Справа № 462/6829/25 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/811/4427/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Підлужного В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 25 листопада 2025 року,
У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 108 157 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором № 631639798 та 2 422 грн. 40 коп. судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 27.04.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (надалі перейменовано в АТ «Сенс Банк») було укладено кредитний договір № 631639798 (в подальшому - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язувався в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повернути цей кредит разом з процентами за користування ним, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.07.2025 року має прострочену заборгованість у розмірі 108 157 грн. 64 коп. (з яких 61 287 грн. 59 коп. - прострочене тіло кредиту, а 46 870 грн. 05 коп. - відсотки за користування кредитом), яка і є предметом позовних вимог (а.с. 1-4).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631639798 у розмірі 104 822 гривні 57 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2 347 гривень 70 копійок.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено (а.с. 81-83).
Дане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, «у разі неможливості постановлення нового рішення … направити справу на новий розгляд до суду 1 інстанції», покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Вважає, що «судом першої інстанції проігноровано відзив відповідача».
Вважає, що «позивач не довів належними та допустимими доказами:
-факт отримання відповідачем примірника кредитного договору, зокрема у складі наданих суду першої інстанції доказів відсутній примірник договору споживчого кредитування підписаний відповідачем;
-погодження сторонами всіх істотних умов договору у письмовій формі, які передбачені договором споживчого кредитування з врахуванням вимог Закону України “Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII;
-дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування» під час укладення договору споживчого кредитування».
Вважає, що «розрахунок заборгованості банку не може визнаватися належним доказом без його перевірки судом» (а.с. 88-91).
Апелянт надіслав до суду заяву про апеляційний розгляд справи без його участі (а.с. 120-121).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).
ЦК України встановлено, що:
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626);
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628);
- договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
- договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст. 631);
- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін і зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини 1 і 2 ст. 632);
- договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638);
- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (частини 1 і 2 ст. 651).
Позивачем до поданої ним до суду позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог долучено Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якої відповідач 27.04.2021 року запропонував Банку (позивачу) укласти Угоду про встановлення йому Кредитної лінії з максимальним лімітом 200 000 грн. з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 39,99 % річних: дана Оферта з долученим до неї додатками (як то паспорт споживчого кредиту, Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Акцепт Банку тощо) містять щонайменше 11 (одинадцять) власноручних підписів відповідача/апелянта ОСОБА_1 (а.с. 35-40).
Ні Відзив відповідача на позовну заяву, ні подана ним апеляційна скарга не містять заперечень (доводів тощо) щодо підписання відповідачем згаданих вище документів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги. Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на нібито недоведеність позивачем укладення з відповідачем Кредитного договору до уваги прийматися не можуть.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок про те, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Вищезгаданий Кредитний договір залишається чинним, оскільки недійсним (повністю або в певній його частині) він не визнавався (стаття 204 ЦК України), а відтак такий є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
ОСОБА_1 , як позичальник, не ініціював розірвання цього Кредитного договору або визнання його (повністю чи частково) недійсним, в тому числі - і шляхом подання до суду зустрічного позову.
Відповідачем (апелянтом) не було надіслано до суду жодних своїх розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи Банком, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 108 157 грн. 64 коп. заборгованості за Кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 108 157 грн. 64 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 108 157 грн. 64 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ч.3 п.2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 25 листопада 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 23 березня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.