Справа № 505/3540/24
Провадження № 2/505/1032/2026
25 березня 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Подільськ Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій учасників справи
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна Анастасія Вячеславівна звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що 16.05.2021 між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем укладений кредитний договір № 605391, згідно якого їй надано кредит, з умовою повернення зі сплатою процентів.
24.01.2024 згідно умов договору факторингу № 2401-24 від ТОВ «Слон кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 605391 від 16.05.2021 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», та відповідно ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуто право вимоги до відповідача.
Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором заборгованість в сумі 18 540,18 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 645,71 грн, та 7 894,47 грн - заборгованість зі сплати процентів, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн та витрати пов'язані з розглядом справи (витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів) в розмірі 1 514 грн, відповідно до попереднього розрахунку.
Відповідачем заяви по суті справи не подано.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.
У визначену дату та час судового засідання відповідач у справі не з'явився.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 25.03.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» 16.05.2021 укладено договір про надання споживчого кредиту № 605391. Зазначений договір підписано відповідачем власноручно.
Відповідно до умов кредитного договору № 605391 від 16.05.2021 відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту 18 750 на банківський рахунок позичальника НОМЕР_1 в АТ «Альфа Банк» (назва станом на 2021 рік), чи на іншу платіжну карту споживача на строк 730 днів, з кінцевим терміном повернення 16.05.2023 із ставкою 25 % в перший день користування кредитом та наступні дні зі ставкою 85 % річних. Визначено орієнтовну загальну вартість кредиту в сумі 43 447,59 грн.
Відповідачем 16.05.2021 власноручно підписано заяву-анкету та заяву-приєднання до публічної пропозиції ТОВ «Слон кредит» на укладення договору використання аналогу власноручного підпису, паспорт споживчого кредиту. Відомості зазначенні в паспорті споживчого кредиту щодо умов кредитування є ідентичними умовам кредитного договору. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком № 1 до кредитного договору, сторони погодили періодичність платежів - 23 періоди, зі сплатою до 16 числа щомісяця 1 647,00 грн. Останній платіж відповідно до вказаного графіку - 16.05.2023, із зазначенням платежу - 1 816,59 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості складеного позивачем ,станом на 30.06.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором становила 18 540,18 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 645,71 грн, та 7 894,47 грн - заборгованість зі сплати процентів.
Відповідно до договору факторингу № 2401-24 від 24.01.2024 фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримала права вимоги від клієнта ТОВ «Слон кредит» щодо кредитних договорів, зокрема за кредитним договором, який укладено між відповідачем у цій справі ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» № 605391 від 16.05.2021.
Відповідно до положень п.1.2 вказаного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до даних договору факторингу № 2401-24 від 24.01.2024, Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 24.01.2024, витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 2401-24 від 24.01.2024 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 605391 від 16.05.2021 в розмірі 18 540,18 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 645,71 грн, та 7 894,47 грн - заборгованість зі сплати процентів.
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування у цій справі є обставина укладення кредитного договору, а також обставина реального надання (передачі) грошових коштів відповідачу.
Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, надав копію кредитного договору № 605391 від 16.05.2021.
Позивач посилаючись на обставину передачі первісним кредитором грошових коштів відповідачу (абзац 1 позовної заяви) не зазначає докази, якими доводиться ця стверджувана обставина.
Разом з тим, суд наголошує, що факт підписання кредитного договору свідчить про досягнення згоди сторін щодо істотних умов, проте не є доказом виконання кредитодавцем обов'язку з передачі коштів. Доказами перерахування коштів у безготівковій формі на рахунок позичальника є платіжні інструкції, меморіальні ордери або виписки з банківського рахунку.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, які б підтверджували вибуття грошових коштів з рахунків первісного кредитора ТОВ «Слон кредит» в сумі 18 750 грн та їх зарахування на банківський рахунок (картку) відповідача ОСОБА_1 .
Дотримуючись принципу диспозитивності, суд зазначає, що позивач, як професійний учасник ринку фінансових послуг, не був обмежений у праві надати такі докази разом із позовною заявою. Крім того, у разі неможливості самостійно надати докази зарахування коштів на рахунок відповідача, наприклад, через банківську таємницю, позивач мав право скористатися правом, передбаченим ст. 84 ЦПК України, та подати до суду заяву про витребування доказів, зокрема, інформації від банківських установ щодо руху коштів по рахунку відповідача.
Однак, такого клопотання від позивача до суду не надходило. Суд не може перебирати на себе роль сторони у процесі та з власної ініціативи збирати докази, оскільки це суперечило б принципам змагальності та неупередженості суду.
Суд зауважує, що за відсутності доказів зарахування суми позики на рахунок позичальника, фактичного отримання у розпорядження відповідачем кредитних коштів, у відповідача не виник обов'язок щодо їх повернення та сплати процентів за користування ними.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку про недоведеність обставини, що правовідносини за вказаним кредитним договором не набули фактичної реалізації, а отже, у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення коштів, які він не отримував.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а саме не доведено факт надання позичальнику кредитних коштів за кредитним договором, і, відповідно, утворення заборгованості у нього перед первісними кредиторами, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судовий збір
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог позивача, витрати понесені позивачем зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Витрати пов'язані з розглядом справи
Позивачем при зверненні до суду зазначено про витрати пов'язані з розглядом справи - витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1 514 грн, відповідно до попереднього розрахунку.
Так, ст. 133, 140 ЦПК України передбачають, що до судових витрат належать, зокрема, витрати пов'язані з розглядом справи - витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду.
Позивачем не надано належного розрахунку таких витрат, у зазначеній справі судом забезпечення доказів не застосовано, докази за місцезнаходженням не досліджувались, на підтвердження обставин витребування доказів представником позивача та понесення витрат підтверджуючих документів суду не надано.
Відтак, за недоведеності обставини наявності витрат у позивача, пов'язаних з розглядом справи, та прийнятим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, питання розподілу таких витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 18 540,18 грн за договором № 605391 від 16.05.2021 про надання споживчого кредиту, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та ОСОБА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 25.03.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, тел. +380444998590
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ