Справа №22а-904-07 головуючий суддя у 1-ій
категорія статобліку-37 нстанції- Хоролець Т.Г.
(справа 14/50/07-АП)
18 грудня 2007 р. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
Туркіної Л.П. (доповідач)
суддів при секретарі: за участю представника позивача1: позивача 2: відповідача: третя особа1: третя особа2:
Коршун А.О., Проценко О.А., Кудіновій О.В. ОСОБА_1. Сивко Ю.С., дов. № 1741 від 02.10.07 р. Копустинська В.М., дов. № 1741 від 02.10.07 р. Мінаєв М.М., дов. від 12.10.05 р. Половков В.Б., протокол заг. зборів № 10 ВІД 22.10.07 р.
розглянула у відкритому засіданні апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1, смт. Степногірськ, Василевський район, Запорізька обл.. на постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2007 року у справі № 14/50/07-АП за позовом: ПП ОСОБА_1., смт. Степногірськ, Василевський район, Запорізька обл. до відповідача: Степногірської селищної ради, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька обл.. третя особа: - ТОВ «Омела», смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька обл.. про: визнання недійсним рішення, -
У лютому 2007р. приватний підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Степногірської селищної ради Василівського райну Запорізької області № 1 від 25. 01. 2007р., яким названа рада задовольнила протест прокурора Василівського району від 04. 12. 2006р. № 4/4264 та скасувала своє рішення від 19. 10. 2004р. № 11 “Про продаж нежилого приміщення».
Відповідачем у справі визначено Степногірську селищну раду Василівського району Запорізької області.
У якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до справи за його клопотанням залучено Товариство з обмеженою відповідальністю »Омела,» смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області.
Вимоги позивача було обгрунтовано наступним. Скасовучи на підставі протеста прокурора рішення № 11 від 19.10.2004р. про продаж ПП ОСОБА_1. частини нежитлового приміщення колишнього магазину № 25 та про затвердження незалежної експертної оцінки вартості об!єкту продажу, рада діяла всупереч ст. 24 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки ні її рішення, ні протест прокурора не базуються на чинному законодавстві.Згідно свідоцтва про право власності від 09.09. 2004р., виданого Степногірською сільською радою, а також виписки із реєстру районного комунального підприємства “ Василівське бюро технічної інвентарізації» преміщення , щодо якого винесено рішення про продаж належало до комунальної власності, будь-яких відомостей відносно того, що будівля магазину №25 або приміщення, що продається, є майном із змішаною формою власності ( комунальної та ТОВ “Омела»), позивач не мав.
Будь-яких інтересів держави або громадян угода купівлі-продажу не порушувала,отже підстави для прокурорського реагування були відсутні. У разі, якщо ТОВ “Омела» вважало, що внаслідок угоди купівлі-продажу частини магазину № 25 порушено його тправа як співвласника будівлі, то спір між названим товариством, селищною радою, новим власником частини будівлі повинен був вирішуватись у порядку цивільного судочинства згідно норм ст.ст.316, 317,362 ЦК України.
Відповідач та третя особа проти позову заперечували, зазначаючі, що протест прокурора та спірне рішення сільської ради є обґрунтованими виходячи з такого. Рішенням Степногірської селищної ради № 141-а від 20.05.1999 об'єкт нерухомості за адресою смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 2 отримав назву «магазин «Гірник»». ТОВ «Омела» приватизована 23/100 частина магазина «Гірник» на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.1999 та Свідоцтва про власність № 5 від 30.07.1999 . Таким чином, єдиним об'єктом нерухомості, зареєстрованим за зазначеною вище адресою, був і залишається магазин «Гірник», який станом на жовтень 2004 року перебував одночасно у комунальній власності територіальної громади смт. Степногірськ (77/100 часток) та у приватній власності ТОВ «Омела» (23/100 часток). У зв'язку з цим посилання позивача на те, що відповідно до свідоцтва на право власності та витягу з реєстру прав власності даний об'єкт нерухомості зареєстровано як комунальна власність, не має юридичного значення. Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Відповідно ж до ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, суб'єктами якої можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Станом на жовтень 2004 року в цілому магазин "Гірник" перебував у спільній частковій власності третьої особи по справі і Степногірської селищної ради. Відповідно до ст. 362 ЦК ТОВ "Омела" мало переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. Маючи намір скористатися цим правом, підприємство неодноразово зверталось до Степногірської селищної ради з заявами про продаж частини магазину "Гірник". Однак ігноруючи звернення, внаслідок протиправних корупційних діянь спеціаліста з комунальної власності Бакало В.М., Степногірська селищна рада надала незаконні переваги ПП ОСОБА_1. та 08.11.2004 уклала Договір купівлі-продажу нерухомого майна з ним всупереч тим обставинам, що ОСОБА_1. заяву про участь у проведенні конкурсу не подавав і що ТОВ "Омела" неодноразово зверталось з проханням здійснити продаж цього об'єкта. Факт надання спеціалістом з комунальної власності Бакало В.М. незаконних переваг ОСОБА_1. при підготовці рішення Степногріської селищної ради про продаж спірного об'єкта нерухомості встановлений Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Бочарникова С.О. від 13.04.2005, якою Бакало В.М. був визнаний винним у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, що передбачене п. "г" ч. З ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Відповідно до Рішення Степногірської селищної ради від 27.08.2004 № 705 оформленню підлягало право власності на 77/100 об'єкту нерухомості під найменуванням "магазин "Гірник". Водночас Василівське РБТІ зареєструвало за Степногірською селищною радою право власності на 77/100 об'єкта нерухомості, розташованого за вказаною вище адресою, не під найменуванням магазину "Гірник", а просто як "нежиле приміщення". Такі дії є порушенням вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки один об'єкт нерухомого майна не може бути зареєстрований під різними найменуваннями. Таким чином, об'єкт нерухомості під найменуванням "магазин "Гірник", або його частина на приватизацію належним чином не подавався, внаслідок чого ТОВ "Омела" було позбавлено можливості заявити про своє бажання взяти участь у приватизації цього об'єкту.
Крім того, об'єкт нерухомого майна, проданий позивачу за Договором від 08.11.2004 - 56/100 частини нежилого приміщення, яке знаходиться у смт. Степногірськ по вул. Молодіжній, 2, загальною площею 494,5 кв.м., є окремим індивідуально визначеним майном, і тому підлягав приватизації у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Однак всупереч вимогам наведеного вище Закону про малу приватизацію, проданий об'єкт нерухомого майна не був включений до переліків об'єктів приватизації, тобто спосіб його приватизації визначений не був.
Більше того, включення цього об'єкту нерухомого майна до одного з зазначених у Законі про малу приватизацію переліків не було передбачено навіть Програмою малої триватизації на 2004 рік, яка була затверджена Степногірською селищною радою у грудні Ю03 року, але всупереч вимогам ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності )рганів державної влади і місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації"" не була офіційно опублікована.
09.06.2004 у газеті "Нова Таврія" № 53 (10495) Степногірською селищною радою була розміщена об'ява про оголошення конкурсу і на продаж об'єктів промислового значення з метою створення робочих місць, до числа яких був включений об'єкт нерухомого майна, проданий пізніше за спірним Договором відповідачу ОСОБА_1. Однак спірний об'єкт нерухомого майна був позначений у об'яві про оголошення конкурсу як "магазин № 25", а не як "магазин Гірник", що також ввело у оману ТОВ "Омела". Ця об'ява не відповідала також вимогам ст. 15 Закону про малу приватизацію.
12.12.2006 року Степногірською селищною радою отримано протест прокурора № 4/4264 від 04.12.2006 року на рішенням сесії Степногірської селищної ради № 11 від 19.10.2004 року про продаж нежилого приміщення, встановлено, що зазначене рішення суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
25.01.2007 р. рішення № 1 Степногірської селищної ради задоволено протест прокурора від 04.12.2006 року за № 4/4264 та скасовано рішення № 1 від 25.01.2007 року.
Постановою господарського суду Запорізької області у задоволенні позову було відмовлено. В обґрунтування рішення судом зазначено, що згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
« У відповідності до ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у сван діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За приписами ст. 25 Закону: сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Оспорюваним рішенням жодним чином право позивача не порушено: право власності на нерухоме майно не скасоване, договір купівлі-продажу недійсним не визнано.
Посилання позивача на те що, в наслідок скасування рішення № 11 від 19.10.2004, оспорюваним рішенням, до позивача пред'явлено позов про визнання недійсним договору-купівді-продажу нерухомого майна від 08.11.2004, безпідставне.»
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апелянт зазначає, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуально та матеріального права, зокрема, всупереч нормам ст.ст. 159, 161, 163 КАС, суд не дослідив ті обставини, на які посилались сторони, не встановив їх наявність чи відсутність, не зазначив у мотивувальній частині рішення обставини, на яких базується судове рішення. Позивач не вважає достатнім для висновків про законність рішення сільської ради лише ту обставину, що назване рішення прийнято на підставі протесту прокурора, який підлягав розгляду на сесії сільради. Позивач зазначає, що судове рішення прийнято в порушення норм ст.ст. 316, 317. 355, 362, 393 ЦК України, на підставі яких підлягав розгляду даний спір. Вказує, що спір пов'язано с захистом його права власності на частину приміщення магазину. Оскаржуване позивачем у судовому порядку рішення відповідача прямо пов'язано з його охороняємими правами та інтересами, як власника нерухомого майна, так як в силу прийнятого відповідачем рішення № 1 від 25.01.07 р. за позовом Прокурора Василівського району Запорізької області оскаржується законність договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості і дане майно витребовується із власності позивача для повернення у власність відповідачу.
Відповідач та третя особа проти апеляційної скарги заперечували. Вважають рішення суду таким, що відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. У запереченнях на апеляційну скаргу третя особа зазначає, що внаслідок протиправних корупційних дій спеціаліста з комунальної власності Степногірської селищної ради Бакало В.М. та численних порушень, допущених приватним нотаріусом ОСОБА_2., між позивачем та відповідачем відбулася угода купівлі-продажу частини будівлі, у якій розташовано частину приміщення магазину “Гірник», яка відносилась до комунальної власності. При укладенні угоди було порушено норми ст.15 Закону “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію ),» Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також ст.362 ЦК України, що позбавило ТОВ “Омела» можливості прийняти участь у процесі приватизації та скористатися переважним правом співвласника будівлі на викуп її частини.
У судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи доводи апеляційної скарги та заперечень щодо неї підтримали.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третіх осіб, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з такого.
19.10.2004 Степногірською селищною радою було прийнято рішення № 11 "Про продаж нежилого приміщення", відповідно до якого 56/100 часток нежилого приміщення колишнього магазину № 25, що складається з: приміщення XIX; кімнат 2-37 загальною площею 494,5 кв.м., розташованого за адресою: смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 2 за 35000 грн. без урахування ПДВ, було продано ПП ОСОБА_1.
08.11.2004 року між Степногірською селищною радою та ПП ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу зазначеного в рішенні об'єкту нерухомості.
Право власності на придбані за договором 56/100 часток нежилого приміщення колишнього магазину № 25, розташованого за адресою: смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 2 було зареєстроване за ПП ОСОБА_1. районним комунальним підприємством "Василівське бюро технічної інвентаризації".
04.12.2006 прокурор Василівського району, керуючись ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", вніс протест на рішення сесії Степногірської селищної ради № 11 від 19.10.2004 року, просив раду скасувати зазначене рішення, так як останнє є незаконним.
Протест прокурора Степногірською селищною радою задоволено, про що 25 січня 2007 року прийнято рішення № 1, яке оспорюється позивачем.
Оспорюючи назване рішення, позивач вважає, що навіть за наявності протесту прокурора орган колишнього власника об'єкту нерухомості не мав права приймати рішення відносно майна, яке до комунальної власності вже не належить, та змінювати волю на відчуження майна, яке вже відбулося.
Приймаючи рішення по справі, господарський суд помилково виходив з того, що даний спір відноситься до адміністративної юрисдикції.
Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, спір точиться між покупцем ( набувачем) частини нерухомого майна (будівлі ), особою, що здійснювала її відчуження ,та співвласником будівлі. Позивач, відповідач та третя особа посилаються на обставини, пов'язані з укладанням договору, наявністю спільної часткової власності, а також щодо добросовісності дій набувача майна .Учасники зазначають про необхідність застосування судом при вирішенні спору норм Цивільного кодексу, зокрема ст.362 ЦК. Отже, не зважаючи на те, що оспорюється рішення органу місцевого самоврядування, фактично йдеться про цивільні відносини між сторонами, правомірність, законність та правові наслідки рішення органу власника, що здійснив відчуження, спір щодо яких, виходячи з суб'єктного складу учасників, повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства. Висновки суду про підвідомчість спору адміністративним судам також спростовується наступним. З системного аналізу ст.ст. 1, 10, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 2, 317, 327 ЦК України, виходить, що органи місцевого самоврядування мають право виступати як у якості суб'єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій, діючи в межах окремих повноважень органів виконавчої влади та виконуючі делеговані повноваження (наприклад, при реєстрації суб'єктів права власності, реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, розгляді справ про адміністративні правопорушення), так і діяти в межах повноважень органу власника майна, віднесеного до комунальної власності.
Зокрема, згідно із ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
В спірних правовідносинах Степногірська сільська рада не наділена владними управлінськими функціями щодо позивача, її рішення не забезпечуються примусовими заходами держави. Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В розглянутих правовідносинах Степногірська сільська рада не здійснювала владних функцій, а виконувала правомочності власника майна.
Оскаржуючи рішення сільської ради, позивач, який придбав майно, фактично оспорює рішення особи, яка здійснила відчуження названого майна. Оцінюючи рішення сільради, суд фактично оцінив рішення сільради не як акт суб'єкта владних повноважень, що повинен породжувати певні правові наслідки, а як рішення органу власника, що, зокрема підтверджується наступним висновком суду першої інстанції:
“ Оспорюваним рішенням жодним чином право позивача не порушено: право власності на нерухоме майно не скасоване, договір купівлі-продажу недійсним не визнано.
Посилання позивача на те що, в наслідок скасування рішення № 11 від 19.10.2004, оспорюваним рішенням, до позивача пред'явлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2004, безпідставне.»
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст..203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується, а провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст..157 КАС.
Керуючись ст. ст. 195,196,198, ч.1 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Степногірськ, Василевський район, Запорізька область - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Запорізької області від 16 квітня 2007 року - скасувати. Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України протягом місячного строку до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу у повному обсязі виготовлено 10.01.08 р.
Головуючий суддя Л.П. Туркіна
судді: А.О. Коршун
О.А. Проценко