Справа № 607/347/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.
Провадження № 22-ц/817/211/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
24 березня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Капітал" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Якімець Т.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2025 року ТОВ "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 31.03.2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ “Мілоан» кредитний договір №9716878, відповідно до якого отримала кредит в сумі 5000 грн та зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
26.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ. Відповідно до умов даного договору ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №9716878.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором становить 20 125,00 грн, з яких: 5000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 14 625,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 500 грн - прострочена заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути з відповідачки.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовлено. Судові витрати покладено на позивача у межах витрат, що ним понесені.
В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів. Скаржник зазначає, що на підтвердження перерахування кредиту позивачем подано платіжне доручення №97036308 від 31.03.2023 року, з якого вбачається перерахування первинним кредитором - ТОВ «Мілоан» - грошових коштів у сумі 5000 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що відповідає реквізитам банківської картки, зазначеним у кредитному договорі.
На думку скаржника, відсутність на цьому документі відміток банківської установи про його виконання не може бути підставою для невизнання його доказом здійснення відповідної господарської операції, оскільки документ містить усі необхідні реквізити, що дозволяють ідентифікувати зміст та обсяг операції, її дату, суму та отримувача коштів.
Крім того, товариство наголошує, що відповідач не надала жодних доказів на підтвердження того, що кошти на її банківський рахунок не надходили або що зазначена банківська картка їй не належить, хоча мала можливість отримати відповідні відомості у банківській установі та подати їх до суду.
Також зазначається, що первинний кредитор є небанківською фінансовою установою, яка здійснює кредитування шляхом безготівкового переказу коштів на банківські реквізити, вказані позичальником у заявці на отримання кредиту, а облік таких операцій ведеться в електронній обліково-реєструючій системі, тому надані позивачем кредитний договір, платіжне доручення та розрахунок заборгованості, на думку скаржника, є достатніми та належними доказами надання кредиту і наявності заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Обставини справи.
Судом встановлено, що 31.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1
в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №9716878, який (як зазначено на першій сторінці договору) підписаний ОСОБА_1 31.03.2023 року о 15:13 одноразовим ідентифікатором Z90369.
Згідно з п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.2, п.1.3.1, п.1.3.2, 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 31.03.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.04.2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 14.07.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 15.04.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 14.07.2023 року (останнього дня строку кредитування).
Комісія за надання кредиту: 500 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1125 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3 )
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору.
Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 *29.
Відповідно до п.2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.3 договору, в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору (п.2.2.2 Договору).
Порядок нарахування процентів визначений п. 2.2.3 договору.
Згідно п.2.3.1. позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у договорі.
До позовної заяви додано паспорт споживчого кредиту №9716878, у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Згідно із довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , яка уклала договір про споживчий кредит №9716878 від 31.03.2023 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z90369, час відправлення ідентифікатора 2023-03-31 15:13:07, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380676254271.
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №9716878 від 31.03.2023 року, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 14.07.2023 року, а суму до сплати: кредит 5000 грн; комісія за надання кредиту 500 грн; проценти 14625 грн.
Згідно платіжного доручення №97036308 від 31.03.2023 року, платник ТОВ «Мілоан» доручив Приватбанк перерахувати кошти в розмірі 5000 грн, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 , кредитний рахунок: 414962*29, призначення платежу: кошти згідно договору №9716878.
26.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.
Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1 Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (пп. 6.2.3 Договору).
Відповідно до п.7.1 Договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1213581,70 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №72130 від 26.07.2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 1213581,70 грн. за відступлення права вимоги згідно з договором №101-МЛ від 26.07.2023 року
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №101-МЛ від 26.07.2023 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», перейшло в тому числі право вимоги за договором про споживчий кредит №101-МЛ від 26.07.2023 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума заборгованості 20125 грн, залишок по тілу кредиту 5000 грн, залишок по відсотках 14625 грн, залишок по комісії 500 грн.
Претензією № 22905436/359 від02.12.2024 року позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 20125 грн.
Також в матеріалах справи наявні відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №9716878 за період з 31.03.2023 року по 14.07.2023 року.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1046, ч.1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів.
З таким висновком суду погодитись неможливо.
По перше, ТОВ «Мілоан» є небанківською (фінансовою) установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб.
По друге, ОСОБА_1 , підписуючи договір про споживчий кредит, зазначила номер карти із замаскованим номером 414962*29, на який бажала отримати кредитні кошти.
На думку колегії суддів, у наданому платіжному дорученні 97036308 міститься посилання на призначення платежу - “Кошти згідно договору 9716878», отримувачем вказано ОСОБА_1 та вказано її РНОКПП НОМЕР_3 , кредит. рах. НОМЕР_1 , Visa, що є належним доказом отримання позичальником кредитних коштів.
Так, ст.31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 ч.ч.4, 5 ст.31 Закону України «Про платіжні послуги» чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Колегія суддів наголошує, що процесуальний інститут витребування доказів є механізмом допомоги стороні, яка має об'єктивні складнощі в їх самостійному отриманні. Водночас відповідач, будучи власником рахунку, мала безперешкодний та безпосередній доступ до інформації про рух власних коштів.
Отже відповідач з метою спростування відомостей, зазначених у платіжному доручення, мала об'єктивну можливість надати суду власну банківську виписку за спірний період.
Водночас, слід звернути увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, що б дало можливість відхилити ті обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог, які підтверджені належними доказами отримання відповідачкою кредитних коштів.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим. Цей висновок суду не ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, відтак апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором №9716878 від 31.03.2023 року.
Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується із нарахованою сумую боргу за означеним кредитним договором, виходячи із наступного.
Щодо нарахованої ТОВ “Мілоан» комісії за за надання кредиту у розмірі 500 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору №9716878 від 31.03.2023 року про Споживчий кредит, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 500 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення договору про надання споживчого кредиту №9716878 від 31.03.2023 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 500 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 500 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення комісії за надання кредиту висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає їх безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що проценти за користування кредитом є правомірними, оскільки їх нарахування здійснено відповідно до умов кредитного договору та в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчився 14.07.2023 року. Нараховані позивачем проценти відповідають передбаченим договором процентним ставкам і обчислені за період фактичного користування кредитними коштами, а тому підлягають стягненню з відповідача разом із сумою основного боргу.
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що з відповідачки в користь позивача слід стягнути заборгованість за договором від 31.03.2023 року №9716878 у загальному розмірі 19625 грн, яка складається з: 5000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 14625 грн - прострочена заборгованість за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн.
Вимоги позовної заяви та апеляційної скарги задоволено на 97.52% .
Враховуючи принцип пропорційності стягнення судових витрат, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2362,32 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 3543,48 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги, що разом становить 5384,85 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДПРОУ 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит №9716878 від 31.03.2023 року у загальному розмірі 19625 грн, яка складається з: 5000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 14625 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДПРОУ 35234236) 5384,85 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.