Ухвала
23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 696/1232/25
провадження № 61-3702ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана адвокатом Зажомою Ігорем Васильовичем, на заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року в справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі 205 177,13 грн.
Заочним рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Червкаського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року, позов АТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 360212109902 від 14 квітня 2025 року в розмірі 201 058,02 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) 182 259,05 грн; проценти за користування кредитом 18 798,97 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
18 березня 2026 року АТ «Державний ощадний банк України» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Зажомою І. В., на заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року та постанову Червкаського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 205 177,13 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі вказується, що ЦПК України містить перелік випадків можливості подання касаційних скарг у малозначних справах, зокрема це коли особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи а також коли справа мас виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. в оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції підтримує позицію суду І інстанції та вважає, що нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного етану в Україні регулюються виключно ЦК України, а тому, у даному випадку судом першої інстанції правильно застосовано саме п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. При цьому, банк позбавлений можливості довести, про хибність вказаних висновків в частині пріоритетності застосування норм права, при розгляді Іншої справи. Крім того, ця справа має виняткове значення для Банку, оскільки оскаржувані судові рішення позбавили банк можливості в подальшому звернутись до відповідача з метою стягнення пені, що фактично призводить до фактичного отримання Позичальником «безвісоткового» кредиту» та до подальшого користування кредитними коштами, не несучи при цьому відповідальності за неповернення такого кредиту, Питання права, яке має фундаментальне значення (для цілей касаційного фільтра): чи підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів споживчого кредиту, укладених після 23 січня 2024 року, з урахуванням змій до Закону України «Про споживче кредитування», якими законодавець обмежив звільнення споживача від відповідальності? Зазначене питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки прямо стосується; балансу між загальним та спеціальним законом; принципу правової визначеності, передбачуваності правових наслідків для сторін кредитних правовідносин. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи, та в якій саме справі позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для позивача, і позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана адвокатом Зажомою Ігорем Васильовичем, на заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року в справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков