Справа № 466/9766/20 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 22-ц/811/4354/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
12 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.
секретаря: Заяць Я.І.
з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,
представника Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» - Стегніцького А.М.,
представника Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України -
Добжанського А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», з участю третіх осіб: Первинної профспілкової організації Учбово-виробничого об'єднання УТОС, Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, третьої особи на стороні відповідача директора Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» Стегніцького Андрія Мироновича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комітет трудового колективу ПОГВ «Львівського УВП УТОС», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», з участю третіх осіб: Первинної профспілкової організації Учбово-виробничого об'єднання УТОС, Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, третьої особи на стороні відповідача директора Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» Стегніцького Андрія Мироновича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комітет трудового колективу ПОГВ «Львівського УВП УТОС», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року визнано протиправним звільнення його з посади підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та поновлено його на займаній посаді.
Наказом директора Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 16 листопада 2020 року № 75-к «Про звільнення з роботи» його звільнено із займаної посади, чим порушено його право на працю.
При звільненні його з роботи відповідачем не отримано згоду органу первинної профспілкової організації, незважаючи на те, що він є членом профспілки підприємства.
Оскільки він є заступником голови первинної профспілкової організації, то відповідач зобов'язаний був звернутися і до вищого виборного органу профспілки, а саме, до Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, однак з таким зверненням не звертався та згоду на його звільнення не отримував.
Вважає, що відсутні підстави для його звільнення з роботи, яке відбулося під вигаданим приводом через особисту неприязнь керівника.
З наведених підстав просив:
-визнати протиправним його звільнення з роботи на Підприємстві об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», що відбулося згідно з наказом № 75-к від 16 листопада 2020 року та поновити його на посаді підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих»;
-стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», з участю третіх осіб Первинної профспілкової організації Учбово-виробничого об'єднання УТОС, Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, третьої особи на стороні відповідача директора Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» Стегніцького Андрія Мироновича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комітет трудового колективу ПОГВ «Львівського УВП УТОС», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що на момент його звільнення у Первинної профспілкової організації УТОС були повноваження для розгляду подання про звільнення, відтак помилковим є висновок суду про те, що профспілковий комітет втратив свою легітимність у зв'язку із закінченням повноважень.
Звільнення є незаконним через порушення процедури, а саме, не отримано погодження первинної профспілкової організації та не повідомлено його про засідання комітету трудового колективу.
Крім того, не враховано переважне право на залишення на роботі, великий безперервний стаж роботи на даному підприємстві, а також те, що він є ветераном праці та особою з інвалідністю.
Оскільки він є членом виборного профспілкового органу, при його звільненні має бути згода вищого виборного органу профспілки - Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, однак такої згоди не отримано.
Відповідач не довів, що мали місце зміни в організації виробництва та праці, оскільки інші працівники не попереджалися про звільнення, а матеріали справи містять докази вивільнення одного працівника.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - Мукан Б.С., представника Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України - Добжанського А.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» - Стегніцького А.М. ата представника Комітету трудового колективу ПОГВ «Львівського УВП УТОС» - Тонкевич О.О. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що комітетом трудового колективу Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» надано згоду на скорочення посади підсобного робітника через відсутність роботи на підприємстві, а позивачу повідомлено про наявність допустимих вакантних посад, однак заяв про переведення на інші посади ним не подано, що свідчить про правомірність звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 липня 1986 року прийнятий на роботу на Підприємство об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на посаду учня зачисника електропатрона пластмасового цеху, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с.16-17).
Копією трудової книжки серія НОМЕР_1 підтверджується, що з 04 листопада 1996 року ОСОБА_1 переведений на посаду ливарника третього розряду в пластмасову дільницю на цьому ж підприємстві, з 03 березня 1997 року березня - на посаду ливарника другого розряду в цех метало-пластмасових виробів, з 03 грудня 2007 - на посаду підсобного працівника цього ж цеху.
Наказом директора Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 21 травня 2020 року №51-к ОСОБА_1 звільнений із займаної посади підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» за станом здоров'я, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», 3-я особа Первинна профспілкова організація Учбово-виробничого об'єднання УТОС, директор Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» Стегніцький Андрій Миронович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року у справі № 466/4558/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» за №51-к від 21 травня 2020 року про звільнення з посади підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» ОСОБА_1 з 21 травня 2020 року на підставі статті 40 пункт 2 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівського УВП УТОС» директора комерційного Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» з 21 травня 2020 року.
Стягнуто з Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 102.40 грн. без врахування обов'язкових податків і зборів.
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 липня 2022 року, апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» - задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року - змінено.
Викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Поновити ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» з 21 травня 2020 року».
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року, з врахуванням додаткових рішень цього ж суду від 01 лютого 2021 року та від 17 травня 2021 року - залишено без змін.
Наказом директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 14 вересня 2020 року № 71-к «Про поновлення на роботі» поновлено ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника металопластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» з 21 травня 2020 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року у справі №466/4558/20.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з грудня 2019 року у зв'язку з виробничою необхідністю на ПОГ «Львівське УВП УТОС» введено 3-х денний робочий тиждень, затверджений відповідними наказами директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 29 листопада 2019 року № 55-к, від 30 грудня 2019 року № 77-к, від 20 березня 2020 року № 8-О.Д. та від 03 серпня 2020 року № 18-О.Д (т. 1 а.с. 41-44).
Рішенням Комітету трудового колективу ПОГ «Львівське УВП УТОС» від 14 вересня 2020 року, оформленим протоколом № 3, надано згоду на скорочення посад ливарника та підсобного робітника метало-пластмасової дільниці.
Наказом директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 15 вересня 2020 року № 22-О.Д. скорочено посади ливарника та підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС».
В наказі директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 15 вересня 2020 року № 22-О.Д. зазначено, що вищезазначені посади скорочуються з метою оптимізації штатного розпису та фонду оплати праці, а також у зв'язку з відсутністю обсягів ливарних та підсобних робіт на метало-пластмасовій дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС».
Згідно з актом № 12-к від 16 вересня 2020 року, складеним начальником виробництва - ОСОБА_4 , менеджером по збуту - ОСОБА_5 , головою комітету трудового колективу - ОСОБА_6 , на метало-пластмасовій дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» ливарні роботи не ведуться через їх відсутність та економічну нерентабельність.
Наказом директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 16 вересня 2020 року № 23-О.Д. «Про простій» оголошено простій для підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» ОСОБА_1 з 17 вересня 2020 року до моменту скорочення посади 16 листопада 2020 року у зв'язку з відсутністю ливарних робіт на метало-пластмасовій дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС». Дозволено підсобному працівнику метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» ОСОБА_1 на час простою перебувати вдома.
Рішенням комітету трудового колективу ПОГ «Львівське УВП УТОС» від 15 жовтня 2020 року, оформленого протоколом № 4, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 через відсутність вільних вакансій.
Наказом директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 16 листопада 2020 року №75-к «Про звільнення з роботи» звільнено ОСОБА_1 з займаної посади підсобний робітник метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» з 16 листопада 2020 року згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення трудового колективу від 14 вересня 2020 року, оформлене протоколом № 3, та від 15 жовтня 2020 року, оформлене протоколом №4, накази директора Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 15 вересня 2020 року № 22-О.Д., від 16 вересня 2020 року № 23-О.Д. «Про простій» та від 16 листопада 2020 року №75-к «Про звільнення з роботи» прийняті одразу після поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду, що розцінюється як упереджене ставлення до ОСОБА_1 у зв'язку з поновленням його трудових прав.
Посвідченням серія НОМЕР_2 від 03 лютого 2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю I групи з дитинства по зору (т. 1 а.с. 20).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Конституційний Суд України (Другий сенат) у своєму рішенні у справі № 6-р(II)/2019 від 04 вересня 2019 року вказав на те, що допускається обмеження прав працівників, однак будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Соціально-правове значення трудових юридичних гарантій полягає у забезпеченні неухильного виконання нормативно-правових актів, що створює умови для безперешкодної реалізації людиною права на працю, інших трудових прав та запобігає їх порушенню.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції про право осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року, ратифікованою Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI «Про ратифікацію Конвенції про право осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї», держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю. Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю, зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке: a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці; b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг; c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими; d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання; e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи; f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи; g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі; h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи; i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця; j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці; k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.
Статтею 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності для осіб з інвалідністю в України» передбачено, що особи з інвалідністю реалізують право на працю у всіх формах та сферах суспільного життя з урахуванням особливостей та обмежень, встановлених законодавством.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі №373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19.
Разом з тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 та від 29 жовтня 2025 року у справі № 509/3279/23.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин 1,3 статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Повідомлення про скорочення посади та наступне вивільнення позивач отримав 15 вересня 2020 року, ознайомившись з наказом від 15 вересня 2020 року № 22-О.Д. «Про скорочення штатної одиниці ливарника та підсобного робітника метало-пластмасової дільниці» , про що свідчить його підпис в наказі.
При цьому, ознайомивши ОСОБА_7 з вищезазначеним наказом, Підприємство об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» не запропонувало йому переліку вільних вакансій на підприємстві.
Згідно з довідкою № 74 від 16 листопада 2020 року, виданою Підприємством об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих», станом на 16 листопада 2020 року на підприємстві ПОГ «Львівське УВП УТОС» у штатному розписі доступні такі вакантні посади: розподілювач робіт щіткової дільниці, водій транспортних засобів, робітник з комплексного обслуговування і ремонту будівель, налагоджувальник виробничого устаткування, оператор комп'ютерного набору (т. 1 а.с. 45).
16 листопада 2020 року ОСОБА_1 ознайомився із запропонованими йому вакансіями, вказавши, що дані вакансії тільки для зрячих людей, однак доказів пропонування позивачу інших вакантних посад, в тому числі і посад, які позивач міг би обійняти, враховуючи його статус особи з інвалідністю I групи з дитинства по зору, з матеріали справи не містять.
В той же час відповідач запропонував позивачу наявні вакантні посади лише один раз протягом двомісячного терміну, а саме 16 листопада 2020 року, тобто в день звільнення, незважаючи на те, що обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Отже, відповідач належним чином не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 у період з 15 вересня 2020 року по 16 листопада 2020 року.
Статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами трудового законодавства України.
Тобто, саме відповідач повинен спростувати доводи позивача та довести законність звільнення останнього з роботи.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів зміни штатного розпису та скорочення посади підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» за період з 14 вересня 2020 року по 16 листопада 2020 року та зміни в організації виробництва та праці.
Відсутність доказів змін в організації виробництва і праці свідчить про протиправність звільнення ОСОБА_1 з роботи у Підприємстві об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при його звільненні порушено вимоги ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки роботодавець на момент звільнення не звернувся до Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об'єднання УТОС, а також до Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, яка є вищестоящою організацією по відношенню до Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об'єднання УТОС, для отримання згоди на розірвання трудового договору.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Листом Львівської обласної ради профспілки працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості та побутового обслуговування населення від 18 лютого 2000 року № 51 повідомлено, що профспілкова організація Головного учбово-виробничого підприємства Львівського учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих є організаційною ланкою всеукраїнської професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості та побутового обслуговування населення України.
Наявними в матеріалах справи протоколами засідань підтверджується проведення засідань Первинної профспілкової організації УТОС в період з травня 2015 року по лютий 2020 року (т. 1а.с. 180-191)
Рішенням Первинної профспілкової організації УТОС від 04 жовтня 2015 року, оформленим протоколом № 2, надано згоду на обрання заступником голови профспілки ОСОБА_1 та дозволено йому виконувати його обов'язки з даного часу.
Лише під час розгляду даного спору в суді першої інстанції 28 жовтня 2024 року Підприємство об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» звернулося до Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об'єднання УТОС із зверненням щодо надання згоди на скорочення посади підсобного робітника, яку обіймав ОСОБА_1 (т. 2а.с. 192).
Листом Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об'єднання УТОС від 06 листопада 2024 року, підписаним заступником голови Первинної профспілкової організації учбово-виробничого об'єднання УТОС Ціздиним Ю.С., у відповідь на звернення Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих», повідомлено, що розглянути подання роботодавця не вбачається можливим та запропоновано звернутися з поданням до Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України для об'єктивності вирішення питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (т. 2а.с. 204).
Однак матеріали справи не містять доказів звернення Підприємства об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» до Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не дотримався вимог ст.ст. 40, 43, 252 КЗпП України при розірванні трудового договору із ОСОБА_1 .
Беручи до уваги висновки колегії суддів про відсутність підстав для звільнення позивача ОСОБА_1 з посади підсобного працівника метало-пластмасової дільниці за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, апеляційний суд, враховуючи положення ч. 9 ст. 43 КзПП України не вбачає підстав для звернення до вищого виборного органу цієї професійної спілки із запитом про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із вказаної посади.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.
Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів змін в організації виробництва і праці на Підприємстві об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та порушено процедуру звільнення позивача з роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для для визнання протиправним та скасування наказу № 75 від 16 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи у Підприємстві об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та поновлення його на посаді підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих».
Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 1 а.с. 101-103).
Згідно з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданим позивачем, середньоденний розмір заробітної плати становить 210.44 грн.
Однак, розмір середньоденної заробітної плати розраховано позивачем, виходячи з розміру заробітної плати за лютий і березень 2020 року, не врахувавши при цьому, що за рішенням суду його поновлено на роботі з 21 травня 2020 року, а відтак, для розрахунку середнього заробітку слід враховувати заробітну плату, нараховану після 21 травня 2020 року.
Згідно з довідкою про доходи від 05 жовтня 2020 року № 64, виданою Підприємством об'єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих», у серпні 2020 року ОСОБА_1 нараховано 533.60 грн, а у вересні 2020 року - 1656.00 грн (т. 1 а.с. 51).
Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 52.13 грн ((533.60 грн + 1656 грн) / 42 роб. дні = 52.13 грн).
Оскільки за період з 17 листопада 2020 року по 12 березня 2026 року кількість днів вимушеного прогулу становить 1367 днів, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 71 261.71 грн (52.13 грн х 1367 днів = 71261.71 грн).
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з роботи у Підприємстві об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71261.71 з врахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», з участю третіх осіб Первинної профспілкової організації Учбово-виробничого об'єднання УТОС, Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, третьої особи на стороні відповідача директора Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» Стегніцького Андрія Мироновича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комітет трудового колективу ПОГВ «Львівського УВП УТОС», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним наказ № 75 від 16 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи у Підприємстві об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих».
Поновити ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника метало-пластмасової дільниці Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих».
Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71261 (сімдесят одна тисяча двісті шістдесят одна) гривень 71 копійок з врахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Шандра М.М.