25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/2096/22
провадження № 61-15424св25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Шосткинської міської ради, Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року,
1. У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір'ю та відшкодування моральної шкоди.
2. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення постійного місця проживання дитини разом з батьком.
3. Рішенням від 30 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У решті позову відмовив.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визначив місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
4. Постановою від 15 травня 2024 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Відібрав малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 .
Повернув дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .
Визначив місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
У решті позову відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
5. Постановою від 15 січня 2025 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скасував у частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її матері та залишив у цій частині в силі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2024 року.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скасував у частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місяця проживання дитини, справу в зазначеній частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Постановою від 24 вересня 2025 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року скасував у частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місяця проживання дитини з батьком, та ухвалив у частині позовних вимог ОСОБА_2 нове судове рішення про задоволення позову.
Визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
У зустрічному позові відмовив.
7. 08 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ліщишин І. В. подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити мотивувальну частину рішення місцевого суду в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії суддів: Ігнатенко В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловська І. М.
9. Ухвалою від 18 грудня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, витребував її матеріали з місцевого суду та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії оскарженої постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
10. 14 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ліщишин І. В. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про зупинення виконання та дії постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
11. Ухвалою від 29 січня 2026 рокуВерховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
12. 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.
13. Ухвалою від 18 лютого 2026 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
14. Ухвалою від 02 березня 2026 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
15. 04 березня 2026 року Гавеля Р. С. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.
16. Заяву мотивував тим, що колегія суддів Верховного Суду у складі Ігнатенка В. М., Ситнік О. М. та Фаловської І. М. категорично відмовляється звертати увагу на факти та обставини, викладені ним у заявах про зупинення виконання оскарженої постанови та досліджувати докази, які беззаперечно свідчать, що громадянка російської федерації ОСОБА_2 за певною програмою вже вивезла та змусила набути громадянство російської федерації одну зі своїх дочок ОСОБА_4 . Теж саме вона має намір зробити і з їх сином.
17. Зазначив, що позивачка вже намагалася викрасти сина та вивезти його до російської федерації і під час опору дитини, нанесла останній тілесні ушкодження, про що у справі містяться відповідні докази.
18. Вважає суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М. та Фаловську І. М. упередженими, такими, що під час дії воєнного стану співпрацюють з органами російської федерації щодо вивезення українських дітей до країни-агресора.
19. Ухвалою від 18 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М., суддів: Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М., Фаловської І. М. попередив Гавелю Р. С. про недопустимість зловживання процесуальними правами, зокрема шляхом подання необґрунтованих чи завідомо безпідставних заяв, та роз'яснив, що у разі вчинення таких дій Верховний Суд наділений правом застосувати заходи процесуального примусу у передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) порядку.
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної його скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 760/2096/22 визнав необґрунтованою та постановив передати її для розгляду судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
20. Визнаючи заявлений відвід необґрунтованим, касаційний суд застосував практику Європейського суду з прав людини, зокрема його висновки у справі «Білуха проти України».
Дав оцінку доводам заявника в аспекті дотримання судом суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності суду та констатував, що немає обставин, які б свідчили про виявлення колегією суддів у складі суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. упередженості у справі.
21. На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24 березня 2026 року передано судді Верховного Суду Мартєву С. Ю.
22. Перевіривши наведені у заяві про відвід суддів доводи вважаю, що немає підстав для її задоволення з огляду на таке.
23. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України, згідно із частиною першою якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
24. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу [недопустимість повторної участі у розгляді справи](частини друга статті 36 ЦПК України).
25. З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1-4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
26. Як на підставу для відводу суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. заявник послався на приписи пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України та наголосив, що в цьому випадку йдеться не про постановлення якоїсь ухвали, не про згоду чи незгоду з якимось формулюванням у тій ухвалі, а про безпосередню заінтересованість суддів у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
27. Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань - прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
28. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
29. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
30. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
31. Водночас не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
32. Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, Верховний Суд також бере до уваги те, що, крім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
33. Так, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
34. Хоча заявник і наголосив, що заявлений ним відвід не є рефлексією до постановлених судом ухвал, однак саме на результаті розгляду його клопотання про зупинення дії оскарженої постанови він сформував свої сумніви щодо безсторонності суду.
35. Розуміючи занепокоєння заявника щодо розгляду цієї справи, яка є досить чутливою з огляду на її предмет, Верховний Суд наголошує, що судовий процес є чітко врегульованим, при розгляді справ судді повинні дотримуватися встановлених процесуальних норм.
36. Ухвалюючи судове рішення, суд зазначає норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви, з яких суд дійшов відповідного висновку, незгода сторони з якими не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи. Це також стосується сформованих на основі процесуального рішення суду суб'єктивних уявлень заявника про особу судді та його особисті переконання.
37. З предмета і меж перегляду в цій справі не можна простежити будь-яку залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано ілюстрував би упередженість або необ'єктивність суддів, яким заявлено відвід.
38. Тож, наведені заявником обставини на обґрунтування заяви про відвід суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. не містять у собі об'єктивно спроможних підстав, які б у розумінні пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України зумовлювали відведення цих суддів від розгляду справи.
39. Тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.
40. Крім цього, варто зауважити, що розгляд відомостей про вчинення кримінального правопорушення та інформації про допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, не належить до компетенції цивільного суду при вирішенні питання про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
1. Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Шосткинської міської ради, Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліщишин Ігор Віталійович, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв