Справа № 333/1228/23
1-кп/333/139/26
20 березня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62022080010000089 від 15.07.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Знам'янка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження (справи) та дослідження в судовому засіданні протоколу допиту від 27.09.2022 на 7 аркушах з додатком: флеш-носій micro SD «SanDisk Ultra 16 GB», на якому зафіксовані показання підозрюваного ОСОБА_5 , отримані в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному статтею 615 КПК України; протоколу допиту від 27.09.2022 на 7 аркушах з додатком: флеш-носія micro SD «SanDisk Ultra 16 GB», на якому зафіксовані показання підозрюваного ОСОБА_6 , отримані в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному статтею 615 КПК України; протоколу допиту від 05.03.2023 на 7 аркушах з додатком: флеш-носій micro SD «SP 32 GB», на якому зафіксовані показання свідка ОСОБА_6 , отримані в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному статтею 615 КПК України; протоколу допиту від 05.03.2023 на 8 аркушах з додатком: флеш-носій micro SD «Kingston 32 GB», на якому зафіксовані показання свідка ОСОБА_5 , отримані в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному статтею 615 КПК України з метою подальшого заявлення клопотання про призначення судово-психологічної експертизи комунікативної діяльності особи, зафіксованої у відеозаписах слідчих дій.
Клопотання обгрунтовано таким. За обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи на посаді начальника сектору дізнання ВП № 1 Василівського РУП ГУІШ в Запорізькій області, діючи як організатор, умисно, з корисних мотивів, у складі утвореної ним організованої групи, залучив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та які в свою чергу залучили ОСОБА_7 , після чого від реалізації свого злочинного плану одержали від ОСОБА_8 неправомірну вигоду на загальну суму 3500 доларів США за вплив на прийняття рішення невстановленою слідством особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо швидкого та безперешкодного включення транспортних засобів до складу колони для виїзду на тимчасово непідконтрольну територію та за забезпечення подальшого формального огляду даних транспортних засобів представниками Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Крім того, ОСОБА_3 дотримуючись розробленого плану діяльності організованої групи, згідно із заздалегідь обумовленим розподілом ролей, за участі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , одержали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 30 ООО гривень за вплив на прийняття рішення невстановленою слідством особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо швидкого та безперешкодного включення транспортного засобу до складу колони для виїзду 09.08.2022 на тимчасово непідконтрольну територію та за забезпечення подальшого формального огляду даного транспортного засобу представниками Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
27.09.2022 слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_10 , у порядку, визначеному ст. 615 КПК України, за участі захисника за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, допитано підозрюваного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Під час допиту підозрювані надав покази про свою з ОСОБА_3 злочинну діяльність.
У подальшому, після зміни 11.11.2022 підозр, у тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369 2 КК України, беззастережним визнанням останніми винуватості та досягненням згоди на укладення угод, матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 62022080010000089 від 15.07.2022 відносно підозрюваних ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прокурором, на підставі ч. 8 ст. 469 КПК України, виділені в окреме кримінальне провадження № 62022080020000389 від 11.11.2022. У зв'язку виділенням матеріалів в окреме провадження та укладенням угод про визнання винуватості, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 набули статусу свідків у кримінальному провадженні № 62022080010000089 від 15.07.2022 за підозрою. ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 стю. 369-2 КК Украни.
05.03.2023, слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_10 , у порядку, визначеному ст. 615 КПК України, за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, допитано свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Під час допиту свідки надали покази про свою з ОСОБА_3 злочинну діяльність.
Водночас, допитані у засіданні 03.04.2025 у якості свідків сторони обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали суду, що відмовляються від наданих слідчому під час досудового розслідування показів, у яких вони викривали злочинну діяльність «Організатора» злочинної схеми поліцейського ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що такі покази було надано під тиском працівників правоохоронного органу.
До моменту допиту 03.04.2025 в судовому засіданні, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про вказані обставини слідчим ДБР та прокурорам не повідомляли, таким чином, стороні обвинувачення не були відомі вищевказані обставини.
З наведеного вбачається, що в будь-якому випадку свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали недостовірні (неправдиві) покази - або в ході судового розгляду, або під час досудового розслідування, та перевірка даного факту має суттєве значення для встановлення Істини у кримінальному провадженні, ухвалення законного, обгрунтованого і вмотивованого судового рішення
З огляду на викладене, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, прийняття законного та обгрунтованого судового рішення, у сторони обвинувачення виникла необхідність у долученні до матеріалів кримінального провадження та дослідженні показань ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , отриманих слідчим під час досудового розслідування, в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному статтею 615 КПК України. Дослідження судом показань ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , отриманих слідчим під час досудового розслідування, в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному статтею 615 КПК України, необхідне для надання повної, всебічної та неупередженої оцінки достовірності показів вказаних осіб, наданих у судовому засіданні. З цією метою, у ході подальшого судового розгляду, стороною обвинувачення буде заявлене клопотання про призначення судово-психологічної експертизи комунікативної діяльності особи, зафіксованої у відеозаписах слідчих дій.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що вказані свідки були допитані судом безпосередньо в судовому засіданні. Вирішення питання надання ними неправдивих показів може бути предметом іншого кримінального провадження, а цього, яке розглядається. До того ж, судова-психологічна експертиза комунікативної діяльності особи, зафіксованої у відеозаписах слідчих дій, ймовірно, не надасть таких категоричних висновків, які б мали значення для вирішення питань цього розгляду і затягуватиме розгляд кримінального провадження.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження, а ст. 23 КПК України визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки 6 зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Частиною 4 статті 95 КПК України встановлено, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Отже, в умовах воєнного стану слідчий самостійно наділений правом провести допит свідка із застосуванням технічних засобів відео фіксації, з додержанням вимог ч.11 ст. 615 КПК України, що буде належним доказом в суді під час судового розгляду відповідно до ст. ст. 95, 615 КПК України.
На думку суду, застосування ч.11 ст. 615 КПК України є виключенням із положення ч.2 ст.95 цього ж кодексу лише у випадку, коли об'єктивно неможливо допитати свідка безпосередньо в суді.
Прокурором така обставина не доведена. Більш того, свідківОСОБА_5 , ОСОБА_6 допитано безпосередньо в залі судового засідання, як стороні обвинувачення, так і стороні захисту було надано можливість поставити питання свідкам, в тому числі, щодо зміни ним показань. Свідками надано відповідь на вказані питання.
Прокурор в клопотанні посилається на необхідність перевірки часу надання неправдивих показів свідками-або в ході судового розгляду, або під час досудового розслідування. Разом з тим, проведення такої перевірки шляхом дослідження таких доказів та призначення судово-психологічної експертизи може мати місце в рамках розгляду іншого кримінального провадження, яке може ініціювати прокурор. Співставлення показань свідків, наданих на досудовому розслідуванні та в суді в кримінальному провадженні, що розглядається, є критичним елементом оцінки доказів, здійснюється шляхом допиту свідка в суді, з'ясування причин зміни ним показів (що було зроблено в судовому засіданні), суд при їх оцінці керується критеріями належності, допустимості, достовірності та достатності.
Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про долучення до матеріалів кримінального провадження (справи) та дослідження протоколів допиту свідків на досудовому розслідуванні.
Що стосується долучення до матеріалів кримінального провадження та їх дослідження протоколів допиту ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в якості підозрюваних в рамках кримінальних проваджень, в яких укладено угоду про визнання винуватості суд зазначає таке.
Відповідно до ст.. 90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Тобто, вирок суду про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не має преюдиціальне значення для суду при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , що вказує на відсутність підстав для дослідження протоколів допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості підозрюваних, які, до того ж, не призводились до присяги в силу вимог чинного законодавста.
Крім того, прокурор обґрунтовує своє клопотання в тому числі необхідністю призначення судово-психологічної експертизи.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Статтею 242 КПК України визначено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 КПК України, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права (частина 1 ст. 242 КПК України).
Слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо:
1) встановлення причин смерті;
2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням (ч. 2 ст. 242 КПК України).
Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, психологічна експертиза, з огляду на її предмет, встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
Водночас, не можна віднести до компетенції судово-психологічної експертизи вирішення питання про вірогідність показань допитуваних осіб, їх правдивість або щирість, оскільки до предметної сфери судово-психологічної експертизи належить не показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, а особливості перебігу психічних процесів у осіб, які дають показання, вплив цих особливостей на адекватне сприйняття ними того чи іншого факту. Таким чином, вирішення питання щодо правдивості (щирості) показань в частині повідомлених особою обставин, є питаннями, які не потребують для їх вирішення спеціальних психологічних знань і повністю охоплюються сферою діяльності суду.
Отже, питання, пов'язані з оцінкою показань під час досудового розслідування або в суді стосовно фактичних обставин провадження, не відносяться до компетенції судової психологічної експертизи і не потребують спеціальних знань.
Як зазначалося вище , відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Докази здобуті під час судового розгляду, зокрема, показання потерпілого та свідків мають бути оцінені судом при ухваленні судового рішення в сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні при вирішенні пред'явленого обвинувачення по суті у відповідному вироку і спеціальних знань в області психології не потребують.
Крім того, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Водночас в силу вимог ч. 1 ст. 318 КПК України, згідно з якою судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, суд вважає, що призначення судової психологічної експертизи без достатніх та беззаперечних на те підстав призведе до невиправданої тяганини, що в свою чергу призведе до порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 369 - 372 КПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання прокурора про долучення до матеріалів кримінального провадження протоколів допиту ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх дослідження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1