Справа № 496/678/26
Провадження № 3/496/520/26
24 березня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП,
12.01.2026 року о 15:00 год. за адресою: с. Нерубайське, вул. Польова, 4-А, гр. ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами без акцизних марок України.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що особа зобов'язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008 року).
Відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 156 КУпАП.
Таким чином, присутність ОСОБА_1 під час розгляду даної справи не є обов'язковою.
Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і вважає можливим здійснити судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 , на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За визначенням статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) слід розуміти протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення. Такими зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення надано до суду: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №759187 від 12.01.2026 року; рапорт ст. ДОП СП ВнП№2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції І. Арпентій від 12.1.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_1 ; фотознімки; копію паспорта виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; акт приймання-передачі на відповідальне зберігання тютюнових виробів до ПП «Клест ЛТД» від 13.01.2026 року.
Так, складаючи протокол про адміністративне правопорушення працівник поліції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, що є безпідставним і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст. 156 КУпАП передбачає дії суб'єкта підприємницької діяльності щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Крім того, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Між тим, у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення не сформульована об'єктивна сторона правопорушення з урахуванням особливостей диспозиції ч.1 ст. 156 КУпАП, зокрема, не зазначено кому саме здійснила продаж тютюнових виробів ОСОБА_1 та в якій кількості. В протоколі також відсутні будь-які дані щодо отримання ОСОБА_1 грошових коштів від продажу тютюнових виробів, тобто виручки, не вказано її розмір, яка відповідно до ч.1 ст. 156 КУпАП, підлягає конфіскації у разі визнання особи винуватою у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.
Окрім того, відсутні достовірні дані про те, що у час та в місці, вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами без акцизних марок, а також відсутні розрахункові документи, які б підтверджували факт купівлі-продажу (розрахункова квитанція, фіскальний чек тощо).
Вищевикладене виключає об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи не відображають повну подію правопорушення, оскільки на них не зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню, а саме факт купівлі-продажу тютюнових виробів.
Крім того, за своїм змістом диспозиція ч.1 ст.156 КУпАП є бланкетною, оскільки має відсильний характер на нормативно-правовий акт, який встановлює правові засади здійснення виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов'язково встановити, який саме нормативно-правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.
Всупереч цьому, зміст об'єктивної сторони правопорушення при викладенні обставин його вчинення не розкрито і не описано, а лише констатовано факт вчинення такого порушення, без посилання на діючу норму Закону, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Норми ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, вказують, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.
За таких обставин, судом не встановлено достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, керуючись засадами принципу законності, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 156 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 1, 7, 9, 156, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 288, 291 КУпАП, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 156 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Пасечник М.Л.