Справа №463/1713/26
Провадження №1-кс/463/3237/26
про застосування запобіжного заходу
25 березня 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_7 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Любеля Львівської обл., українцю, громадянину України, одруженому, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, з вищою освітою, пенсіонеру, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000824 від 25 червня 2025 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, -
встановив:
слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. У разі визначення застави просить визначити таку у розмірі не менше трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб з числа невстановлених цивільних осіб та військовослужбовців військових частин дислокованих на території Львівської області в т.ч. курсант навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , не пізніше січня 2026 року, з метою незаконного збагачення, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, розподіливши між собою ролі та функції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, організували функціонування незаконного багатоетапного механізму дезертирства військовослужбовцями з військових частин, зокрема НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), після чого шляхом надання порад, вказівок, інструктажів та заздалегідь підготовлених засобів (автомобілів, тощо) реалізовували такий механізм, за що мали намір одержати від особи, яка незаконно ухилялася від проходження військової служби, неправомірну вигоду у розмірі 15000 доларів США, яку мали намір розподілити між всіма учасниками групи, що у сукупності порушує функції збройних формувань України, не сприяє зміцненню дисципліни, фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб, стимулює останніх вчиняти аналогічні дії, не виконувати накази командирів та не проходити військову службу без поважних на те причин, що у подальшому і слугує причинно-наслідковим зв'язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф, а отже такі дії є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад. Зокрема, у січні 2026 року у солдата ОСОБА_8 , котрий переслідував корисливий мотив отримання 15000 доларів США та був обізнаний з бажанням курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 залишити військову частину з метою проходження військово-лікарської комісії, виник злочинний умисел на організацію самовільного залишення останнім військової частини з метою ухилитися від військової служби. Разом з тим, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2026 року ОСОБА_8 , розуміючи, що самостійно виконати свій злочинний план, що полягав у забезпеченні непомітного залишення ОСОБА_9 військової частини НОМЕР_1 та подальшому конспіративному переміщенні його за межі Львівської області, він не в змозі, ним ( ОСОБА_8 ) залучено мешканців Львівської області в якості пособників ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , котрі за його вказівкою мали прибути до території військової частини НОМЕР_1 та забезпечити безперешкодне та конспіративне залишення її території ОСОБА_9 . В подальшому, 11 березня 2026 року солдат ОСОБА_8 під час телефонного спілкування з солдатом ОСОБА_9 уточнив в останнього можливість забезпечення самовільного залишення ним території військової частини та надання за це винагороди в розмірі 15000 доларів США. Згодом, близько 7:00 год. 13 березня 2026 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , будучи пособниками вчинення злочину, використовуючи методи конспірації у вигляді переодягання в камуфльовану форму Збройних Сил України, діючи згідно заздалегідь розробленого злочинного плану, незаконно проникли на автомобілі марки Мitsubishi моделі Оutlander на територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), де відшукали солдата ОСОБА_9 , помістили його у вказаний автомобіль та шляхом фізичного пригинання останнього до підлоги, приховано вивезли за територію військової частини та переміщали в проміжок часу з 7:00 год. до 12:00 год. по території Львівської області. В подальшому, близько 12:00 год. 13 березня 2026 року, переслідуючи мотив незаконного збагачення, на одній з автодоріг Яворівського району Львівської області до перебуваючих в салоні автомобіля марки Мitsubishi моделі Оutlander ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , котрий був позбавлений можливості вільно рухатися та повідомити про своє місцезнаходження, доєднався ОСОБА_8 . Разом з тим, солдат ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не змогли отримати озвучену суму винагороди в розмірі 15000 доларів США за організацію та пособництво у дезертирстві після чого залишили ОСОБА_9 на території селища Немирів Яворівського району Львівської області.
Таким чином слідчий вважає, що в діях ОСОБА_6 наявні підстави для обґрунтованої підозри у вчинені останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, у зв'язку з чим 25 березня 2026 року його було затримано в порядку ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.
Слідчий клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивує тим, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності. Вказує, що наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме враховуючи те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_6 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, це може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказує, що той факт, що Львівська область межує з Республікою Польщею, дають підстави вважати, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України. Окрім того, враховуючи той факт, що в основу підозри, та однією із підстав притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини зі свідками, в тому числі з військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації. Аналогічним чином ОСОБА_6 може впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінального провадження свідків. Окрім того вказує, що варто врахувати, що вчинення злочину супроводжувалося фізичним та психологічним тиском на ОСОБА_9 , його побиттям, викраденням та погрозами вчинення таких дій з застосуванням зброї - ножа. Також перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 може знищити або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення істини, маючи доступ до службових приміщень в/ч НОМЕР_1 може знищити, сховати та спотворити будь які документальні підтвердження факту перебування військовослужбовців на службі, отримання ними матеріальної допомоги і т.п. Вказані ризики підтверджуються безперешкодним незаконним проникненням ОСОБА_6 на територію військової частини НОМЕР_1 під час викрадення ОСОБА_9 . Окрім того знаходячись на волі, ОСОБА_6 може використати свої зв'язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 під час викрадення ОСОБА_9 постійно вдавався до погроз щодо розправи з останнім за допомогою його спільників, котрі на даний момент не встановлені органом досудового розслідування. Також ОСОБА_6 перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу може продовжити організацію незаконного залишення військовослужбовцями військових частин. Відтак вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв'язку з чим подане клопотання просить задовольнити. При цьому вказує, що з врахуванням вищевикладеного, орган досудового розслідування вбачає достатність підстав для клопотання перед судом про невизначення розміру застави під час розгляду питання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу. Водночас, у випадку вирішення судом можливості визначення для ОСОБА_6 розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, його суспільну небезпечність, майновий стан, суму неправомірної вигоди озвучену ОСОБА_9 у розмірі 15000 доларів США, а тому, з урахуванням вищенаведених ризиків, тяжкості злочину, санкції, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, орган досудового розслідування вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, розмір застави необхідно встановити у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав частково з мотивів викладених в ньому, пояснення надав аналогічні викладеним в такому, а тому на даному етапі досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисники відносно задоволення клопотання заперечили, вважають оголошену підозру неогрунтованою, виходячи з показів свідка ОСОБА_9 . Крім того, вважають, що відсутні ризики визначенні ст. 177 КПК України для застосування найтяжчого запобіжного заходу, а тому просили врахувати сімейний стан, а також те, що підозрюваний є учасником бойових дій, йому встановлено третю групу інвалідності та застосувати запобіжний захід у виді застави з покладенням обов'язків зазначених в поданому клопотанні.
Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників, а також просив врахувати стан його здоров'я.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62025140120000824 від 25 червня 2025 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України.
25 березня 2026 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.
При цьому з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_6 було затримано 25 березня 2026 року о 10 год. 20 хв.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать, зокрема: заява ОСОБА_9 від 30 січня 2026 року, протоколи допиту у якості свідків ОСОБА_12 від 13 березня 2026 року, ОСОБА_9 від 13 березня 2026 року, ОСОБА_13 від 13 березня 2026 року, ОСОБА_14 від 13 березня 2026 року, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 брезня 2026 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 13 березня 2026 року, протокол огляду від 18 березня 2026 року.
Відтак ризиками, які дають підстави слідчому судді застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що підозрюваний, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а відтак перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, залишити територію України, оскільки не обмежений у праві виїзду за кордон. Окрім того з метою уникнення відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом здійснення тиску та впливу на з метою схилення їх до зміни наданих раніше показань, або відмови від надання таких. Також підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про що свідчить безперешкодне проникнення ним на територію військової частини НОМЕР_1 . Окрім того, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підшукування осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, оскільки вдавався до погроз ОСОБА_9 щодо розправи з ним за допомогою його спільників, які на даний час органом досудового розслідування не встановлені. Також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а саме незаконно сприяти залишенню військовослужбовцями військових частин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Наведені дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
При цьому слідчим суддею не беруться до уваги доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки такі не спростовують вищенаведених висновків.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів з часу фактичного затримання, тобто з 25 березня 2026 року до 23 травня 2026 року включно.
При цьому згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище Указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4757-IX від 14 січня 2026 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Відтак з врахуванням наведених положень слідчий суддя вважає, що при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу не слід визначити розмір застави, оскільки на даному етапі досудового розслідування такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку слідчого судді є досить реальними з підстав описаних вище.
Керуючись вимогами статей 176, 177, 178, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, -
постановив:
клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 рахувати з часу фактичного затримання 25 березня 2026 року.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 23 травня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_15