24 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1899/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025
та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025
у справі за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Учасники справи:
ОСОБА_1 : не з'явився;
Арбітражний керуючий: Юрченко О. М.;
АТ "Сенс Банк": не з'явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог і хід розгляду справи
1.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Юрченко О. М.
1.2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 за результатами попереднього засідання, зокрема, визнано грошові вимоги АТ "Сенс Банк" до боржника в сумі 2 819 583,25 грн кредитної заборгованості та 6 056 грн судових витрат.
1.3. Постановою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Юрченко О.М.; визнано банкрутом ОСОБА_1 та введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна банкрута - арбітражного керуючого Юрченко О.М.
1.4. 11.12.2024 до Господарського суду Полтавської області від керуючої реалізацією майна банкрута - арбітражного керуючого Юрченко О.М. надійшло клопотання від (вх.№16824) про виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника, а саме часток учасника у ПП "Кремнафта" та ПП "Укрспецбезпека", у зв'язку з його неліквідністю.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025:
- відмовлено в задоволенні клопотання керуючого реалізацією майна від 11.12.2024 про виключення майна боржника зі складу ліквідаційної маси;
- провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито відповідно до пункту 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
- припинено повноваження керуючого реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Юрченко О. М.;
- скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборону фізичній особі - ОСОБА_1 відчужувати майно.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що судом встановлено недобросовісні дії боржника, які полягають не зазначенні боржником відомостей про те, що вона є засновником юридичної особи ПП "Укрспецбезпека", а також відсутністю процесуальних обмежень щодо реалізації приписів статті 123 КУзПБ на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи та невідворотність такого наслідку як закриття провадження у справі у випадку очевидно недобросовісних дій боржника,.
3. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
3.1. В поданому місцевому господарському суду керуючою реалізацією майна банкрута клопотанні про виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника зазначено про те, що за результатами перевірки майнового стану боржниці встановлено, що станом на 10.12.2023 ОСОБА_1 володіє:
- часткою учасника у ПП "ТК "Кремнафта" - розмір частки становить 150 000 грн, статутний капітал товариства 300 000 грн;
- часткою учасника у ПП "Укрспецбезпека" - розмір частки становить 0,00 грн, статутний капітал товариства 00,00 грн.
3.2. Керуюча реалізацією майна банкрута Юрченко О.М. зазначала, що згідно з відповідями податкових та статистичних органів, податкова, фінансова та статистична звітність ПП "ТК "Кремнафта" та ПП "Укрспецбезпека" до даних державних органів не подавалась. Фактично вказані підприємства свою господарську діяльність не здійснюють, а тому їх ринкова вартість не може перевищувати розміру їх статутного капіталу.
3.3. Задля реалізації майна боржниці (ПП "ТК "Кремнафта"), керуючим реалізацією майна банкрута арбітражним керуючим Юрченко О.М. були ініційовані збори кредиторів, на порядок денний яких були винесені наступні питання:
1) Розгляд звіту керуючого реалізацією про виконану роботу;
2) Надання згоди на продаж майна боржника та погодження умов продажу майна боржника або прийняття рішення щодо виключення із ліквідаційної маси майна боржника та звернення з клопотанням до господарського суду про виключення майна банкрута із ліквідаційної маси.
3.4. У звіті керуючого реалізацією про виконану роботу, арбітражним керуючим запропоновано АТ "Сенс Банк" провести реалізацію активу банкрута у ПП "ТК "Кремнафта" за ціною, що дорівнює номінальній вартості його частки статутного капіталу у розмірі 150000 грн.
3.5. В свою чергу, АТ "Сенс банк" (кредитор) шляхом заочного голосування вирішив проголосувати "ЗА" виключення часток боржника у ПП "ТК "Кремнафта" та ПП "Укрспецбезпека" з ліквідаційної маси банкрута. Додатково АТ "Сенс банк" вирішив уповноважити керуючого реалізацією звернутися до Господарського суду Полтавської області про виключення майна зі складу ліквідаційної маси.
3.6. Керуюча реалізацією майна банкрута Юрченко О.М. зазначила про те, що через відсутність первинних фінансових документів, провести нормативну оцінку часток банкрута у статутному капіталі підприємств не є можливим. Враховуючи те, що ПП "ТК "Кремнафта" та ПП "Укрспецбезпека" за твердженням Юрченко О.М. вже не здійснюють господарську діяльність, а отже являються неліквідним активом, їх подальша реалізація істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна боржника, що виключається із складу ліквідаційної маси не перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати. В той же час, ринкова вартість ПП "ТК "Кремнафта" не буде перевищувати 10 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки вказане підприємство не здійснює підприємницьку діяльність, а також на ньому не обліковується нерухоме майно.
3.7. На підставі зазначеного, керуюча реалізацією майна банкрута Юрченко О.М. просила суд виключити із складу ліквідаційної маси ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ПП "ТК "Кремнафта" та частку у статутному капіталі ПП "Укрспецбезпека".
3.8. У поданих до суду деклараціях про майновий стан у розділі ІХ "Відомості про частку у статутному (установчому) капіталі товариства, підприємства, організації боржника" відомості про те, ОСОБА_1 є засновником ПП "Укрспецбезпека" боржницею у деклараціях зазначені не були.
3.9. У Звіті арбітражного керуючого про результати перевірки декларацій боржниці за 2020, 2021, 2022 та 2023 вказані недоліки у деклараціях боржниці не зазначені, що унеможливило встановлення судом цієї обставини раніше.
3.10. Декларації про майновий стан боржниці ОСОБА_1 , у яких не зазначенні відомості про те, що вона є засновником двох юридичних осіб не відповідають принципам повноти та достовірності, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ.
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення про закриття провадження у справі.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. При ухвалені судового рішення апеляційним судом не було враховано позиції Верховного Суду, викладені у постановах:
- від 18.10.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20 - щодо надмірного формалізму при розгляді справ;
- від 26.06.2025 у справі № 912/1166/23 - щодо визначення добросовісної поведінки боржника;
- від 20.06.2023 у справі № 922/3024/21 - щодо визначених підстав для закриття провадження у справі про банкрутство на стадії погашення боргів.
5.2. Суди попередніх інстанцій, виходячи з надмірно формальних критеріїв та не використовуючи суддівський розсуд, визнали поведінку боржника недобросовісною та застосували до боржника положення частини 7 статті 123 КУзПБ, чим позбавили боржника можливості відновити власну платоспроможність та бути повноцінним платником податків. При цьому поза увагою судів залишено те, що боржник сумлінно співпрацював із арбітражним керуючим щодо формування ліквідаційної маси.
5.3. Не внесення боржником відомостей про ПП "Укрспецбезпека" не може бути підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ, оскільки майнова цінність ПП "Укрспецбезпека" дорівнює нулю і арбітражним керуючим була здійснена спроба реалізувати частку у статутному капіталі на користь кредиторів, проте кредитор на зборах кредиторів виключив це майно з ліквідаційної маси, а отже він не зазнав жодної шкоди.
5.4. Суди першої та апеляційної інстанції належним чином не обґрунтували, яким чином не зазначення нульової частки боржника у статутному капіталі у декларації про майновий стан є дією, що була здійснена на шкоду кредиторам.
6. Касаційне провадження
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025 у цій справі залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині її вимог шляхом надання касаційної скарги в новій редакції або пояснень з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження.
6.2. 05.12.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучена нова редакція касаційної скарги.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1899/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2026 - 15:30. Крім того, витребувано у Господарського суду Полтавської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 917/1899/23.
6.4. 05.01.2026 до Верховного Суду з Господарського суду Полтавської області надійшли на запит матеріали справи № 917/1899/23.
6.5. 05.01.2026 та 06.01.2026 до Верховного Суду від ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Юрченко О. М. надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
6.6. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 вказані заяви задоволено та вирішено проводити судові засідання у даній справі за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Тютюнник Ю. О. та арбітражного керуючого Юрченко О. М. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
6.7. В судовому засіданні 27.01.2026 представник ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Юрченко О. М. підтримали касаційну скаргу з викладений у ній підстав, просили Суд скаргу задовольнити.
6.8. Решта учасників справи явку своїх представників не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило. Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
6.9. В судовому засіданні 27.01.2026 оголошено перерву до 24.02.2026 - 14:30.
6.10. В судовому засіданні 24.02.2026 арбітражний керуючий Юрченко О. М. підтримала раніше надані пояснення, просила Суд касаційну скаргу задовольнити. Представник ОСОБА_1 адвокат Тютюнник Ю. О. не під'єдналася до підсистеми відеоконференцзв'язку для участі у судовому засіданні.
6.11. Решта учасників справи явку своїх представників не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
6.12. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, що не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ.
7.2. Згідно зі статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених цією Книгою.
7.3. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
7.4. КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 13.08.2025 у справі № 918/905/23).
7.5. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
7.6. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказав, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
7.7. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
7.8. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
7.9. Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
7.10. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
7.11. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
7.12. В силу пункту 11 частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
7.13. Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
7.14. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
7.15. Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).
7.16. В пункті 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
7.17. Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
7.18. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
7.19. Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (близькі за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
7.20. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:
- за результатами перевірки майнового стану боржниці встановлено, що станом на 10.12.2023 ОСОБА_1 володіє часткою учасника у ПП "ТК "Кремнафта" у розмірі 150 000 грн (статутний капітал товариства становить 300 000 грн) та часткою учасника у ПП "Укрспецбезпека" у розмірі 0,00 грн (статутний капітал товариства складає 0,00 грн);
- у поданих до суду деклараціях про майновий стан у розділі ІХ "Відомості про частку у статутному (установчому) капіталі товариства, підприємства, організації боржника" відомості про те, ОСОБА_1 є засновником ПП "Укрспецбезпека" боржницею зазначені не були;
- у Звіті арбітражного керуючого про результати перевірки декларацій боржниці за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки вказані недоліки у деклараціях боржниці не зазначені, що унеможливило встановлення судом цієї обставини раніше.
7.20. З урахуванням встановлених обставин щодо не зазначення боржницею в Деклараціях про майновий стан відомостей про те, що вона є засновником двох юридичних осіб, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недобросовісність боржниці та наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ.
7.21. Заперечуючи вказані висновки, скаржниця наголошує на тому, що не внесення відомостей про частку у ПП "Укрспецбезпека" не може бути підставою для закриття провадження у справі про її неплатоспроможність, адже майнова цінність вказаного підприємства дорівнює нулю, тому не внесення відповідних відомостей до декларації жодним чином не впливає (не змінює) майновий стан боржниці. Крім того, на зборах кредиторів прийнято рішення про виключення цього майна з ліквідаційної маси.
7.22. З цього приводу суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність у жовтні 2023 року і за змістом положення частини п'ятої статті 116 КУзПБ у редакції Закону України від 20.03.2023 №2971-IX, чинної на той час, відображенню у деклараціях боржника підлягають всі активи та пасиви боржника та членів його сім'ї незалежно від їх розміру.
7.23. Відомості щодо переліку засновників (учасників), органів управління юридичної особи ПП "Укрспецбезпека" відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому мали бути відображені боржником у декларації та перевірені арбітражним керуючим. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.05.2022 у справі №916/1482/21, від 03.08.2023 у справі №926/2987-б/20, які були враховані судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень.
7.24. Добросовісна поведінка боржника - фізичної особи передбачає не лише сумлінне виконання обов'язків боржника, а й те, що боржник не повинен приховувати обставин, які можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог.
7.25. Вказуючи про нульову ринкову вартість (статутний капітал) ПП "Укрспецбезпека", скаржником не спростовано встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що вказана юридична особа зареєстрована у встановленому законодавством порядку і наразі відомості про її припинення відсутні, відтак обставини стосовно статутного капіталу підприємства, його ринкової вартості та здійснення господарської діяльності можуть змінитися у майбутньому та вплинути на майнову сферу боржника.
7.26. Посилання скаржника на те, що кредитор - АТ "Сенс банк" проголосував за виключення частки в ПП "Укрспецбезпека" з ліквідаційної маси боржника, а відтак кредитор не вважав дії боржниці щодо не зазначення відомостей про вказане підприємство виявом недобросовісної поведінки або такими, що направлені на шкоду кредитору, відхиляється колегією суддів. Вказані обставини жодним чином не можуть свідчити про дотримання боржницею встановлених законодавством вимог при поданні декларацій.
7.27. Поряд з цим, колегія суддів враховує, що згідно з наданими АТ "Сенс банк" письмовими поясненнями до суду апеляційної інстанції кредитор погоджувався на виключення вищевказаного майна у зв'язку з його неліквідністю на момент голосування на зборах кредиторів. Однак кредитор зазначив про те, що вважає не надання боржником повної та достовірної інформації про майновий стан порушенням закріпленого в КУзПБ принципу добросовісності.
7.28. Аргументи скаржниці про те, що за результатами перевірки декларації керуючий реструктуризацією неповноти/недостовірності інформації не виявив не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо відображення боржницею свого майнового стану у поданих до суду деклараціях.
7.29. Як вірно зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, сам по собі факт не встановлення арбітражним керуючим обставин неповноти/недостовірності інформації в поданих деклараціях не може беззаперечно свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов'язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин та надати їм юридичну оцінку.
7.30. Відносно посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій позицій Верховного Суду щодо застосування норм права при ухваленні оскаржуваних у цій справі судових рішень (пункт 5.1 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне.
7.31. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
7.32. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
7.33. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
7.34. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
7.35. Натомість скаржницею виокремлені висновки Верховного Суду у згаданих ним в касаційній скарзі постановах із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом як безпідставні.
7.36. Доводи скаржниці про можливість закриття провадження у справі на підставі частини сьомої статті 123 КУзПБ виключно на стадії реструктуризації боргів відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
7.37. У цьому контексті колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, згідно з якою конструкція частини сьомої статті 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
7.38. Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
7.39. Колегія суддів враховує, що у цій справі недобросовісність боржниці була встановлена судами попередніх інстанцій за результатом надання оцінки усім встановленим у справі обставинам у сукупності та поведінки боржниці.
7.40. Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин добросовісності боржника в розумінні КУзПБ належить до дискреційних повноважень суду, і кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин кожної окремої справи, що позбавляє можливості формулювання універсального правового висновку.
7.41. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції частини сьомої статті 123 КУзПБ не підтвердилися.
7.42. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у даній справі, та по суті зводяться до спонукання здійснити переоцінку вже встановлених обставин у цій справі.
7.43. Однак суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібні висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 10.12.2019 у справі №925/698/16, постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
7.44. В свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (відповідний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
7.45. Отже Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, натомість зводяться до незгоди із прийнятим судовим рішенням.
7.46. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
8.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.3. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті зі з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
8.4. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
8.5. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги Суд покладає на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.06.2025 у справі № 917/1899/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк