Справа № 523/4579/26
Номер провадження 3/523/1315/26
06 березня 2026 року м..Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді командира 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні лейтенант, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,
Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, лейтенант ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді командира 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні лейтенант.
Лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді командира 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, діючи всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, у період виконання службових обов'язків 25-26.01.2026 року у районі тимчасової дислокації підрозділу (об?єкт « ІНФОРМАЦІЯ_2 », АДРЕСА_2 ), у порушення вимог статей 6, 11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не забезпечив належного контролю за підлеглим особовим складом, не вжив своєчасних та достатніх заходів щодо недопущення вживання алкогольних напоїв військовослужбовцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і припинення перебування останніх у стані алкогольного сп'яніння, не організував належним чином підтримання статутного порядку у підрозділі та порушення військової дисципліни, чим допустив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.172-15 КУпАП.
При цьому лейтенант ОСОБА_1 , будучи безпосереднім командиром та військовою службовою особою, на яку покладено обов'язок забезпечення військової дисципліни та контролю за поведінкою підлеглих: не забезпечив належний контроль за особовим складом підрозділу; допустив перебування підлеглих у стані алкогольного сп'яніння у районі виконання службових завдань; не вжив своєчасних та достатніх заходів реагування для припинення порушень військової дисципліни; не організував належним чином службу та підтримання статутного порядку у підрозділі; допустив розвиток конфліктної ситуації між військовослужбовцями, та порушення внутрішнього порядку.
Неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов?язків, що виразилось у відсутності належного контролю за підлеглими, невжитті необхідних заходів щодо припинення порушень військової дисципліни та організації служби у підрозділі, перебуває у прямому причинному зв?язку з виникненням конфлікту між військовослужбовцями, порушенням статутного порядку та дестабілізацією морально-психологічного стану
особового складу.
ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього 27.02.2026 року протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд справи в Пересипському районному суді м.Одеси, що засвідчено його підписом у протоколі, а також належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду телефонограмою (а.с.56), в судове засідання 06.03.2026 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив та з будь-якими клопотаннями чи заявами, в тому числі й про відкладення судового засідання, до суду не звертався.
Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 до суду, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.172-15 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені достатні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, суд оцінює таку поведінку вказаної особи, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції.
Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголосив на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Враховуючи принцип судочинства, який закріплений у практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи те, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаним про розгляд справи в суді, при цьому, у разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника та своїм правом на подачу до суду письмових пояснень чи заперечень по справі не скористався, суддя з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-15 КУпАП, повністю доказана та підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення від 27.02.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 приписів Статутів Збройних Сил України та законів України, що мало місце під час дії воєнного стану в України та за що вказана особа притягається до відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП, підписаним останнім без будь-яких зауважень чи заперечень (а.с.1-6);
- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №322 від 03.11.2025 року щодо зарахування до списків особового складу зазначеної військової частини молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (а.с.11);
- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №18 від 18.01.2026 року, яким лейтенант ОСОБА_1 уважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 18.01.2026 року за посадою командира 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) (а.с.15);
- поясненнями солдата ОСОБА_2 - стрільця 3 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, від 11.02.2026 року, в яких останній вказав, що 25.01.2026 року вживав алкогольний напій - горілку (а.с.20-21);
- актом огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння від 26.01.2026 року за допомогою спеціального технічного засобу «Алкофор 307», результат якого склав 1,420 % проміле (а.с.25);
- протоколом серії НГУ №251525 про вчинення ОСОБА_2 військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП (а.с.26-27);
- поясненнями командирів відділення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10.02.2026 року, згідно яких останні 25.01.2026 року близько 14:00 години вилучили у військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в місці тимчасового перебування алкогольний напій, а саме горілку (а.с.28-29, 31-32);
- поясненнями військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 10.02.2026 та 11.02.2026 року, відповідно, згідно з якими вказані особи бачили як солдати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.01.2026 року вживали у бліндажі алкогольні напої (а.с.35-36, 39-40);
- постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11.02.2026 року, якою солдата ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП (а.с.41-43).
Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, востаннє - Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025, затвердженого Законом України від 21.10.2025 року №4643-ІХ, з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
У частині 9 статті 1 Закону України №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Вимогами ст.ст.6, 11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, визначено, вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець; під час проходження військової служби військовослужбовець повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі. Командир взводу підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу. Командир взводу зобов'язаний: підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу; виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби; неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі, їх зовнішнім виглядом; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу; своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу; готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань .
З огляду на ч.2 ст.172-15 КУпАП, відповідальність за цією нормою закону настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, що тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
У ст.23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В аспекті ст.33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, стан здоров'я та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, згідно військового квитка, лейтенант ОСОБА_8 проходить військову службу з 2025 року (а.с.9-11), зі службової характеристики вбачається, що останній за місцем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України характеризується посередньо (а.с.13).
На підставі викладеного та в силу положень ст.33 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення, ураховуючи характер і обставин інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, що мало місце в умовах воєнного стану та збройної агресії рф проти України, ступінь вини вказаної особи та характеризуючі його особу дані, приймаючи до уваги мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до вказаної особи доцільним є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Разом з тим, відповідно до п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, що обумовлює наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.23, 33, ч.3 ст.172-15, ст.ст.245, 251, 256, 268, 276-280, 283, 285 КУпАП, суддя
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 , для відома - командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: В.В. Шурупов