18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1282/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
від прокурора: Барбаш О.А. - прокурор відділу,
від позивача - не з'явився,
від відповідача 1 - не з'явився,
від відповідача 2: Левчук А.С. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області
до 1. Степанецького сільського комунального підприємства «Благоустрій»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 111 883,24 грн,
Господарським судом Черкаської області розглядається справа за позовом Керівника Смілянської окружної прокуратури (Прокурор) в інтересах держави в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області до Степанецького сільського комунального підприємства «Благоустрій» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (відповідач 2) про:
визнання недійсними додаткових угод № 2 від 30.06.2021, № 3 від 25.08.2021, № 4 від 09.09.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 26.10.2021, № 9 від 26.10.2021, № 10 від 26.11.2021, № 11 від 26.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.04.2021 № 71101000879, укладеного між Степанецьким сільським комунальним підприємством «Благоустрій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»;
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь Степанецького сільського комунального підприємства «Благоустрій» безпідставно сплачених коштів в сумі 111 883,24 грн;
з покладенням на відповідача 2 судових витрат: судового збору в розмірі 30 280,00 грн.
24 лютого 2026 року від відповідача 2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).
17 березня 2026 року від прокурора надійшли письмові пояснення.
У призначене на 17.03.2026 підготовче засідання представники позивача та відповідача 1 не з'явилися, направили заяви про розгляд справи без участі їх представників за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні, що відбулося 17 березня 2026 року за участю прокурора та відповідача 2, представник відповідача клопотання просив задовольнити; прокурор проти клопотання заперечила. Суд дослідив докази, заслухав сторін та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосив перерву у судовому засіданні. У судовому засіданні 18.03.2026 підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з підстав того, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, ст. 131-1 Конституції України, ст. 11, 53 Господарського процесуального кодексу України, постанови Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 339/530/23, від 17.01.2025 у справі № 616/458/21, від 18.12.2025 у справі № 120/15266/23, відповідач 2 вважає, що у спірних правовідносинах звернення прокурора з вимогами про недійсність частин правочину у сфері закупівель не може вважатися виключним випадком представництва прокуратурою інтересів держави в суді, прокурор немає і відповідного порядку для такого представництва.
Прокурор заперечуючи проти клопотання зазначає, що зі змісту рішення Конституційного Суду України вбачається, що ним не нівельовано конституційну функцію, якою наділені органи прокуратури України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, однак визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони не наводять вичерпного переліку виключних випадків за наявності яких органи прокуратури можуть здійснювати представництво інтересів держави в суді, що призводить до правової невизначеності.
Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність з 01 січня 2027 року.
Вказане рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Зауважує прокурор, що підставою для звернення до господарського суду Черкаської області з відповідною позовною заявою стало порушення інтересів держави. У позовній заяві ним аргументовано, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Степанецьким сільським комунальним підприємством «Благоустрій» фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
Сторонами під час проведення закупівлі електричної енергії не дотримано вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, максимальної ефективності та економії, що призвело до створення ризику протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Отже відповідно до абзаців 3, 4 резолютивної частини цього рішення окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
З огляду на вказане суд встановив, що прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі та виконав приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру», немає підстав для залишення без розгляду позову прокуратури в інтересах держави за наведеного відповідачем обґрунтування.
Відповідно до частини 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Згідно з положеннями ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У ході проведення підготовчого засідання господарський суд здійснив усі передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Підготовче провадження підлягає закриттю з призначенням справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст. 53, 177, 180-185, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 21 квітня 2026 року.
Засідання провести в приміщенні Господарського суду Черкаської області м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, зал судових засідань № 219, тел. канцелярії (0472) 31-21-49.
У судове засідання викликати повноважних представників учасників справи.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Роз'яснити учасникам справи, що за загальним правилом, в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання учасника справи без повідомлення про причини неявки не є підставою для відкладення засідання.
Попередити представників сторін про те, що їх неявка не перешкоджає суду провести розгляд справи по суті.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 25 березня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз