Справа № 215/6616/25
2/215/539/26
17 березня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О.,
за участю секретаря Оніщенко Ю.М.,
представника позивача - адвоката Голівера П.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Стислий виклад позиції позивача
04.08.2025 до суду надійшла вказана позовна заява, в обґрунтування якої позивач ОСОБА_2 вказує, що 04.04.2025 з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем Daewoo Nubira, у місті Кривому Розі сталася ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача Daewoo Lanos завдано механічних пошкоджень. 23.04.2025 відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В зв'язку з отриманими механічними пошкодженнями належного позивачу автомобіля вона зазнала матеріальних збитків на суму 17 957,29 грн, з яких страховою компанією відшкодовано 14 492,16 грн, тоді як залишок невідшкодованої частини збитків складає 3 200,13 грн. Крім того, позивач ОСОБА_2 зазнала моральної шкоди, яку оцінює у 30 000грн. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на проведення експертизи в сумі 5 000 грн, на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та відшкодувати сплачений судовий збір на суму 2 422,40 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві на позов заявлені позовні вимоги визнав частково на суму 3 200 грн, що дорівнює розміру франшизи, визначеної за страховим полісом. Щодо стягнення з нього витрат на проведення експертної оцінки транспортного засобу заперечує, посилаючись на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено стягнення таких витрат за рахунок страховика, а не особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді. Також відповідач заперечує і проти стягнення з нього моральної шкоди, оскільки вважає недоведеною як її наявність, так і заявлений розмір, який не відповідає критеріям розумності та справедливості. Крім того, відповідач заперечує і проти заявленого розміру правничої допомоги з позиції невідповідності критеріям реальності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 11.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2025.
Ухвалою від 09.09.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО», а саме: полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_1 як власника (чи володільця) автомобіля Daewoo Nubira, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та у зв'язку з необхідністю витребування доказів судове засідання, що призначене на 09.09.2025, було відкладено на 24.09.2025.
В зв'язку з зайнятістю судді в іншому провадженні справа 24.09.2025 не розглядалась.
У судовому засіданні 02.10.2025 суд перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши вступні слова представника позивача та відповідача, після чого суд оголосив перерву до 06.11.2025 для виклику і допиту заявлених представником позивача свідків.
Через відсутність зв'язку з системою ЄСІТС судове засідання 06.11.2025 не відбулось.
Справа у судовому засіданні 27.11.2025 не розглядалась через відсутність електропостачання в суді.
За клопотанням представника позивача розгляд справи 16.12.2025 було відкладено на 20.01.2026.
У судовому засіданні 20.01.2026 було оголошено перерву до 10.02.2026 за клопотанням представника позивача через неможливість явки свідків.
У судовому засіданні 10.02.2026 було оголошено перерву до 23.02.2026 для допиту свідків.
За клопотанням представника позивача судове засідання, призначене на 23.02.2026, було відкладено на 17.03.2026.
У судовому засіданні 17.03.2026 після допиту свідків та дослідження письмових доказів суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Фактичні обставини справи
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, а також дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного.
04.04.2025 о 13.20 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo Nubira, н/з НОМЕР_2 біля будинку №2 по вул. Сергія Колачевського м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, під час виконання маневру розворот не впевнився, що це буде безпечно і не надав перевагу руху автомобілю Daewoo Lanos н/з НОМЕР_3 , що рухався у зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого здійснив зіткнення з даним транспортним засобом. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3б, 10.1, 10.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою від 23.04.2025 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850 грн. на користь держави. Постанова набрала законної сили 06.05.2025 (копія, а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля ДЕУ ЛАНОС TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_3 (копія, а.с.10).
Згідно з висновком експерта №97/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку, складеного 26 травня 2025 року, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Daewoo Lanos 1.5і», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , складає: 17957,31 грн з ПДВ на запасні частини. 17692,29 грн без ПДВ (копія, а.с.11-27).
Вартість транспортно-товарознавчої експертизи відповідно до Договору №68 від 07.05.2025 та рахунку-фактури №98 від 07.05.2025 становить 5000 грн (копії, а.с.33, 34).
Згідно з платіжною інструкцією №53 від 08.05.2025 позивач ОСОБА_3 сплатила 5000 грн за послуги експерта згідно з рахунком №98 від 07.05.2025 (копія, а.с.35).
25.06.2025 позивач ОСОБА_2 звернулась із заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» про виплату страхового відшкодування (копія, а.с.28).
Відповідно до виписки по рахунку позивач 14.07.2025 від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» отримала страхове відшкодування на суму 14 492,29 грн (копія, а.с.29 зворот).
Згідно з консультаційним висновком спеціаліста лікаря невролога від 07.04.2025, до якого звернулась позивач після ДТП, останній встановлено діагноз гіпертонічний криз, тривожний розлад та призначено лікування (копія, а.с.31).
Позивач ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець із 16.11.2023, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копія, а.с.111).
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР №221359395 від 06.06.2024, який діяв до 21.06.2025, виданий ТДВ СК «КРЕДО» забезпечений транспортний засіб, належний ОСОБА_1 , є Daewoo Nubira, державний номер НОМЕР_2 . При цьому у полісі зазначена франшиза у розмірі 3200 грн (а.с.106-108).
Свідок ОСОБА_4 , який є зятем позивачки, пояснив суду, що йому після дорожньо-транспортної пригоди зателефонувала ОСОБА_2 , яка голосом на межі зриву повідомила про цю подію. Коли він із своєю дружиною приїхали на місце ДТП, то позивачка була в шоці від усього, а вони намагались її заспокоїти. Після приїзду поліції було складено протокол на відповідача. Тоді почали обговорювати ремонт та вирішили це робити зі страховою компанією. В подальшому після проведення експертизи позивачці страховою компанією була відшкодована частина вартості ремонту пошкодженого автомобіля, але цього не вистачило на повний ремонт. Стан здоров'я ОСОБА_2 після ДТП погіршився, вона постійно приймає призначені неврологом ліки. Відповідач не намагався самостійно відшкодувати спричинену ним шкоду.
Свідок ОСОБА_5 , донька позивачки, пояснила суду, що після дзвінка її матері про ДТП вона разом із чоловіком приїхали до цього місця. Вони побачили, що мати знервована, оскільки відповідач тиснув на неї, що це вона винна в ДТП. В результаті цих подій у матері через стрес і хвилювання підвищився тиск, вона її заспокоювала як могла, давала пігулки. Зараз її мати проходить лікування, вживає антидепресанти. Також певний час вона не могла користуватись автомобілем.
Застосовані норми права
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі застрахованих транспортних засобів, врегульовані положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, а також приписами ЦК України.
Суд зазначає, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 04.04.2025 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідача було укладено у 2024 році, а відтак під час дії Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (який втратив чинність 01.01.2025 року).
Пунктом 6 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX в діючій редакції передбачено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.
Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, виходячи з того, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 04.04.2025, а договір страхування відповідача був укладений в період дії Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, то до даних правовідносин підлягають застосування положення саме цього Закону.
Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедуру отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 9.1 статті 9 Закону №1961-IV передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно зі статтею 12 Закону № 1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується
Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст. 124 Конституції України.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Положеннями ст. 1166 ЦПК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як встановлено судом, відповідачем через його неправомірні дії, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, завдана позивачці шкода, яка ним не відшкодована, що не оспорювалося відповідачем.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас, приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Мотиви прийнятого рішення
Позивач просила стягнути з відповідача невідшкодовану частину збитків у розмірі 3200 грн, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача складає суму франшизи.
Оскільки відповідач несе субсидіарну відповідальність, він повинен відшкодувати збитки, які не відшкодовуються страховиком в розмірі 3200 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Положеннями п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 № 214/7462/20 (61-21130сво21).
Обґрунтовуючи наявність та розмір заподіяної моральної шкоди внаслідок ДТП позивач зазначила, що з вини відповідача пошкоджено її автомобіль. Пошкодження автомобіля викликало в неї нервовий стрес, сильні душевні переживання та моральні страждання, що призвело до погіршення стану її здоров'я. Її страждання і переживання пов'язані з тим, що технічний стан пошкодженого автомобіля вже ніколи не буде таким, яким був до дорожньо-транспортної пригоди. Також вона була вимушена витрачати свої заощадження на ремонт пошкодженого автомобіля, а не на інші нагальні потреби. Під час ремонту автомобіля вона була позбавлена можливості ним користуватися, і як наслідок вона не могла у повному обсязі здійснювати свою підприємницьку діяльність. Крім того, її страждання пов'язані з тим, що частина завданої їй матеріальної шкоди та моральна шкода не відшкодовані відповідачем до цього часу.
Сукупністю досліджених доказів судом встановлено, що позивач зазнала душевних страждань та інших негативних явищ у її житті, у зв'язку з пошкодженням її автомобіля.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є обґрунтованими, так як позивачем доведено характер та обсяг душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням її автомобіля, характер немайнових втрат внаслідок неможливості ним користуватися певний час, що саме по собі свідчить про наявність страждань, що призвело до порушення звичайного ритму життя позивача.
Однак виходячи із принципів розумності та справедливості, а також з того, що розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити позивачці втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення за рахунок відповідача, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково, стягнувши на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 5000 грн. На думку суду, саме ця сума відповідає рівню душевних страждань позивачки та принципам розумності і справедливості та є достатнім і співмірним із спричиненою моральною шкодою та не становить для відповідача надмірного тягаря.
Висновки суду
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
В даному випадку позивачем частково обґрунтовано позовні вимоги доказами, які вона подала до суду разом із позовною заявою.
В свою чергу, заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов та у судовому засіданні не спростовують як вини останнього у спричиненні позивачці матеріальної і моральної шкоди, так і її наявності в результаті саме його дій.
За таких обставин, враховуючи принцип змагальності, в силу якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також в силу яких кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчине нням нею процесуальних дій, суд при винесенні вказаного рішення оцінив саме наявні у справі докази та прийняв саме таке рішення.
Судові витрати
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору, витрат пов'язаних із розглядом справи. До витрат пов'язаних із розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-цс вказала, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.). Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним.
Матеріалами справи підтверджено, що між адвокатом Голівером П.В. та Випною Г.А. 28.04.2025 було укладено договір про надання правничої допомоги. На підтвердження надання відповідних послуг позивачем були надані: договір про надання правничої допомоги, додаток №1 до вказаного договору, розрахунок вартості правничої допомоги, квитанцію на суму 15000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує наступне.
У розрахунку вартості правничої допомоги зазначено, що позивачці були надані наступні послуги, пов'язані з підготовчими діями та судовим розглядом позову: вивчення та аналіз обставин цивільної справи - 2 год; підготовка та подання до Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі адвокатського запиту щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди - 1 год; підготовка адресованої Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» заяви про виплату страхового відшкодування - 1 год; вивчення практики Верховного Суду України щодо відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної і моральної шкоди - 15 год; підготовка позовної заяви про відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної і моральної шкоди - 15 год; надання позивачці підсумкової консультації - 1 год; безпосередній розгляд цивільної справи в судовому засіданні адвокатом - 4 год. В підсумку адвокатом має бути витрачено по цивільній справі щонайменше 40 год. Позивачка сплатила адвокату 15 000 грн, таким чином, фактична вартість наданої адвокатом допомоги склала 375 грн за 1 годину.
Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката, але сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності.
Так, суд враховує, що підготовка позовної заяви (15 годин) та вивчення практики Верховного Суду (15 годин) не потребувало таких зусиль, оскільки позовна заява складає 8 сторінок, при тому, що саме обґрунтування позову міститься на 4-х аркушах та до неї не включено жодного посилання на релевантні постанови Верховного Суду. З урахуванням складності справи, яка є справою незначної складності та обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі, з фактично витраченого адвокатом часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг визначених в акті неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 15000 грн. як витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.
Водночас, суд вважає, що співмірною та достатньою у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 5 000 грн.
За приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
Загальний розмір понесених позивачем судових витрат, доведених документально квитанціями про оплату судового збору від 31.07.2025 на суму 2422 грн 40 коп., платіжною інструкцією №53 від 08.05.2025 про оплату експертизи на суму 5000 грн., а також квитанцією серії ААК №456636 від 28.04.2025 на отримання правничої допомоги на суму 15000 грн, становить 22 422 грн. 40 коп.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8 200 грн (3200 грн + 5 000 грн), відтак судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять: 598,30 грн витрат зі сплати судового збору, 1 234,94 грн витрат на залучення експерта та 1 234,94 грн витрат на правничу допомогу, виходячи із встановленого судом розміру (5000 грн) з урахуванням принципів їх співмірності, розумності та достатності.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 47, 77, 81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. та 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, а також 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 30 коп. - витрат на сплату судового збору, 1234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) гривні 94 коп. - витрат на правничу допомогу та 1234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) гривні 94 коп. - витрат на залучення експерта.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 24 березня 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Голівер Павло Володимирович, РНОКПП НОМЕР_6 , місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя