Постанова від 18.03.2026 по справі 916/3630/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/3630/23(916/1878/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2025

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025

у справі № 916/3630/23(916/1878/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія",

про стягнення 9 541 425, 50 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 9 541 425, 50 грн.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг у частині оплати вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії з вересня по листопад 2024 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2025 у справі №916/3630/23(916/1878/25), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 9 419 138,25 грн, з яких: 8 773 897,53 грн - основна заборгованість, 113 525,31 грн - 3% річних, 531 715,41 грн - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 113 029,66 грн, у задоволенні решти позову - відмовлено.

2.1. Суди, у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходили з того, що відповідачем систематично допускалось порушення платіжної дисципліни, у зв'язку із чим, суд визнав обґрунтованими позивачем вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних, однак взяв до уваги допущену позивачем помилку у розрахунку інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, висновок якого підтримав суд апеляційної інстанції, також відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних збитків та 3% річних.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. До Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №916/3630/23(916/1878/25) в частині стягнення з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" 113 525,31 грн - 3% річних, 531 715,41 грн - інфляційні втрати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цієї частині відмовити.

3.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зокрема:

- сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19).

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18: "Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

-Скаржник вказує, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання". Таким чином, Велика Палата Верховного Суду принципово наголошує на тому, що зменшення судом нарахованих відсотків річних та штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є юридично можливим, а відтак, відмова судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях у розгляді питання про зменшення зазначених нарахувань є хибною та такою, що не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та клопотання

4. ТОВ "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" заявило клопотання, у якому просить Суд розглянути касаційну скаргу без участі представника скаржника.

Провадження у Верховному Суді

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3630/23(916/1878/25) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №916/3630/23(916/1878/25) та призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго "у справі №916/3630/23(916/1878/25) на 18 березня 2026 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") було укладено Договір № 0280-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

11. Також встановлено, що на виконання умов даного договору, позивач надав відповідачеві послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на загальну суму 11 096 190, 04 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі, які підписані відповідачем без будь-яких претензій та зауважень

12. В свою чергу, надані позивачем послуги, відповідачем було оплачено лише частково, а саме у розмірі 2 322 292,51 грн, отже сума непогашеної заборгованості за Договором №0280-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з вересня по листопад 2024 року становить 8 773 897, 53 грн.

13. Оскільки доказів здійснення оплати вказаної заборгованості в добровільному порядку наявні матеріли справи не містять, а сторонами надано не було, суди дійшли до висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 8 773 897, 53 грн.

14. Скаржник не оскаржує до суду касаційної інстанції правомірність стягнення основного боргу, однак заперечує проти стягнення інфляційних втрат у сумі 531 715, 41 грн та 3% річних у сумі 113 525, 31 грн, отже касаційному перегляду підлягає рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2025, в частині стягнення з відповідача на користь позивача та 3% річних та інфляційних втрат, та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі № 916/3630/23(916/1878/25), яка у повному обсязі погодилась із висновками місцевого господарського суду.

15. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

16. При цьому застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

17. Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

18. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

19. Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

20. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач лише частково оплатив послуги надані позивачем, у строк, установлений умовами договору, тому допустив порушення зобов'язання. До того ж судами встановлено, що сторонами підписані акти приймання наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

22. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

23. Як було зазначено вище, положеннями статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

24. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

26. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.

27. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

28. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

29. З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за Договором № 0280-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період вересень-листопад 2024 року, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно було нараховано на суму простроченої заборгованості відсотки річних та інфляційні втрати.

30. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги, що позивачем під час здійснення розрахунку інфляційних втрат було допущено помилку, а тому вірним розміром трьох процентів річних є 113 525, 31 грн, а інфляційних втрат 531 715, 41 грн.

31. При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що порушення Позивачем платіжної дисципліни за іншими зобов'язаннями, відмінними від тих, що врегульовані даним Договором, призвело до затримки виконання Відповідачем обов'язку стосовно оплати наданих Послуг за цим Договором, а тому є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що умовами Договору №0280-09021 від 01.07.2019 не закріплено, що виконання зобов'язань Відповідача за вказаним Договором ставиться у залежність від виконання (не виконання) інших зобов'язань Позивача перед Відповідачем, не врегульованих цим Договором.

32. Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Отже, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 ЦК України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23).

33. Щодо аргументів касаційної скарги про ігнорування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі 902/417/18 щодо можливості зменшення судом процентів річних колегія суддів зазначає таке.

34. Враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 критерії оцінки подібності правовідносин, колегія суддів відхиляє посилання позивача на правові висновки, викладені у наведених ним постановах, зважаючи на таке.

35. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (на яку посилається скаржник), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

36. У наведеній справі Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22).

37. Вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18, які на переконання суду мали юридичне значення для такого зменшення.

38. Зокрема, у цій справі № 902/417/18 (на яку посилається скаржник), суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

39. Водночас у справі, що розглядається № 916/3630/23(916/1878/23) суди стягнули 3 % процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, що є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість компенсації майнових втрат кредитора.

40. Крім того, вирішення питання підстав для зменшення судом розміру відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, які у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) мають індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшуються такі проценти), обумовлений встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах та визначається судом у межах дискреційних повноважень, які водночас мають досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

41. Водночас суд касаційної інстанції в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Між тим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

43. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18).

44. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

45. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" 3 % річних та інфляційних втрат прийнято відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

Розподіл судових витрат

48. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2025, в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 113 525,31 грн - 3% річних, 531 715,41 грн - інфляційних втрат, та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі № 916/3630/23(916/1878/25) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік