25 березня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1100/18
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О., суддів Швеця М.В., Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК», м. Львів
до: 1. Малого приватного підприємства фірми “Атлас», м. Чернівці
2. ОСОБА_1 , м. Чернівці
3. ОСОБА_2 , м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 681668,28 доларів США та 306,30 грн
представники сторін - не викликалися
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/1100/18 за позовом публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК» до малого приватного підприємства фірми “Атлас», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 681668,28 доларів США та 306,30 грн.
Рішенням суду від 20.02.2026 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з малого приватного підприємства фірми “Атлас», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК заборгованість по тілу кредиту в сумі 603079,02 доларів США та судовий збір в сумі 240996,69 грн., закрито провадження у справі в частині стягнення 27494,73 доларів США заборгованості по тілу кредиту, у задоволенні позову в іншій частині відмовлено, стягнуто з публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК на користь малого приватного підприємства фірми “Атлас» 70391,97 грн. судового збору.
13.03.2026 до суду від відповідача-2 ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
17.03.2026 до суду від відповідача-3 ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
З огляду на положення ч. 3 ст. 244 ГПК України суд вважає за можливе розглянути заяви відповідачів про ухвалення додаткового рішення без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву відповідача-2 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 12.03.2026, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд зазначає наступне.
Відповідач-2 просить визначити пропорцію розподілу судових витрат виходячи із співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог, а саме, 88,47% - позивач, 11,53% - відповідач, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову в сумі 213197,86 грн., стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, а саме: судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 46249,93 грн., судовий збір за касаційний перегляд справи в сумі 62021,00 грн., витрати на проведення судових експертиз в сумі 19922,68 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (ч. 4, 5 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача,
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Судом встановлено, що рішенням від 20.02.2026 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з малого приватного підприємства фірми “Атлас», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК заборгованість по тілу кредиту в сумі 603079,02 доларів США та судовий збір в сумі 240996,69 грн., закрито провадження у справі в частині стягнення 27494,73 доларів США заборгованості по тілу кредиту, у задоволенні позову в іншій частині відмовлено, стягнуто з публічного акціонерного товариства “КРЕДОБАНК на користь малого приватного підприємства фірми “Атлас» 70391,97 грн. судового збору.
Відповідач-2 просить визначити пропорцію розподілу судових витрат виходячи із співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог, а саме, 88,47% - позивач, 11,53% - відповідач.
Згідно ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, з огляду на те, що судом у рішенні від 20.02.2026 судові витрати покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та перегляд пропорції розподілу вже вирішених судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення не входить до повноважень суду першої інстанції в розумінні ст. 244 ГПК України, а може бути предметом апеляційного перегляду шляхом перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-2 ОСОБА_1 в частині визначення пропорції розподілу судових витрат виходячи із співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог.
Також, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-2 ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову в сумі 213197,86 грн. оскільки в рішенні від 20.02.2026 судом вирішено питання стягнення судового збору за подання позову в сумі 240996,69 грн. на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, як вбачається з рішення від 20.02.2026 за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2019 в апеляційній інстанції з позивача на користь відповідача стягнуто 30069,23 грн. судового збору та за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2019 та Постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 в касаційній інстанції з позивача на користь відповідача стягнуто 40322,74 грн судового збору.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-2 ОСОБА_1 в частині стягнення з позивача на користь відповідача судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 46249,93 грн. та судового збору за касаційний перегляд справи в сумі 62021,00 грн., оскільки судом вже вирішено зазначені питання пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заяви відповідача-2 ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на проведення судових експертиз в сумі 19922,68 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 15.06.2021 призначено повторну судово-економічну (фінансово-кредитну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
22.11.2022 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №21436/21437/21-71/27933/27934/22-71 від 15.11.2022 (вх.№1822).
Судом встановлено та зазначено у рішенні від 20.02.2026, що висновок експертів №21436/21437/21-71/27933/27934/22-71 від 15.11.2022 містить розбіжності з меморіальним ордером №4437 від 20.09.2007 щодо суми отриманих відповідачем коштів.
Зокрема, експертизою встановлено, що сума отриманих кредитних коштів (тіла кредиту) 860000,00 доларів США еквівалентна 4343000,00 грн. (сторінка 26 експертизи від 15.11.2022).
Проте, згідно заяви №1 про продаж іноземної валюти від 20.09.2007 наданої АТ “Кредобанк» вбачається, що сума 860000, 00 доларів США, еквівалентна 4311180,00 грн.
Також колегія суддів звернула увагу, що у висновку експерта на сторінці 29 зазначено факт видачі кредитних коштів відповідачу за кредитним договором 0001/2007 від 20.09.2007 у сумі 5210,00 доларів США.
Крім того, додатковою угодою №4/Ч від 08.04.2011 до кредитного договору відповідачу видано 21000,00 доларів США за рахунок збільшення розміру кредиту.
Окрім того, ухвалою від 08.05.2023 призначено у справі №926/1100/18 комплексну судову економічну (фінансово-кредитну) експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
24.10.2023 до суду від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №2305-Е від 17.10.2023 разом з матеріалами справи 926/1100/18.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Судом встановлено та зазначено у рішенні від 20.02.2026, що проаналізувавши висновок експерта за результатами комплексної судово економічної (фінансово-кредитної) експертизи у господарській справі суд дійшов висновку, що висновок експерта № 2305-Е від 17.10.2023 склав тільки один експерт та як вбачається з висновку експерта проводилась не комплексна експертиза, крім того експертом під час проведення експертизи не були досліджені документи надіслані судом 19.10.2023.
Відтак, суд дійшов висновку, що висновок експерта №2305-Е від 17.10.2023 є неналежним доказом у справі.
Таким чином, з огляду на те, що судом відхилено висновки експертів №21436/21437/21-71/27933/27934/22-71 від 15.11.2022 та №2305-Е від 17.10.2023 у зв'язку з встановленими порушеннями під час проведення експертизи, суд залишає витрати по проведенню експертиз за відповідачем, а тому відмовляє у задоволенні заяви відповідача-2 Каліненка В.Т. в частині стягнення витрат на проведення судових експертиз в сумі 19922,68 грн.
Враховуючи, що заява відповідача-3 Каліненко Н.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат містить такі самі вимоги та обгрунтована такими самими обставинами і доказами, що і заява відповідача-2, суд з аналогічних підстав, зазначених вище, відмовляє у задоволенні заяви відповідача-3 Каліненко Н.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 16.03.2026.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів», який на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
Відтак, за результатами дослідження поданих доказів, оцінки вимог, з огляду на положення статей 123, 126, 129 ГПК України суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача-2 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 12.03.2026 та заяви відповідача-3 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 16.03.2026.
Керуючись ст. 126-129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви відповідача-2 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 12.03.2026.
2. Відмовити у задоволенні заяви відповідача-3 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 16.03.2026.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні головуючого судді Миронюка С.О., яке тривало з 09.03.2026 по 13.03.2026 та тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Миронюка С.О., яка тривала з 17.03.2026 по 23.03.2026, додаткове рішення ухвалено та підписано 25.03.2026.
Головуючий суддя С.О.Миронюк
Суддя М.В.Швець
Суддя Т.І.Ковальчук