24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 638/16207/23
провадження № 51-1071ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року у кримінальному провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру до
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року задоволено клопотання прокурора та застосовано до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Згідно з ухвалою суду, ОСОБА_5 23 липня 2023 року о 13:45, перебуваючи на першому поверсі під'їзду № 7 будинку АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту завдав один удар кулаком в обличчя ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілій легке тілесне ушкодження.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 25 грудня 2025 року ухвалу місцевого суду стосовно ОСОБА_5 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та їх узагальнене обґрунтування
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, касатор стверджує, що за змістом приписів ч. 1 ст. 512 та ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) участь фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, як на стадії судового розгляду так і під час апеляційного перегляду є обов'язковою. Однак суд апеляційної інстанції провів перегляд ухвали місцевого суду без участі ОСОБА_5 .
Крім того, касатор зауважує, що про обов'язкову участь в судовому засіданні особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру зазначено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 450/1333/16-к.
Також прокурор вказує, що захисник заперечувала щодо проведення судового засідання без участі ОСОБА_5 .
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а також щодо виду застосованого примусового заходу медичного характеру Верховний Суд не перевіряє, оскільки касатор не оскаржує законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.
Водночас безпідставними, на переконання колегії суддів Верховного Суду, є твердження прокурора про наявність правових підстав для скасування судового рішення з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 512 КПК судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов'язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 3 КПК передбачено, зокрема, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження.
Відповідно до п. 24 ст. 3 КПК судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Отже, кримінальне провадження у суді першої інстанції включає в себе саме стадію судового розгляду, яка здійснюється за правилами глави 28 КПК.
Указану стадію необхідно відрізняти від провадження в суді апеляційної інстанції, що здійснюється відповідно до вимог глави 31 КПК.
Системний аналіз викладених вище приписів КПК свідчить, що імперативна законодавча вимога, передбачена ст. 512 КПК, щодо обов'язкової участі фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, стосується лише суду першої інстанції, який здійснює судовий розгляд указаного питання, та, за результатами його розгляду, постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Тобто прокурор, стверджуючи про обов'язкову участь ОСОБА_5 під час провадження в суді апеляційної інстанції, щодо якого місцевий суд застосував примусові заходи медичного характеру, по суті ототожнює дві різні стадії: судовий розгляд та апеляційний перегляд судових рішень.
Ураховуючи викладене, зазначені прокурором доводи не свідчать про наявність істотного порушення вимог КПК, оскільки обов'язкова участь особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру передбачена лише для стадії розгляду справи судом першої інстанції і не поширюється на апеляційне провадження.
Такий підхід апеляційного суду щодо необов'язкової під час апеляційного розгляду участі особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема з позицією, викладеною в постанові від 19 вересня 2019 року (справа № 171/557/18).
Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 450/1333/16-к, оскільки вказане рішення є нерелевантним до обставин цього провадження.
Так, за змістом згаданої постанови Верховний Суд зазначив про невиконання апеляційним судом свого обов'язку, передбаченого ч. 4 ст. 401 КПК, та незабезпечення участі особи, яка перебувала під вартою та особисто наполягала на своїй безпосередній участі в суді апеляційної інстанції. Водночас, за змістом касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення у нинішньому провадженні (справа № 638/16207/23) таких обставин під час здійснення провадження у апеляційному суді не встановлено.
Не свідчить про необхідність забезпечення обов'язкової участі ОСОБА_5 і позиція захисника, яка, за твердженням прокурора, заперечувала щодо проведення судового засідання за відсутності її підзахисного, який, як слушно зауважив апеляційний суд, до суду не з'явився, заяв чи клопотань про особисту участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не подав.
До того ж, в апеляційній скарзі не ставилося питання про погіршення становища останнього, а в касаційній скарзі прокурора не йдеться щодо неналежності повідомлення ОСОБА_5 про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3