Справа № 947/19408/25
Провадження № 1-кс/947/3457/26
17.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023162490001625 від 22.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,-
Слідчий за погодженням з прокурором в рамках кримінального провадження № 12023162490001625 від 22.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових доказів на майно, яке було виявлено та вилучено 05.03.2026 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Серова, 46 в транспортному засобі марки «Mitsubishi Galant» синього кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перелік якого зазначено у клопотанні.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав до суду заяву, в якій просив розглянути клопотання про арешт майна за його відсутності та задовольнити. Долучив до заяви копію повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 надіслала на адресу суду письмове заперечення проти задоволення клопотання з додатками, в якому просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість. У письмовому запереченні представник зазначила, що автомобіль марки «Mitsubishi Galant» синього кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_8 . Даним транспортним засобом користується підозрюваний ОСОБА_5 . Даний транспортний засіб 1993 року випуску використовується підозрюваним ОСОБА_5 виключно для виконання робіт з сантехнічного профілю. Транспортний засіб старий та в поганому стані. Вищезазначений транспортний засіб є це лише засобом для пересування та потреб не є предметом злочину і не містять на собі слідів злочину. Автомобіль не є об'єктом злочину. В повідомленні про підозру та в клопотанні про обрання запобіжного заходу та арешту майна, зазначено що автомобілем ОСОБА_5 здійснював як таксист перевозку людей. Разом з тим, автомобіль належить іншій особі, яка не є підозрюваною та не причетною до кримінального правопорушення.
Власники майна ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду клопотання належним чином.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги письмове заперечення представника власника майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Одеській області на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12023162490001625 від 22.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів.
В ході досудового розслідування 05.03.2026 року було проведено санкціонований обшук за адресою: м. Одеса, вул. Серова, 46 в транспортному засобі марки «Mitsubishi Galant» синього кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого було виявлено та вилучено:
-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra, IMEI: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з сім-картою НОМЕР_5 , який упаковано до полімерного сейф-пакету PSP1248211;
-мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi S6» сірого кольору в заблокованому стані та мобільний телефон марки «Samsung S10» у вимкненому, які упаковано до сейф-пакету марки KIV3110105;
-автомобіль марки «Mitsubishi Galant» з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 .
06.03.2026 року старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 винесено постанову про визнання вищезазначеного вилученого в ході проведення обшуку майна - речовимм доказами по кримінальному провадженню.
05.03.2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий суддя, на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку мобільні телефони та транспортний засіб, на які просить накласти арешт слідчий, можуть містити у собі інформацію щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, у зв'язку із чим імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Так, у вилучених мобільних телефонах, які належать підозрюваному ОСОБА_5 може міститися спілкування з приводу організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України з потенційними клієнтами щодо незаконного переправлення через державний кордон України, документи з приводу підготовки до вчинення злочину та інша інформація, яка може мати значення для кримінального провадження та може бути використана в якості речових доказів в рамках кримінального провадження.
За таких обставин, мобільні телефони потребують детального огляду для встановлення обставин, які можуть мати значення в рамках кримінального провадження.
Таким чином, вилучені мобільні телефони містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення речових доказів у цьому провадженні.
Як вбачається з повідомлення про підозру, вилучений автомобіль марки «Mitsubishi Galant» з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 використовувався підозрюваним ОСОБА_5 для вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, за допомогою вказаного транспортного засобу здійснювалося перевезення осіб з метою незаконного їх переправлення через державний кордон України, а також на вказаному транспортному засобі підозрюваний їздив на зустрічі, де зустрічався з особами, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що транспортний засіб марки «Mitsubishi Galant» з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 належить третій особі - ОСОБА_8 , проте враховуючи те, що транспортний засіб перебував у користуванні підозрюваного ОСОБА_5 та використовувався ним, як засіб для вчинення кримінальних правопорушень, у зв'язку із чим транспортний засіб відповідає критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження та підлягає арешту.
Одночасно, слідчий суддя звертає увагу на те, що вказане майно було визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні та потребує додаткового дослідження та огляду з метою встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження.
Отже, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вищевказане майно вилучене під час обшуку відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження та імовірно використовувалося, як засіб для вчинення кримінальних правопорушень.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу та забезпечення конфіскації майна, як виду покараннянеможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси осіб, про які йдеться в клопотанні, та якого особи зазнають внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 05.03.2026 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Серова, 46 в транспортному засобі марки «Mitsubishi Galant» синього кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra, IMEI: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з сім-картою НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi S6» сірого кольору в заблокованому стані та мобільний телефон марки «Samsung S10» у вимкненому;
- автомобіль марки «Mitsubishi Galant» з д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, WIN: НОМЕР_2 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1