Справа № 947/23063/24
Провадження № 1-кп/947/416/26
18.03.2026 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в м.Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024162480000346 від 14.03.2024 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Сполучених Штатів Америки, уродженця Джорджії, з середньою освітою, неодруженого, директора з надзвичайної допомоги Гуманітарного фонду «Міжнародна сумлінність», який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2861 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
представник потерпілого ОСОБА_7 ,
перекладач ОСОБА_8 ,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024162480000346 від 14.03.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2861 КК України.
Представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 , подав до суду клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, на вирішення якої поставити питання, зазначенні в письмовому клопотанні, обґрунтовуючи це тим, що без використання спеціальних знань у галузі судової медицини неможливо оцінити розмір майбутніх витрат на лікування та реабілітацію потерпілої, ступінь втрати її працездатності, а також для встановлення розміру шкоди, яка має бути відшкодована обвинуваченим.
Адвокат ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали подане клопотання, просили суд задовольнити його та зазначили, що під час досудового розслідування потерпіла не мала ні фінансової, ні фізичної можливості звернутись до експертної установи, так як проходила лікування і була обмежена в пересуванні, а її дохід не надавав їй можливості самостійно здійснити оплату процесуальних витрат на проведення експертизи, що вбачається з долучених до клопотання додатків.
Прокурор не заперечував щодо клопотання, також вважав за доцільне призначити судово-психологічну експертизу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , залишила вирішення цього питання на розсуд суду та зауважила, що потерпіла мала можливість скористатись цим правом під час досудового розслідування.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Дослідивши клопотання, долучені в його обґрунтування матеріали та вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного переконання.
Згідно з п.15 ст.7 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
За змістом ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом з поданням доказів обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Згідно зі ст.94 КПК України, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, однак у разі наявності суперечливих доказів суд зобов'язаний усунути такі суперечності, у тому числі шляхом призначення експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза призначається у випадках, коли для з'ясування обставин кримінального провадження необхідні спеціальні знання.
Відповідно до п.1.2.11, п.1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
За змістом ст.332 КПК України доручення проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, вимога справедливого судового розгляду не накладає на суд першої інстанції зобов'язання доручити складання експертного висновку або проведення будь-якого іншого слідчого заходу лише тому, що сторона подала клопотання про це. Якщо сторона обвинувачення наполягає на тому, щоб суд заслухав свідка або прийняв інші докази (такі як, наприклад, висновок експерта) національні суди повинні вирішити, чи є необхідним або доцільним прийняти ці докази для розгляду під час слухання справи («Хусейн та інші проти Азербайджану» (Huseyn and Others v. Azerbaijan), заяви №№ 35485/05; 35680/05; 36085/05; 45553/05, 26 липня 2011 року, § 196; «Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії» (Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia), заяви №№ 51111/07, 42757/07, §§ 718, 721; «Полетан та Азіровік проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (Poletan and Azirovik v. the former Yugoslav Republic of Macedonia), заяви №№ 26711/07, 32786/10, 34278/10, 12 травня 2016 року, § 95).
Суд встановлює фактичні обставини кримінального провадження і здійснює їх юридичний аналіз за кримінально-правовими правилами оцінки, спираючись не тільки на висновки експерта, а й на інші докази (постанова ВС від 19.09.2024 у справі № 243/4761/20).
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України п.9 від 31.03.1995 №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин.
При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, за даним позовом суд враховує характер и ступінь, випробуваних потерпілим душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкість вимушених змін в його житті.
Згідно норм КПК України обставинами, що мають істотне значення для кримінального провадження визнаються такі обставини, встановлення яких безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2861 КК України відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження
Відповідно до ч.2 ст.2861 КК України відповідальність настає за ті самі діяння, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Тобто, обов'язковим для кваліфікації, серед іншого, є встановлення ступеню тяжкості тілесного ушкодження, заподіяного потерпілій особі.
Орган досудового розслідування та суд у даному випадку при кваліфікації дій підозр юного та обвинуваченого не зобов'язані оцінювати розмір майбутніх витрат на лікування та реабілітацію потерпілої, ступінь втрати її працездатності.
Так, суд зазначає, що визначення психологічного стану особи та заподіяної злочином моральної шкоди ніяк не впливає на кваліфікацію діяння обвинуваченого у даному кримінальному провадженні та не є тією підставою, що зобов'язує суд призначити експертизу у відповідності до ст.242 КПК України.
Також, суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що призначення судово-психологічної експертизи пов'язано з заявленим цивільним позовом потерпілої в частині відшкодування завданої їй моральної шкоди, та фактично шляхом проведення експертизи потерпіла хоче визначити розмір позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому саме потерпіла, як цивільний позивач повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та довести розмір завданої їй шкоди.
Крім того, суд не вважає, що вартість експертизи перешкоджала потерпілій самостійно залучити експерта для встановлення розміру моральної шкоди для визначення розміру позовних вимог, так як в подальшому витрати на проведення експертизи, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача у разі задоволення позовних вимог.
Щодо відсутності фізичної можливості звернутись до експертної установи, так як потерпіла проходила лікування і була обмежена в пересуванні, суд зазначає що на протязі досудового розслідування потерпіла мала представника, який мав відповідні процесуальні повноваження.
Враховуючи викладене а також те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що відсутні підстави призначення судово-психологічної експертизи щодо потерпілої та у задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.242, 332, 372, 376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про призначення судово-психологічної експертизи - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1