Справа № 464/5987/25
пр.№ 2/464/1638/26
24.03.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за договором позики №79717822 у розмірі 30140 грн., за договором позики №2549397 в розмірі 23661 грн. 05 коп. та понесені судові витрати.
Позов мотивує тим, що 26 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №79717822. Крім того, 06 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №2549397. Згідно договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року відбулось переуступлення прав вимог, тобто ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №79717822 в розмірі 30140 грн., з яких: 7200 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22940 грн. - сума заборгованості за відсотками та за договором позики №2549397 в розмірі 23661 грн., з яких: 5090 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18570 грн. 08 коп. - сума заборгованості за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також судові витрати щодо сплати судового збору.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 02 лютого 2026 року позов ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
11 лютого 2026 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 02 лютого 2026 року у справі №464/5987/25 за позовом ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Заяву мотивувала тим, що рішення було прийняте у її відсутності, у зв'язку з чим була позбавлена можливості подати докази, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Вважає нарахування відсотків поза межами кредиту, необґрунтованими. Також зазначила, що є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України, призваного на військову службу за мобілізацією, у зв'язку з чим має право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців і членів їх сімей.
Ухвалою суду від 03 березня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 лютого 2026 року скасовано та призначено справу до розгляду на 12 березня 2026 року.
Ухвалою суду від 12 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 24 березня 2026 року, у зв'язку з неявкою сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, проте просить розгляд справи проводити за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомила.
Судом береться до уваги, що відповідачка звертаючись із заявою про скасування заочного рішення, виклала заперечення проти позовних вимог та навела обставини на їх обґрунтування, чим реалізувала своє право на захист.
З урахуванням наявності у матеріалах справи заперечень відповідачки по суті спору, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для ухвалення заочного рішення, передбачені ст.280 ЦПК України.
За таких обставин справа підлягає вирішенню у відсутності сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями ст.626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (п.3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 26 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №79717822, за умовами якого розмір позики складав 8000 грн., строк позики 30 днів, базова процентна ставка 2,5% фіксована, процентна ставка за понадстрокове користування 2,7%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 114432,208 %, орієнтовна загальна вартість позики 14000 грн.
Згідно п.1 договору позики, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплачувати проценти відповідно до умов договору, додатках до нього та правилах, тобто позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно з графіком платежів, або достроково.
Згідно п.5.1 договору позики, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився за посиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Договір підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 08517.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №79717822 від 26 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_2 складає: 30140 грн., з яких: 7200 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22940 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, судом встановлено, що 06 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №2549397, за умовами якого розмір позики складав 8000 грн., строк позики 20 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою 53,81%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 3% фіксована, процентна ставка за понадстрокове користування 3,50%, пеня 3,50%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 264294,96 %, орієнтовна загальна вартість позики 12320 грн.
Згідно п.1 договору позики, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплачувати проценти відповідно до умов договору, додатках до нього та правилах, тобто позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно з графіком платежів, або достроково.
Згідно п.5.1 договору позики, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився за посиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Договір підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Лbcgj5yc1.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №2549397 від 06 січня 2024 року заборгованість ОСОБА_2 складає: 23661 грн. 05 коп., з яких: 5090 грн. 97 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18570 грн. 08 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року відбулось переуступлення прав вимог, тобто ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу реєстру боржників №27 від 19 липня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 30140 грн., з яких: 7200 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22940 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до витягу реєстру боржників №28 від 25 липня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 23661 грн. 05 коп., з яких: 5090 грн. 97 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18570 грн. 08 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Заперечуючи позов, відповідачка покликалась на неправомірне нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Судом встановлено, що між сторонами 06 січня 2024 року укладено договір позики №2549397, відповідно до умов якого відповідачці надано кошти у сумі 8000 грн. строком на 20 календарних днів, тобто до 26 січня 2024 року включно.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що в межах визначеного договором строку користування кредитом відповідачці було нараховано проценти у сумі 4000 грн, які останньою сплачені 26 січня 2024 року, що сторонами не заперечується.
Разом з тим, первісним кредитором відповідачці додатково нараховано проценти за користування кредитом після спливу погодженого сторонами строку кредитування та позивачем заявлено до стягнення 18570 грн 08 коп. процентів.
Суд зазначає, що після закінчення строку дії кредитного договору проценти як плата за користування кредитом нараховуватися не можуть, оскільки такі нарахування не відповідають правовій природі процентів та умовам договору. Після спливу строку повернення кредиту можливим є застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання (інфляційні втрати, три відсотки річних, неустойка - за наявності підстав), однак не подальше нарахування договірних процентів.
Отже, нарахування процентів після 26 січня 2024 року є безпідставним.
Із розрахунку також вбачається, що після зазначеної дати відповідачкою здійснено платежі на суму 5600 грн, які первісним кредитором зараховано на погашення процентів. Оскільки такі проценти нараховані неправомірно, сплачені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту, що згідно розрахунку становить 5090 грн. 97 коп.
З урахуванням наведеного, заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а також визначений ним розмір заборгованості за основною сумою договору є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.
У зв'язку з цим у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договором позики у №2549397 у загальному розмірі 23661 грн. 05 коп. необхідно відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за договором позики №79717822, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, між сторонами 26 лютого 2024 року укладено договір позики №79717822, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти у сумі 8000 грн. строком на 30 днів.
Факт отримання коштів та їх неповернення у встановлений строк відповідачкою не спростовано, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування позикою за період прострочення виконання зобов'язання.
Оцінюючи зазначену вимогу, суд враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що у період нарахування позивачем відсотків за вищевказаним договором позики чоловік відповідачки проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується належними доказами.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує соціальний захист не лише військовослужбовців, а й членів їх сімей, зокрема шляхом недопущення покладення на них надмірного фінансового тягаря у період проходження військової служби.
З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, визначених статтею 3 Цивільного кодексу України, а також з огляду на особливий період та необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту сімей військовослужбовців, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування позикою у період проходження військової служби чоловіком відповідачки є неспівмірним та таким, що покладає на відповідачку надмірний фінансовий тягар.
Крім того, заявлені до стягнення відсотки фактично набувають характеру відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, що в умовах дії особливого періоду та з урахуванням статусу сім'ї військовослужбовця не відповідає меті цивільно-правового регулювання.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування позикою.
У зв'язку з викладеним, у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
З огляду на наведене, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості на загальну суму 7200 грн.
Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 405 грн. 23 коп., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором позики №79717822 від 26 лютого 2024 року в розмірі 7200 грн. та 405 грн. 23 коп. судового збору.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК