Справа № 344/3329/26
Провадження № 1-кс/344/1678/26
20 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року, -
ОСОБА_3 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про скасування постанови дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП України в Івано-Франківській області від 21 січня 2026 року про закриття кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України; зобов'язати уповноважену особу продовжити досудове розслідування; зобов'язати провести: технічну експертизу договорів; експертизу давності виконання записів; порівняльний аналіз усіх редакцій договорів; витребування матеріалів цивільної справи; перевірку факту використання різних версій договору у судовому провадженні.
В обґрунтування скарги посилалася на неповноту обсягу проведених дізнавачем у кримінальному провадженні №12018090010003872 слідчих та процесуальних дій, передчасність та безпідставність висновку про закриття кримінального провадження.
Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити.
Дізнавач в судовому засіданні проти вимог скарги заперечила, просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на повноту проведених у кримінальному провадженні слідчих та процесуальних дій. На адресу суду надала матеріали кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року.
Проаналізувавши пояснення скаржника, дізнавача, дослідивши матеріали скарги та ознайомившись зі змістом постанови про закриття кримінального провадження, а також матеріалами кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - «КПК України») передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому чинний КПК України не встановлює вичерпного переліку дій, які є обов'язковими до вчинення слідчим при здійсненні досудового розслідування за повідомленням про кримінальне правопорушення.
При проведені досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, та, передусім, враховуючи закріплені статтею 2 КПК України завдання кримінального судочинства, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення в рамках відповідного кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя звертає особливу увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчим суддею встановлено, що відділом дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018090010003872 від 25.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за заявою ОСОБА_3 щодо підробки громадянином ОСОБА_5 договору безпроцентної позики з метою заволодіння інвестиційними грошовими коштами проекту «Будівництва теплиць».
Постановою дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП України в Івано-Франківській області від 21 січня 2026 року про закриття кримінального провадження - кримінальне провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - закрито у зв'язку з відсутністю встановленого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України. Правовою підставою закриття кримінального провадження зазначено п.п. 2 ч.1 ст.284 КПКУкраїни.
Вважаючи вищевказану постанову про закриття кримінального провадження незаконною, ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з даною скаргою про скасування цієї постанови.
Так, як вбачається зі змісту резолютивної частини оскаржуваної постанови, підставою для закриття кримінального провадження став висновок слідчої про те, що «в матеріалах кримінального провадження є відсутність самого факту підробки Договорів, оскільки відповідно до зазначеного висновку експерта підписи у графі «Позичальник ОСОБА_3 » були виконані ОСОБА_3 ».
Такий висновок слідчої ґрунтується на тому, що у кримінальному провадженні не виявлено фактів, які вказували б на наявність складу кримінального правопорушення.
Вищевказаний висновок слідчої не може вважатися обґрунтованим та послідовним.
Як зазначено Вищим антикорупційним судом в ухвалі від 02 листопада 2023 року у справі № 991/9403/23 «… з метою виконання завдань кримінального провадження та дотримання загальних засад його здійснення, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, а саме здійснення всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у їх сукупності».
У іншій справі за №991/10650/23 в ухвалі від 18 грудня 2023 року Вищим антикорупційним судом зазначено наступне:
«26. Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що однією з підстав для закриття кримінального провадження є встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
27. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
28. Водночас, за змістом ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається за загальним правилом на слідчого та прокурора.
29. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
30. Частиною 1 ст. 94 КПК України передбачено, що, зокрема, слідчий, прокурор, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
31. Отже, вищенаведені положення кримінального процесуального законодавства передбачають, що рішення про закриття кримінального провадження може бути прийнято лише у результаті проведення ефективного, повного та всебічного досудового розслідування. Досудове розслідування може вважатись всебічним та повним лише, якщо під час його проведення слідством було об'єктивно встановлено всі обставини справи, проведено всі слідчі (розшукові) та процесуальні дії для встановлення таких обставин, надану належну правову оцінку встановленим фактам та на підставі положень закону і фактичних даних прийнято процесуальне рішення».
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018090010003872 від 25.10.2018 року дізнавачем не виконано завдань кримінального провадження.
Фактично слідчим суддею встановлено, що після внесення відомостей до ЄРДР 25.10.2018 року та початку досудового розслідування, дізнавачем було допитано ОСОБА_3 в статусі потерпілого, допитано свідків, реалізовано тимчасовий доступ до лдокументів, призначено почеркознавчу експертизу та отримано висновок експерта.
Відтак, вчинивши вище перелічені дії, дізнавачем прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
При цьому, згідно з пунктом 2 ч. 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо:
2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Однак, у оскаржуваній постанові дізнавачем не зазначено, у діянні якої саме особи відсутній склад кримінального правопорушення за ч. 1ст. 358 КК України, а також, який саме елемент складу кримінального правопорушення відсутній у діянні.
У свою чергу, дізнавач, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Адже, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних, бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства ( рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що фактично, як встановлено з пояснень скаржниці в судовому засіданні, існує три окремі договори безпроцентної позики грошей на суми 74 704,00 грн., 45 760,00 грн. та 88 345,60 грн., однак до матеріалів кримінального провадження долучено лише оригінал договору безпроцентної позики грошей на суми 74 704,00 грн. (матеріали кримінального провадження, а.с.156).
Оригінали двох інших договорів в матеріалах кримінального провадження відсутні. Такі договори долучено лише в копіях.
Предметом експертизи були договори безпроцентної позики грошей на суми 74 704,00 грн. та 88 345,60 грн., однак, слідчий суддя повторює, що оригінал договору безпроцентної позики грошей на суми 88 345,60 грн. в матеріалах кримінального провадження відсутній.
Вказана обставина повинна бути ретельно перевірена дізнавачем.
Крім того, як вбачається зі змісту матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_3 клопотандла про проведення технічної експертизи давності документів, однак таке питання дізнавачем вирішено не було.
Також слідчий суддяособливо наголошує на тому, що ухвалою слідчого судді від 08.09.2025 року у справі №344/15320/25 вже було скасовано попередню постанову дізнавача СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 29 червня 2024 року про закриття кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018.
Слідчий суддя у справі №344/15320/25 звертав увагу на те, що «Підсумовуючи наведене слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова винесена дізнавачем без урахуванням усіх обставин справи, без проведенням під час досудового розслідування необхідного об'єму перевірочних дій, який був би достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, постанова про закриття кримінального провадження є такою, що суперечить вимогам ст.ст.110, 284 КПК України, а тому підлягає скасуванню».
При цьому, постановою дізнавача СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 29 червня 2024 року про закриття кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 - вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст. 284 КПК України)
Натомість, після скасування вказаної постанови про закриття кримінального провадження від 29 червня 2024 року органом дізнання не проведено жодної слідчої чи процесуальної дії, та повторно прийнято аналогічне рішення про закриття кримінального провадження з іншої підстави - відсутність складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст. 284 КПК України).
Отже, на думку слідчого судді, у оскаржуваній постанові від 21.01.2026 року про закриття кримінального провадження не обґрунтовано належних підстав для закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України; при винесенні оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження дізнавачем не наведено всіх фактичних обставин та відповідних їм доказів, які дозволяють зробити однозначний висновок, який не залишає місця сумнівам про наявність достатніх підстав для закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та які спростовують покликання скаржника про неповноту дослідження всіх обставин даного провадження.
Враховуючи вимоги статті 2 та частини 2 статті 9 КПК України висновок дізнавача про закриття кримінального провадження є передчасним та не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає принципам кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не вбачає підстав вважати оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження обґрунтованою та мотивованою.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Частиною 2 статті 301 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість вимог скарги в частині скасування постанови про закриття кримінального проваджження та наявність підстав для її задоволення.
Вимоги скарги про зобов'язання уповноважену особу провести технічну експертизу договорів; експертизу давності виконання записів; порівняльний аналіз усіх редакцій договорів; витребування матеріалів цивільної справи; перевірку факту використання різних версій договору у судовому провадженні - є передчасними, оскільки в ході досудового розслідування, яке здійснюватиметься після скасування оскаржуваної постанови потерпіла не позбавлена права ініціювати вчинення відповідних процесуальних та слідчих дій шляхом подання відповідних клопотань, а відповідні рішення дізнавача за результатами їх розгляду можуть бути предметом самостійного оскарження слідчому судді.
В цій частині вимоги скарги задоволенню не підлягають як передчасні.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП України в Івано-Франківській області від 21 січня 2026 року про закриття кримінального провадження №12018090010003872 від 25.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1