18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 307/950/18
провадження № 51-4071 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 липня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини
1. Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2023 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
2. Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. Також, задоволено частково цивільний позов ОСОБА_9 , ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
3. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
4. Закарпатський апеляційний судухвалою від 22 липня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
5. Як установив суд, ОСОБА_7 21 січня 2018 року, близько 23:40 години, керуючи автомобілем марки «WV Passat B 5», н/з НОМЕР_1 , рухаючись між с. Бедевля та
м. Тячів, на сотому кілометрі - 55 метрів, автодороги Мукачево-Рогатин-Львів, у темну пору доби, в порушення вимог п. п. 2.3 «б», 10.1. та 11.3. Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «KIA CERATO», н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «КІА СЕRАТО» ОСОБА_10 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, пасажири цього ж автомобіля ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 -тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а ОСОБА_13 - тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою його смерть.
6. Таким чином ОСОБА_7 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження, а також смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, неповноту судового розгляду, просить скасувати оскаржувані рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
8. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що місцевий суд:
- порушив вимоги ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме вибірково оцінив докази без належного дослідження у їх сукупності;
- не допитав всіх свідків, зокрема ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та не дослідив речові докази;
- не розглянув клопотання сторони захисту про визнання недопустимими висновків експерта від 12 лютого 2018 року №10/36 та від 23 березня 2018 року №10/90, не навів мотивів його відхилення;
9. Стверджує про недопустимість:
- протоколу огляду місця події від 22 січня 2018 року, який, на думку захисника, не відповідає вимогам ст. 104 КПК, оскільки містить не повну інформацію, підписаний, як і схема додана до нього, слідчим ОСОБА_14 , який не мав процесуальних повноважень на участь в оформленні даного протоколу. Додатком до протоколу міститься схема до протоколу проведення слідчого експерименту від 22 січня 2018 року.
- висновків експерта від 12 лютого 2018 року №10/36 та від 23 березня 2018 року №10/90, оскільки вихідні дані для їх проведення взяті з протоколу огляду місця події, який є недопустимим. Також, на думку захисника, вказані висновки не відповідають вимогам ст. 101, 102 КПК, в розпорядження експерту не були надані всі матеріали справи, зокрема протокол огляду місця події, додаток до протоколу (фототаблиця), протоколи допитів свідків та учасників ДТП, протоколи слідчих експериментів. Зазначає про порушення права ОСОБА_7 на захист, яке полягало у тому, що з огляду на положення п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20, ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 3, ч. 5 ст. 42 КПК, засудженому мало бути роз'яснено положення ст. 4 Закону України № 4038 «Про судову експертизу».
10. Також вважає, що призначене засудженому покарання є явно надмірним та несправедливим через суворість, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та особі винного, також судом не надано оцінки обставинам, що істотно пом'якшують покарання.
11. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вказаних порушень не усунув, не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо недопустимості ключових доказів, а саме протоколу огляду місця події та похідних від нього висновків експерта.
12. Вважає, що судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
13. На адресу Суду від потерпілих надійшли спільні заперечення на касаційну скаргу захисника, у яких вони, наводячи відповідні аргументи, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
14. У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Мотиви Суду
15. Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
16. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
17. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.
18. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
19. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
20. Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
21. Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
22. Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
23. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні, зокрема потерпілих: ОСОБА_10 , який вказав суду, що під час проїзду невеликого повороту відбулося зіткнення його транспортного засобу з іншим автомобілем; ОСОБА_11 , яка пояснила суду, у тому числі, що вониїхали додому, в автомобілі їх було п'ятеро, з ними була дитина, транспортний засіб рухався по своїй смузі руху, як сталася дорожньо-транспортна пригода не бачила, прийшла до свідомості на місці зіткнення автомобілів; ОСОБА_8 , який є батьком загиблого ОСОБА_13 , та який пояснив суду, що коли приїхав на місце ДТП там був тільки автомобіль потерпілих, ні обвинуваченого, ні його автомобіля на місці події не було, ОСОБА_7 та його батьки намагалися відшкодувати шкоду і пропонували примиритися; свідків, зокрема ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 показання яких детально викладені у вироку.
24. Також суд безпосередньо дослідив фактичні дані, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 січня 2018 року та схеми до протоколу; протоколах огляду автомобілів «WV Passat B 5», н/з НОМЕР_1 , та «KIA CERATO», н/з НОМЕР_2 ; висновках експерта № 10/34, № 10/35, від 12 лютого 2018 року №10/36, від 23 березня 2018 року №10/90; висновках судово-медичних експертиз від 07 лютого 2018 року № 22, від 14 березня 2018 року №№ 97, 98, 99, 100, а також інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.
25. Виконуючи законодавчі положення, суд першої інстанції допитав ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив суду, що у день ДТП після 22:00 години, він на автомобілі «WV Passat B 5», н/з НОМЕР_1 , їхав із села Бедевля в м. Тячів. На залізничному переїзді зустрів ОСОБА_21 та запропонував йому поїхати з ним. Падав сніг, видимість була поганою. Рухався по своїй смузі зі швидкістю 30-40 км/год. Перед Тячевом був невеликий поворот, попереду побачив світло фар, почав гальмувати, але вже було пізно, потім був удар. Зіткнення відбулося на його смузі руху. Після аварії нічого не пам'ятає. Спиртного не вживав. Намагався відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_8 , однак той категорично відмовився. Потерпілі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 надали розписки, що претензій до нього не мають.
26. Також суд допитав свідка ОСОБА_24 , який пояснив суду, що 21 січня 2018 року о 23:30 годині він йшов додому та побачив біля переїзду в с. Бедевля ОСОБА_7 , який запропонував поїхати у м. Тячів. Він сидів спереду. Падав сильний сніг, дорога була слизька. ОСОБА_7 їхав зі швидкістю 50-60 км/год по своїй смузі руху. Перед зіткненням він бачив світло фар зустрічного автомобіля. У лікарню його відвіз брат. Запаху алкоголю від ОСОБА_7 він не відчував, той розмовляв адекватно. На його думку зіткнення транспортних засобів відбулося на їхній смузі руху. На зустрічній смузі руху вони точно не були.
27. Разом із тим, суд надав критичну оцінку показанням як обвинуваченого ОСОБА_7 так і свідка ОСОБА_24 у частині місця зіткнення автомобілів, розцінивши їх як надумані, надані з метою уникнення покарання за вчинений злочин. При цьому суд зазначив, що такі показання повністю спростовуються даними протоколу огляду місця події та схеми до нього, а також протоколів огляду транспортних засобів, висновку експерта № 10/90 та показаннями потерпілих.
28. У суді першої інстанції стороною захисту були подані клопотання про допит свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також слідчого ОСОБА_14 , які суд задовольнив та зобов'язав сторону захисту забезпечити їх явку. Разом з тим, у судовому засіданні 28 грудня 2021 року захисник повідомив суду, що за місцем проживання свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відсутні, їх місцеперебування йому не відоме, та просив допитати слідчого ОСОБА_14 щодо його безпосередньої участі у проведенні огляду місця події 22 січня 2018 року та складання відповідного протоколу зі схемою до нього. Водночас, суд відмовив у задоволенні цього клопотання, обґрунтувавши своє рішення тим, що у цій частині оцінка процесуальному документу буде надана судом під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті. В подальшому сторона захисту не наполягала на допиті та виклику вказаних свідків місцевим судом.
29. У судовому засіданні 11 травня 2021 року, захисник ОСОБА_25 заявив клопотання про визнання доказів, а саме протоколу огляду місця події від 22 січня 2018 року та висновків експертів від 12 лютого 2018 року №10/36 та від 23 березня 2018 року №10/90, недопустимими. Суд приєднав їх до матеріалів провадження. Оцінку цим доказам на предмет допустимості суд надав в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, що узгоджується з положеннями ст. 89 КПК.
30. Отже, безпосередньо та всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні докази, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
31. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.
32. Не погодившись із вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу, у якій, як убачається з матеріалів провадження, вказував на необхідність повторного дослідження письмових доказів, зокрема: протоколу огляду місця події від 22 січня 2018 року та висновків експертів від 12 лютого 2018 року №10/36 та від 23 березня 2018 року №10/90, а також просив допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які не були допитані судом першої інстанції. Однак, в суді апеляційної інстанції таке клопотання обвинувачений та захисник не підтримали.
33. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
34. Відповідно до положень кримінального процесуального закону огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.
35. Суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони захисту в частині неповноти зазначеної в протоколі огляду місці події від 22 січня 2018 року інформації та, враховуючи положення пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 104 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання слідчим зазначених вимог КПК та відповідність протоколу наведеним вимогам закону, враховуючи, те що у протоколі відображено час і місце його проведення, назву процесуальної дії, дані про всіх осіб, присутніх під час її проведення, а також послідовність всіх дій.
36. Твердження сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події та схеми до нього, оскільки вони підписані неуповноваженим слідчим ОСОБА_14 , спростовуються матеріалами провадження.
37. Місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, перевіряючи аналогічні доводи захисника зазначив, що вказаний протокол склала і підписала повноважна особа - слідча СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_27 , а та обставина, що в протоколі є підпис старшого слідчого ОВС ОСОБА_14 , якому в подальшому у встановленому порядку було доручено проводити досудове розслідування, в жодному разі не робить вказаний протокол недопустимим доказом. Крім того, як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося слідчим ОСОБА_14 на підставі постанови начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_28 від 22 січня 2018 року.
38. Щодо доводів захисника про те, що додатком до протоколу огляду місця події є схема до протоколу проведення слідчого експерименту від 22 січня 2018 року, колегія суддів зазначає, що дійсно до протоколу огляду місяці події від 22 січня 2018 року додано схему до протоколу проведення слідчого експерименту. Разом з тим, з протоколу вбачається, що огляд місця події проведено з 00:20 години до 01:00 години, а схема складена о 00:45 годині, що відповідає часовим рамкам проведеної слідчої дії. Разом з тим, в матеріалах провадження міститься протокол проведення слідчого експерименту від 22 лютого 2018 року, який проведений з 21:40 години до 22:45 години і додатком до нього є схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначено час складання схеми з 21:40 години до 22:45 години, тобто аналогічний часу проведення слідчого експерименту.
39. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який спростовуючи аналогічні доводи сторони захисту зазначив, що долучення до протоколу огляду місця події схеми до протоколу слідчого експерименту не свідчить про неправильність чи незаконність проведеної процесуальної дії, оскільки на схемі дорожньо-транспортної пригоди позначені дані, які відповідають змісту протоколу огляду місця події, була складена та підписана на місці події учасниками слідчої дії.
40. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 КПК висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
41. Згідно з ч. 1 ст. 102 КПК у висновку експерта повинно бути зазначено, коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; місце і час проведення експертизи; хто був присутній при проведенні експертизи; перелік питань, що були поставлені експертові; опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
42. Водночас зміст висновків експерта від 12 лютого 2018 року №10/36 та від 23 березня 2018 року №10/90 свідчить про їх відповідність зазначеним вимогам КПК.
43. Перевіряючи доводи захисника в цій частині, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для визнання їх недопустимими. При цьому зазначив, що висновок № 10/36 виконаний на підставі вихідних даних отриманих в результаті проведення слідчих дій, а саме схеми до протоколу огляду місця події та за наявності транспортних засобів; висновок судової автотехнічної експертизи № 10/90 складений на підставі вихідних даних отриманих в результаті проведення слідчих дій: копії схеми до протоколу огляду місця ДТП; копії схем до протоколів, вихідних даних отриманих в результаті проведених слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_24 та ОСОБА_7 . Експертизивиконані кваліфікованим експертом, який попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК, на підставі вихідних даних, які є повними достовірними, об'єктивними та достатніми. На поставлені питання експертом було надано конкретні відповіді, протиріччя та неповнота у вказаних висновках відсутні.
44. При цьому, як убачається зі змісту висновку експерта № 10/90 вихідними даними для проведення експертизи слугували дані з постанови про призначення експертизи в якій відображено детальний опис подій дорожньо-транспортної пригоди, які встановлені під час проведення цієї слідчої дії, також взято дані висновків судово-авто-технічних експертиз технічного стану транспортних засобів №№ 10/34, 10/35, висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 12 лютого 2018 року № 10/36, пояснення свідка ОСОБА_29 , надані ним як в ході його допиту так і під час проведення з ним слідчого експерименту, а також дані протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 .
45. Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 473/2010/17 як на додаткову підставу для визнання висновків експерта недопустимими доказами, колегія суддів вважає не релевантним.
46. Доводи захисника щодо порушення права ОСОБА_7 на захист під час призначення та проведення експертизи з підстав викладених у скарзі, є необґрунтованими з огляду на таке.
47. Положення КПК, якими врегульовано статус сторін кримінального провадження та порядок зібрання доказів, свідчать, що як сторона захисту, так і сторона обвинувачення мають право самостійно визначати, які докази слід надати для обстоювання своєї позиції перед судом. Не є виключенням і можливість органу досудового розслідування вирішувати питання про проведення певного виду експертиз, якщо це сприятиме ходу досудового розслідування в цілому.
48. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 неодноразово під час досудового розслідування було роз'яснено його права, що не заперечується й захисником у касаційній скарзі, серед яких широкий спектр прав, якими КПК наділяє підозрюваних осіб, зокрема і право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази, заявляти клопотання. При цьому, п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК передбачено право підозрюваного бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення. Роз'яснення положень інших нормативно-правових актів, нормами КПК не передбачено.
49. У цьому провадженні, сторона захисту не була позбавлена можливості залучити експерта, надати альтернативний висновок, оскаржити рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора у частині призначення та проведення експертиз, викликати експерта, який проводив експертизу для допиту, зокрема для роз'яснення чи доповнення його висновку, однак матеріали провадження не містять будь-яких даних щодо вказаних питань. При цьому, захисник не наводить жодних обставин, які прямо чи опосередковано могли б вплинути на об'єктивність наявних у матеріалах провадження та досліджених судом першої інстанції висновків експерта.
50. Колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною 2 цієї статті визначено діяння, які суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод.
51. Суд вкотре наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
52. Попри посилання захисника у касаційній скарзі на порушення вимог ст. 87 КПК , він не наводить та не обґрунтовує таких істотних порушень прав та свобод засудженого під час досудового розслідування та судового розгляду, які б вплинули на законність прийнятих судами рішень та справедливість судового розгляду загалом.
53. У частині доводів сторони захисту про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, яке, на думку захисника, є явно надмірним та несправедливим через суворість, не відповідає фактичним обставинам справи та особі винного, а також не враховано обставин, що істотно пом'якшують покарання, колегія суддів зазначає про таке.
54. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
55. Так, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має неповнолітню дитину, характеризується позитивно, двом потерпілим відшкодував шкоду; обставини, які обтяжують покарання відсутні. Суд також врахував, що в результаті хоч і необережних, але неправомірних дій обвинуваченого, одна людина загинула, одна людина отримала тяжкі тілесні ушкодження, двоє осіб, в тому числі малолітня дитина, отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості і одна особа отримала тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. При цьому суд призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, яке необхідно відбувати реально.
56. Апеляційний суд, перевіряючи доводи захисника в цій частині, не встановив законних підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, визнавши обставини, зазначені захисником, зокрема опіку обвинуваченого над батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, участь ОСОБА_7 у бойових діях під час військової агресії Російської Федерації проти України такими, що не вказують на можливість пом'якшення обвинуваченому покарання,.
57. На думку колегії суддів, у цьому конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Правових підстав вважати покарання явно несправедливим через суворість немає.
58. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв'язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов'язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
59. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
60. Інші доводи касаційної скарги захисника висновків судів також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
61. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судових рішень чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3