Справа № 299/1734/25
23.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/90/26 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року,
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №12024071080000726 від 23.11.2024 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_6 , що було подане 11.02.2026.
Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про продовження строку дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу задоволено.
Продовжено дію запобіжного заходу, застосованого Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024 у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у кримінальному провадженні №12024071080000726 від 23.11.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, - на 60 (шістдесят ) днів.
Строк дії Ухвали - до 13.04.2026 включно.
Прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Клопотання мотивує тим, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 закінчується, однак на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати та не зменшилися, а тому існують достатні підстави для продовження строків тримання під вартою обвинуваченого. На досудовому розслідуванні встановлено наявність ризиків, передбачених у ст.177 КПК України. Обвинувачений може вирішити переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується обвинуваченому є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Може незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні. ОСОБА_6 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та понятими та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких. Може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі ОСОБА_6 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. У випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення особливо тяжкого злочину, до нього може бути застосовано виключно покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років. Враховуючи викладене, сторона обвинувачення вбачає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 зазначає, що клопотання про продовження запобіжного заходу, як і ухвала суду не обґрунтовано жодним доказом та стороні захисту не надано матеріалів обґрунтування даного клопотання. Вважає зазначену ухвалу незаконною і необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ігнорування практики ЄСПЛ; оскаржувана ухвала ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Звертає увагу, що справу розглянуто несправедливим, упередженим судом, оскільки на протязі судового розгляду даного кримінального провадження суддя ОСОБА_9 продовжував п'ять разів запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , 16.04.2025, 13.06.2025 та 06.08.2025, 26.09.2025, 24.11.2025,13.01.2026 та 13.02.2026 з грубим порушенням вимог п.п.14 ,18 ч.3, ч.5 ст.42 КПК України, а саме з порушенням ч.2 ст.331 КПК України, якою передбачено, що суд при вирішенні питання щодо запобіжного заходу повинен діяти, в порядку передбаченому главою18 цього Кодексу. Зазначає, що 16.04.2025, 13.06.2025, 06.08.2025, 26.09.2025, 24.11.2025, 13.01.2026 та 13.02.2026 до суду прокурор подавав тільки клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 без матеріалів справи, якими обґрунтовується дане клопотання, то виникає закономірне питання, якими доказами суд обґрунтовував свої Ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Вважає, що судом грубо порушено права обвинуваченого. Просить суд ухвалу суду від 13 лютого 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід , ніж тримання під вартою.
До початку судового засідання від захисника-адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання/заява про проведення розгляду даної апеляційної скарги без його участі за наявними матеріалами провадження. Вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає їх розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності обвинуваченого, апеляційний суд бере до уваги, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення його становища і від нього не надходили клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені у судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовано взяв до уваги те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено кримінальне покарання у виді позбавлення волі до 15 років за обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про існування вказаних стороною обвинувачення наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки знаходячись на волі ОСОБА_6 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності з ст. 199 КПК України в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.
Судовий розгляд кримінального провадження триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що обвинувачений порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки. У зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє прохання сторони захисту про застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені в апеляційній скарзі захисника, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженню.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Також колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого ОСОБА_6 таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, в ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає утриманню його під вартою.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наявність ступеня ймовірності того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду та створять загрозу суспільству та, як наслідок, не спростовують висновки місцевого суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів не встановила, застосований судом запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 та його продовження, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331 КПК України, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419,422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року, про продовження запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді