Справа № 452/4196/25
Провадження № 2/455/12/2026
Іменем України
25 березня 2026 року м. Старий Самбір
у складі судді Титов А.О.,
за участю секретаря судових засідань Гавриляк О.Б.,
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до відповідача ОСОБА_2 ,
про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач - ОСОБА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 .
ЦК - Цивільний кодекс України.
ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс України.
Позивач, звернувся до суду з позовом до Відповідача, про стягнення з останнього на свою користь 6000,00 доларів США. В обґрунтування своїх вимог Позивач вказує, що 16.06.2021 він позичив Відповідачу грошові кошти в сумі 6000,00 доларів США, а Відповідач зобов'язався повернути ці кошти у строк до 31.11.2021 року, про що була складена письмова розписка від 16.06.2021, однак грошові кошти Позивачу не повернув - у зв'язку з чим, останній звернувся до суду із позовом у поточній справі.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином засобами поштового зв'язку, своїм правом на надання відзиву на позов не скористався.
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1 статті 280 ЦПК України).
Оскільки наявні всі процесуальні умови для ухвалення заочного рішення - судом здійснюється заочний розгляд справи.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зобов'язання, договір
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (частини 1 та 2 статті 509 ЦК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 626 ЦК України, частина 1 статті 628, частина 1 статті 269 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частини 1-4 статті 545 ЦК України).
Договір позики
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 1 статі 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини 1 та 2 статті 1047 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статі 1049 ЦПК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16).
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній о повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане (Постанова Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 761/23793/20).
Валюта виконання грошового зобов'язання
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини 1 та 2 статті 533 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги. Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16, від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17, від 11.09.2024), а підстав для відступу від нього відсутні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16).
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення (пункт 60,79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024).
При стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024).
16.06.2021 між Позивачем як позикодавцем та Відповідачем як позичальником було укладено договір позики, за умовами якого Позивач надав, а Відповідач отримав, серед іншого, грошові кошти в сумі 6000,00 доларів США, та зобов'язався повернути їх Позивачу до 31.11.2021.
Отримання Відповідачем віл Позивача грошових коштів підтверджується розпискою Відповідача від 16.06.2021 року про отримання позичальником грошових коштів у сумі 6000,00 доларів США саме у борг. Крім того, у розписці міститься обов'язок Відповідача повернути грошові кошти Позивачу у строк до 16.06.2021 (а.с. 5).
Доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позики матеріали справи не містять.
З представлених Позивачем доказів вбачається, що 16.06.2021 Відповідач отримав від Позивача позику у виді грошових коштів в сумі 6000,00 доларів США, які зобов'язався повернути Позивачу у строк до 16.06.2021.
В свою чергу Відповідачем не представлено суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань за договором позики щодо повернення грошових коштів Позивачу.
У даному випадку сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов'язанням - є долар США.
За викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором позики, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, а з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість за договором позики у розмірі 6000,00 доларів США.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
З огляду на задоволення позовних вимог, витрати Позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню на його користь з Відповідача.
Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 284, 288 ЦПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 6000,00 доларів США.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2496,00 грн.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Повне заочне рішення суду складено та підписано без його проголошення у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи - 25.03.2026.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного заочного рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України, апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Титов А.О.