Справа № 521/13310/25
Номер провадження № 2/521/766/26
24 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання Должненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОДЕСЬКА НОВА БІРЖА про визнання договору купівлі-продажу дійсним
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У липня 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дігуляр В.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОДЕСЬКА НОВА БІРЖА про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №802/97 від 31.07.1997 року, укладеного на Одеській новій біржі між матір'ю позивача, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 діючою від свого імені та імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , придбано квартиру під номером АДРЕСА_1 .
Факт реєстрації квартири підтверджується Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації від 04.09.1997 року.
Сторонами за договором здійснено повне виконання усіх істотних його умов.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, у встановлений законом строк позивач звернувся до КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ У МІСТІ ОДЕСА із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак Листом від 11.03.2025 року його повідомлено про необхідність приведення правовстановлюючих документів на спадкове майно у відповідність до вимог законодавства України, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав, а саме визнання договору купівлі-продажу №802/97 від 31.07.1997 року, укладеного на Одеській новій біржі дійсним
Для вирішення цього питання позивач вимушений звернутися до суду.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
08.08.2025 року судом отримано інформацію, відповідно до ст. 187 ЦПК України про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів.
15.08.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси вказану заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
До суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.10.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
18.11.2025 року представник позивача до суду надав клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.11.2025 року клопотання було задоволено та витребувано докази.
На виконання ухвали про витребування доказів, на адресу суду 24.03.2026 року (вх. № 19991) надійшла копії довідки КП «БТІ» ОМР.
Представник позивача - адвокат Дігуляр В.В. надав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).
Представник третьої особи - ОДЕСЬКА НОВА БІРЖА також до суду не з'явилась. На адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відзиву від відповідачів на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду останні не подавали, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №802/97 від 31.07.1997 року, укладеного на Одеській новій біржі між матір'ю позивача, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 діючою від свого імені та імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , придбано квартиру під номером АДРЕСА_1 .
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 576.
Реєстрація права власності за ОСОБА_4 на вищевказану квартиру також підтверджується листом-відповіддю КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 18.02.2026 року, згідно якого зазначено, що право власності було зареєстровано на підставі договору № 802/97 від 31.07.1997 року укладеного на Одеській Новою Біржею. Реєстраційний запис зроблено 04.09.1997 року за реєстровим номером № 343 у реєстровій книзі 214 на сторінці 174.
Позивач вказує, що сторонами договору було досягнуто усіх його істотних умов, батько позивача сплатив кошти за договором, та проживав в будинку, відповідачі, як продавці нерухомості знялись з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1995 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може отримати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 , та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, що підтверджується фактом реєстрації за зазначеною адресою.
При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі-продажу і підлягають задоволенню. Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_4 придбала вищевказану квартиру у свою власність у відповідачів, виконавши взяті на себе зобов'язання за договором купівлі продажу, а відповідачі в свою чергу виконали зобов'язання по передачі квартири, виїхали з неї та знялися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
У зв'язку з тим, що матеріалами справи встановлений факт ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість фактично втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4-7, 1-13, 247, 258, 259,263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОДЕСЬКА НОВА БІРЖА про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна №802/97 від 31.07.1997 року, укладений на Одеській новій біржі, між ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 діючою від свого імені та імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , за яким придбано квартиру під номером АДРЕСА_1 , зареєстрований в КП Одеське міське бюро технічної інвентарізації та реєстрації обєктів нерухомості 04 вересня 1997 року, за № 343 стр.174 кн. 214 пр.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду підписано та складено 24.03.2026 року.
Суддя: О. С. Леонов