Справа № 455/21/26
Провадження № 2-а/455/5/2026
Іменем України
24 березня 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Клімченка М.І.,
при секретарі судового засідання Шайді Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старий Самбір справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту управління патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту управління патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №06449643 від 02.01.2026. В обґрунтування позову покликається на те, що постановою інспектора роти 1 взводу 4 роти УПП бат.Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Бубряк А.І. серії ЕНА №06449643 від 02.01.2026 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за частиною 1 статті 122 КУпАП, за те, що 02.01.2026 о 14.51 год. в м. Мукачево дорога М06 774км, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу інформаційного знаку 5.16 напрямку руху по смугах, та здійснив рух прямо зі смуги, яка дозволяє рух тільки ліворуч, при цьому перетнув вузьку суцільну лінію до дорожньої розмітки 1.1 чим порушив пункт 8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної розмітки. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною працівником поліції без повного, об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, зазначені в постанові обставини не відповідають дійсності, також відсутні докази вчинення ним вказаного правопорушення. Зазначає, що матеріали про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови, так як інспектором не зібрано належних доказів на підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення та правомірності своїх дій. Крім того, працівником поліції не складено протоколу про адміністративне правопорушення, який є обов'язковим при не фіксуванні правопорушення в автоматичному режимі, відмовлено в праві скористатися допомогою адвоката. За наведених обставин, просить позов задовольнити.
Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки постанова у вказаній справі відповідає вимогам КУпАП і при її винесенні він діяв на підставі та в межах повноважень й спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Дії відповідача щодо винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складання відповідного протоколу є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не був позбавлений можливості звернутися за отриманням правової допомоги. Сам факт не роз'яснення прав особі під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення не може тягнути за собою скасування по суті правильного рішення. Фіксування події мало місце 02.01.2026, а строк зберігання відеозапису становить 30 діб, за таких обставин надати відеодоказ до суду немає можливості. Враховуючи викладене, обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не відповідають дійсності, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
09.02.2026 надійшла відповідь на відзив, де позивач звертає увагу, що відповідачу про надходження позову було відомо через кабінет Електронного суду 26.01.2026, тобто, до сплину 30 денного строку. Крім того, працівником поліції був порушений порядок розгляду справи.
19.02.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де вона звертає увагу суду на те, що процесуальні правовідносини у справі виникають після постановлення ухвали про відкриття провадження, яке відбулось 04.02.2026, тобто, після спливу 30 денного строку від ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 13.01.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що з відео, яке надано відповідачем, не можливо ідентифікувати транспортний засіб та його водія.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора роти 1 взводу 4 роти УПП бат.Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Бубряк А.І. серії ЕНА №06449643 від 02.01.2026 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за частиною 1 статті 122 КУпАП, за те, що 02.01.2026 о 14.51 год. в м.Мукачево дорога М06 774км, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу інформаційного знаку 5.16 напрямку руху по смугах, та здійснив рух прямо зі смуги, яка дозволяє рух тільки ліворуч, при цьому перетнув вузьку суцільну лінію до дорожньої розмітки 1.1 чим порушив пункт 8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної розмітки
Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Положеннями частини 1 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься частина 1 статті 122 КУпАП.
Також, слід врахувати, що відповідно до частини 2 статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. До компетенції органів Національної поліції відповідно до статті 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху (ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно з частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач в позовній заяві наполягає на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, вважає, що постанова винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Слід вказати, що наявність складу правопорушення встановлюється сукупністю передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, а саме таких необхідних елементів як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З долученого до матеріалів справи відеозапису з камер зовнішнього відео спостереження видно, що 02.01.2026 о 14.51 працівником поліції було зупинено чорний автомобіль при цьому неможливо встановити марку, державний номер та водія транспортного засобу.
Відтак, відеозапису, який би підтверджував, що ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 8.5.1 та вчинено вищевказане адміністративне правопорушення відповідачем суду не було надано, як і будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Свідків чи інших доказів вини ОСОБА_1 поліцейським не надано і у постанові не зазначено.
Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР лише сама постанова серії ЕНА №06449643 від 02.01.2026, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки відповідно пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України місцевий загальний суд, як адміністративний суд може лише скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому друга позовна вимога така, як визнання неправомірними дії працівника поліції не належить до його юрисдикції.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 6, 77, 241, 242 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту управління патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову інспектора роти 1 взводу 4 роти УПП бат. Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Бубряк Андрія Івановича серії ЕНА №06449643 від 02.01.2026, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за частиною 1 статті 122 КУпАП, - скасувати.
На підставі пункту 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 122 КУпАП - закрити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646.
Повний текст рішення виготовлено 24.03.2026.
Суддя М.І. Клімченко