24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 592/6602/24
провадження № 61-3242ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого
діє адвокат Касатська Юлія Анатоліївна, на рішення Ковпаківського районного суду
м. Суми від 25 березня 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» про визнання недійсними розрахунків та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (далі - ТОВ «Котельня північного промислового вузла»), у якому просив:
- визнати такими, що не відповідають нормативним документам, а тому не повинні застосовуватись ТОВ «Котельня північного промислового вузла» для розрахунків
з ним за спожиту теплову енергію розраховані ним величини - норми споживання теплової енергії будинком за рік (опалювальний період), а також пов'язаних
з нормою споживання величини кількості теплової енергії, спожитої будинком
за опалювальний період, нормативного та максимального теплового навантаження будинку;
- визнати незаконними розрахунки, виставлені йому ТОВ «Котельня північного промислового вузла», та зобов'язати провести перерахунки за спожиту ним теплову енергію в опалювальні періоди 2022-2023 та 2023-2024 років з використанням величин, які відповідають діючим нормам споживання теплової енергії будинком відображені у 5 рядку таблиці додатка 4 до позовної заяви.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 12 лютого
2026 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
12 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касатська Ю. А., через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року
та постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 25 березня 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних
у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є визнання недійсними розрахунків та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа
не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року
та постанова Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
за наявності якого судові рішення у справі незначної складності, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес.
Однак, у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння
та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, ним не обґрунтовано.
Суспільний інтерес охоплює широкий спектр цінностей і принципів, пов'язаних
із суспільним благом, що відповідає найкращим інтересам суспільства. Суспільний інтерес має бути реальним і змістовним.
Верховний Суд в ухвалі від 05 квітня 2021 року в справі № 420/8512/20 зазначив,
що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Представником заявника не доведено змістовності та реальності суспільного інтересу у цій справі.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися
для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів,
яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Також Верховний Суд визнає помилковим довід касаційної скарги, що оскільки позов містить лише вимоги немайнового характеру, суд не може визнати вказану справу малозначною відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням
чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, оскільки законодавець виокремив справи з ціною позову, тобто за майновим критерієм, відповідно справа незначної складності є такою, що може містить вимоги немайнового характеру, тобто вимогу, яка не підлягає грошовій оцінці.
Серед іншого, відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України
у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи
про захист прав споживачів.
Тобто процесуальним законом не перебачено безумного обов'язку розглядати справи про захист прав споживачів за правилами загального позовного провадження.
За наведених обставин суд, за суб'єктивних критеріїв оцінки: ціни і предмета позову; значення справи для сторін; обраного позивачем способу захисту; категорію
та складність справи; обсягу та характеру доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількості сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думки сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в кожному конкретному випадку, може визначити, що та чи інша справа, що виникає з правовідносин про захист прав споживачів, підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання представника заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки представник заявника подала касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касатська Юлія Анатоліївна,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2025 року
та постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» про визнання недійсними розрахунків та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара