Справа № 463/2327/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/1884/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання теплової енергії, -
В березні 2025 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення у розмірі 4042,65 гривень за період з 01.12.2021 року по 31.10.2024 року, а також 56,31 гривень інфляційних втрат, 14,05 гривень 3% річних та 91,83 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між сторонами з 01.07.2014 року існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері централізованого постачання теплової енергії, шляхом відкриття особового рахунку за № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. З 01.12.2021 року між позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії. Позивач надає послуги з постачання теплової енергії у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у багатоквартирному житловому будинку з інженерним обладнанням та приладами централізованого обладнання. Нарахування кількості та вартості наданих послуг до 01.12.2021 року проводилось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 630 № «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 року, а з 01.12.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року. У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки. Згідно з п.32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установленому договором строки. Однак, передбачених нормами обов'язків відповідачі не виконують, внаслідок чого заборгували позивачу за надані послуги з опалення/постачанням теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.10.2024 року суму у розмірі 4042,65 гривень. Вказує, що через неправомірні дії відповідачів, а саме несвоєчасну оплату за надані послуги з централізованого опалення, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Враховуючи наведене, просило позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2025 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.10.2024 року у розмірі 4042,65 гривень (чотири тисячі сорок дві гривні 65 копійок), 56,31 гривень інфляційних втрат, 14,05 гривень 3% річних та 91,83 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу.
Вважають рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки термінам позовної давності, які становлять три роки, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить стягнути кошти починаючи з 01.12.2021 року, що явно перевищує строки позовної давності. Зазначає, що надані позивачем нарахування є не достовірними та явно перевищують фактично надані послуги.
Квартира АДРЕСА_2 є від'єднаною від мереж центрального теплопостачання та гарячого водопостачання з 2020 року, і з цього часу не є споживачами ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Також вказують, що в матеріалах справи відсутній договір про надання будь яких послуг.
Просить рішення Личаківського районного суду м.Львова від 16 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної якості, зобов'язані були оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідачів заборгованості у вказаному розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 1 з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації від 15.11.2024 року. За вказаною адресою також проживають члени сім'ї власника ОСОБА_1 (а.с.11).
Житловий будинок АДРЕСА_3 під'єднаний до теплопостачальних мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго», від яких отримує теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, та обладнаний вузлом обліку теплової енергії.
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.10.2024 року становить 4042,56 гривень (а.с.12).
Згідно розрахунку штрафних санкцій нарахованих на суму заборгованості від 25.11.2024 року, розмір інфляційних втрат становить 56,31 гривень, 3% річних - 14,05 гривень, пеня - 91,83 гривень (а.с.13).
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 14.02.2025 року, скасовано судовий наказ, виданий за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.17-18).
Позивачем розміщено на своєму офіційному веб-сайті (https://lmkp.lte.lviv.ua) типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 8 вересня 2021 року, які є публічними договорами приєднання, та відповідно до умов таких вступили в дію через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.
За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Згідно Актів про включення системи теплоспоживання складених у період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року, житловий будиок за адресою: АДРЕСА_3 був підключений до опалення у відповідних опалювальних сезонах. (а.с.14-16).
Оскільки у квартирі відповідачів № 22 встановлена індивідуальна системи опалення, вони є споживачами послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яке складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, і з відповідачкою є укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена відповідними постановами Кабінету Міністрів України; зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua: такі договори укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії. Пунктом 5 Індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що виконавець (позивач у справі) зобов'язується надавати споживачу (відповідачу у справі) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: oобсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з частиною 2 статті 10 цього Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики розподілу, пунктом 12 якого встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Обов'язок споживачів відшкодовувати витрати на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення також визначений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830 (в подальшому - «Правила…), пунктом 14 яких встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.
А згідно з пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 міститься висновок про те, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц зазначав, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі.
Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, вони зобов'язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання послуг з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень спростовуються матеріалами справи, зокрема актами про включення системи тепло споживання.
Також колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідачі не заявляли клопотання про застосування строків позовної давності.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог чи для задоволення їх лише частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.