази, на думку суду підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
За таких обставин, оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 5373 грн (10000 х 53,73 % = 5373).
На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 263-265, 279, 282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість в розмірі 16848 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1301 (одна тисяча триста одна) грн 57 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 373 (п'ять тисяч триста сімдесят три) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27 прим. 2, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Максим ОЛІЙНИК