23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 759/5969/23
провадження № 61-11563св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року в складі судді Горбенко Н. О. і постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» (далі - ТОВ «Мегаінвест Сервіс»), у якому просив припинити зобов'язання за кредитним договором від 09 квітня 2012 року № 014/ZВ1А85/3/1 та іпотеку за іпотечним договором від 09 квітня 2012 року № 014/2ВІА85/3/1; провести реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та обмеження нерухомого майна, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 квітня 2012 року між ним і Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк») укладений кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у сумі 249 787,85 грн на строк до 08 квітня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня вони уклали іпотечний договір, згідно з яким він передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
21 лютого 2020 року право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» за 114 656,94 грн.
Станом на 21 лютого 2020 року його заборгованість за кредитним договором становила 115 961,98 грн, з яких основна сума кредиту - 113 818,89 грн і відсотки за користуванням кредитом - 2 143,09 грн.
Простроченої заборгованості на момент переходу до відповідача права вимоги за кредитним договором він не мав.
31 березня 2020 року він перерахував на рахунок ТОВ «Мегаінвест Сервіс» грошові кошти в розмірі 115 961,98 грн.
ТОВ «Мегаінвест Сервіс» письмово підтвердило отримання цих коштів, проте безпідставно вважає зазначену суму штрафом за невиконання умов кредитного договору і не звертається до державного реєстратора з заявою про припинення іпотеки, чим порушує його право власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, позов задоволено.
Припинено зобов'язання за кредитним договором від 09 квітня 2012 року № 014/ZBIA85/3/1, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ТОВ «Мегаінвест Сервіс», у зв'язку з його виконанням.
Припинено іпотеку за іпотечним договором від 09 квітня 2012 року № 014/ZBIA85/3/1, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ТОВ «Мегаінвест Сервіс», у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Проведено реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та обмеження нерухомого майна, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за іпотечним договором № 014/ZBIA85/3/1 від 09 квітня 2012 року, внесені запис про іпотеку № 37373904 від 09 квітня 2012 року та запис про накладення заборони відчуження зазначеного в іпотечному договорі майна, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 у вигляді заборони на нерухоме майно, запис про обтяження № 37373998 від 09 квітня 2012 року.
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову. Позивач у повному обсязівиконав зобов'язання за кредитним договором від 09 квітня 2012 року, що підтверджується відповідною квитанцією від 31 березня 2020 року. Доказів, які б спростовували цю обставину, відповідач не надав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2024 року ТОВ «Мегаінвест Сервіс» через представника Мацкевича Д. А. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року і постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.
Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не виконав зобов'язання за кредитним договором належним чином. Перерахований ним платіж у розмірі 115 961,98 грн є погашенням штрафу. Тому підстав для припинення зобов'язань не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ОСОБА_1 через представникаОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відзив поданий з незначним пропуском установленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку. Зважаючи на положення частини другої статті 127 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе продовжити позивачу строк для подачі відзиву на касаційні скарги.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
09 квітня 2012 року між ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 014/ZB1А85/3/1, за яким позивач отримав кредит у сумі 249 787,85 грн на строк до 08 квітня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 09 квітня 2012 року ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 014/ZB1А85/3/1, згідно з яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3NO15248 від 21 лютого 2020 року, права вимоги за цими кредитним та іпотечним договорами перейшли від ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Мегаінвест Сервіс».
Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор в день укладання цього договору набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржником зобов'язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів в сумах, вказаних у додатку № 1 до цього договору та визначених в момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих та несплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, права вимагати сплати нарахованих та несплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами.
Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора вказані у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі і на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги до нового кредитора.
Станом на 21 лютого 2020 року розмір заборгованості позивача за кредитним договором становив 115 961,98 грн, з яких за основним боргом - 113 818,89 грн та за нарахованими відсотками - 2 143,09 грн.
31 березня 2020 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Мегаінвест Сервіс» грошові кошти в розмірі 115 961,98 грн.
ТОВ «Мегаінвест Сервіс» письмово підтвердило отримання 31 березня 2020 року платежу на суму 115 961,98 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Отже, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.
При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості іпотека припиняється за фактом виконання основного зобов'язання.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановленими обставинами, станом на 21 лютого 2020 року, дату відступлення відповідачу права вимоги до ОСОБА_1 , розмір його заборгованості за кредитним договором становив 115 961,98 грн. Зазначена сума заборгованості не була простроченою.
У березні 2020 року позивач перерахував на користь відповідача 115 961,98 грн, чим у повному обсязі достроково виконав взяті на себе зобов'язання.
Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у позивача заборгованості в іншому розмірі, зокрема наявності невиконаних зобов'язань зі сплати неустойки, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не надало.
Таким чином, установивши, що основне зобов'язання, на забезпечення виконання якого був укладений іпотечний договір, припинилося у зв'язку з належним виконанням, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Висновок судів не суперечить висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року і постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко