Справа № 947/11466/26
Провадження № 1-кс/947/4039/26
18.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026167480000032, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026167480000032, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення з метою збереження речового доказу, просить накласти арешт на майно, з забороною відчуження, розпорядження та користування, що вилучено 17.03.2026 в ході проведення обшуку у приміщенні ТОВ «Одеська раковарня» за адресою: м. Одеса, вул.Євгена Чикаленка 62а.
Прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі. Власник майн у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчим відділенням ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026167480000032, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.03.2026 року до ВП 4 ОРУП 1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_4 в якій остання просить вжити заходів правового характеру до особи на ім?я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 08.03.2026 року приблизно о 20:30 годин, перебуваючи у приміщенні закладу «Раковарня», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 62а, вчиняв хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, що виразилося у нанесенні тілесних ушкоджень заявниці ОСОБА_4 . А також її доньці ОСОБА_6 .
Дізнавачем сектору дізнання ВІ N?4 ОРУП N?1 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 за вказаним фактом 09.03.2026 внесено відомості до ЄРДР за N? 12026167480000032, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
17.03.2026 в ході проведення обшуку у приміщенні ТОВ «Одеська раковарня» за адресою: м.Одеса, вул.. Євгена Чикаленка, 62а, дізнавачем СД ВІІ N?4 ОРУП N?1 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 був виявлений та вилучений жорсткий диск у чорному металевому корпусі «HIK VISION» Model: DS-7608NI-K1 та елемент живлення до нього, який упакований до сейф пакету - N? QYH0164953.
17.03.2026 року дізнавачем СД ВП N?4 ОРУП N?1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 винесено постанову про визнання речовими доказами вилучених предметів, а саме: 17.03.2026 вилучені предмети відповідною постановою дізнавача, з урахуванням обставин справи, були визнані речовими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому п.1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В даному випадку, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.ч. 10,11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Прокурором у клопотанні доведено, що вилучене майно, а є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на жорсткому диску у чорному металевому корпусі «HIKVISION» Model: DS-7608NI-K1 може бути зафіксовано факт вчинення кримінального правопорушення і на теперішній час з метою недопущення його втрати, так як існує реальна загроза його втрати, знищення, є необхідність в його арешті.
Метою та підставою накладення арешту на вилучене майно є забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості відчуження, знищення, псування, перетворення.
Зважаючи на зазначене вище, слідчий суддя приходить висновку, що слідчим за погодженням прокурора в клопотанні доведено, що з метою забезпечення збереження речових доказів у органу досудового розслідування виникла обґрунтована потреба у накладенні арешту, у зв'язку з чим клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт, з забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучений в ході обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, буд. 62а жорсткий диск у чорному металевому корпусі «HIK VISION» Model: DS-7608NI-K1 та елемент живлення до нього, який упакований до сейф пакету - N? QYH0164953.
Виконання ухвали покласти на прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1