65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/62/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАНБЕР ТРЕЙД»
про стягнення 9578689,97грн
за участю представників:
від прокуратури- Кривельова Т.
від позивача - Асташенкова О.
встановив:
Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАНБЕР ТРЕЙД», в якому просить суд стягнути з ТОВ “ХАНБЕР ТРЕЙД» до місцевого бюджету кошти у сумі 9578689,97 грн., з яких 5912126,60 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 584587,57 грн 3 % річних та 3081975,80 грн - інфляційні нарахування.
28.01.2025, у встановлений строк, відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову, а також зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу становить 60000грн. Також зазначено, що відповідачем в теперішній час замовлено проведення судової будівельно-технічної експертизи, докази понесення витрат на виготовлення якої будуть надані до суду разом з відповідним клопотанням.
21.03.2025 прокурор подав заперечення щодо судових витрат, в яких зазначив, що 60000грн витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає критеріям реальності та розумності, а також не надано документального підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Щодо витрат на проведення експертизи, то прокурор зазначає, що її проведення було ініціативою Відповідача ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД», і до того ж, висновки зроблені судовим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1069/2025 від 10.02.2025 значення при розгляді та вирішенні вказаної справи не мають, оскільки до обставин справи не відноситься. Крім того, прокурор просить суд врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням від 26.03.2025 в задоволенні позову відмовлено.
В засіданні 26.03.2025 до закінчення судових дебатів відповідач заявив, що ним будуть подані докази судових витрат.
28.03.2025 відповідач подав через підсистему Електронний суд докази понесених ним судових витрат на просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Одеської міської ради витрат на правничу допомогу в сумі 60000грн та 53000грн витрат на проведення судової експертизи.
Ухвалою від 31.03.2025 розгляд заяви призначено в засіданні 23.04.2025.
Однак, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 витребувано матеріали справи у зв'язку з надходженням апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд зупинив розгляд заяви ухвалою від 10.04.2025 до повернення справи.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 рішення залишено без змін.
З огляду на викладене, суд ухвалою від 23.02.2026 поновив провадження і призначив розгляд заяви на 04.03.2026.
Учасники справи отримали ухвалу в своїх електронних кабінетах, що підтверджується довідками.
Прокурор подав пояснення щодо заяви відповідача, в яких просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись, зокрема на відсутність доказів оплати відповідачем експертизи та відсутність первинного бухгалтерського документа (акту приймання-передачі виконаної експертизи), який би був підписаний відповідачем. А адвокат відповідача Згода О. не включив до вартості своїх послуг вартості експертизи. До того ж, прокурор зазначає, що договір про надання правничої допомоги не містить чіткого порядку визначення оплати послуг адвоката, а 60000грн судових витрат на правничу допомогу є завищеною сумою і не відповідає розумності, дійсності, співмірності.
Відповідач подав клопотання про розгляд заяви без його участі.
Розглядаючи заяву відповідача, суд враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
В даній справі, з позовом звернувся виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
З огляду на викладене, судом відхиляються посилання прокурора на те, що відповідачем не зазначено скільки адвокат витратив годин на надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Підсумовуючи вищенаведене, суд відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Як вбачається з матеріалів справи (справа розглядалась в змішаній формі), на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відповідач надав до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № 05/25 від 23.01.2025, укладеного між адвокатом Згода О. та відповідачем, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту, а саме щодо представництва Клієнта в рамках судової справи № 916/62/25, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
В п. 1.2 договору № 05/25 зазначено, що на виконання п. 1.1. даного Договору Клієнт надає право (уповноважує) Адвоката при здійсненні своїх повноважень:
- представляти Клієнта та захищати його права перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами;
- представляти Клієнта та захищати його права в правоохоронних та контролюючих органах, в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, в приватних виконавців, судах всіх інстанцій, утому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, Конституційному Суді України з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику Клієнта незалежно від його процесуального статусу (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок тощо).
Для вчинення вищезазначених дій Адвокату надається право:
-одержувати необхідні довідки та документи, підписувати та подавати претензії, вимоги, заяви, листи, клопотання, позовні заяви, заяви щодо відмови від позовних вимог або залишення позову без розгляду, заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання Клієнта кредитором у справах про банкрутство, адміністративні позови, цивільні позови у кримінальних справах, заяви про видачу судових наказів та виконавчих листів, скарги, апеляційні скарги, касаційні скарги, розписуватись на них в інтересах Клієнта, укладати з експертами та експертними установами договори щодо проведення експертних досліджень та експертиз необхідних для надання правничої допомоги Клієнту, подавати для примусового виконання до Державних виконавчих служб та приватних виконавців виконавчі документи, сплачувати від імені Клієнта судовий збір, а також знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення (вироки, рішення, постанови, ухвали) судів, збирати будь-які відомості про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України для такого роду повноважень та цим Договором Адвокату.
Адвокат зобов'язується надати правничу допомогу Клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах. в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та нього Договору.
В розділі 3 договору зазначено, що Вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 60 000 (шістдесят тисяч) гривень. Вартість послуг за даним договором може бути зменшена або збільшена за домовленістю сторін, у зв'язку з неможливістю або безперспективністю вжиття процесуальних заходів для захисту прав та інтересів Клієнта, або збільшена при можливості вжиття заходів для позитивного результату для Клієнта, але не може бути менш ніж 80% від загальної суми договору. Крім цього, витрати Адвоката пов'язані з транспортними розходами під час виконання ним своїх обов'язків за вищевказаним договором несе Клієнт в розмірі та в строки окремо погоджені між сторонами договору. Розрахунки за цим Договором проводяться Клієнтом за роботу Адвоката наступним чином: Оплата робіт Адвоката, проводиться до 01.02.2025 року в повному обсязі. За бажанням Клієнта вартість послуг Адвоката може бути сплачена ним в повному обсязі достроково. При цьому Акт приймання-передачі наданих послуг підписаний Сторонами Договору є документом, який підтверджує здійснення повного розрахунку між Сторонами.
Суд відхиляє посилання прокурора на те, що договір про надання правничої допомоги не містить розміру гонорару, оскільки в. розділі 3 договору зазначено фіксований розмір 60000грн. Будь-яких інших домовленостей відповідача з адвокатом про збільшення або зменшення розміру суду не надано.
Пунктом 4.1 договору узгоджено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту здійснення Адвокатом всіх можливих дій, зазначених в п. 1.1.
Представником відповідача у справі № 916/62/25 в Господарському суді Одеської області був адвокат Згода О., на підтвердження повноважень якого надано ордер від 28.01.2025 серії ВН № 1466750.
Суд відхиляє посилання прокурора на те, що не надано доказів сплати відповідача за правничу допомогу, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для стягнення судових витрат на правничу допомогу не вимагається наявність доказу їх оплати на час розгляду заяви судом.
Крім того, 26.03.2026 відповідач і адвокат Згода О. підписали акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги на суму 60000грн.
В акті зазначені такі послуги адвоката:
- вивчення документів, наданих клієнтом, та ознайомлення з матеріалами справи 916/62/25 - 23.01.2025- 3000грн,
- надання усної консультації та підготовка правової позиції - 24.01.2025- 3000грн,
- підготовка відзиву та додатків до нього - 24.01.2025-28.01.2025- 22000грн,
- підготовка заяви про призначення експертизи- 28.01.2025 - 3000грн,
- підготовка заперечень 05.02.2025- 10000грн,
- Підготовка клопотання про приєднання доказів та додатків до даного клопотання - 11.03.2025- 3000грн,
- Участь в засіданнях 12.02.2025-26.03.2025-16000грн.
Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Згода О. брав участь в засіданнях 12.02.2025, 12.03.2025, 26.03.2025, що підтверджується протоколами засідань.
В засіданні 26.03.2025 до закінчення судових дебатів відповідач заявив, що ним будуть подані докази судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Суд зауважує, що «вивчення документів, наданих клієнтом, та ознайомлення з матеріалами справи 916/62/25» не належить до видів правничої допомоги, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». І до того ж, ці послуги входять до складу такої послуги як «підготовка відзиву».
Крім того, в матеріалах справи відсутня заява позивача про призначення експертизи.
Відповідач подавав заперечення на відповідь на відзив.
Щодо подання відповідачем клопотання від 11.03.2025, то дійсно 11.03.2025 відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи докази (висновок експертизи) і воно було залучено судом до справи.
Отже, відповідачем доведено понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 54000грн.
При цьому, суд враховуючи заперечення прокурора, дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеною.
Так, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2025, адвокатом зазначено, що ним забезпечено участь у судових засіданнях по справі у період з 12.02.2025 по 26.03.2025, тобто 43 дні поспіль. При цьому будь-якого конкретного часу у годинах витраченого ним у вказаних засіданнях не зазначено, а враховуючи те, що фактично відбулось 3 засідання, то вартість одного засідання становить 5333 грн, оскільки загальна сума правничої допомоги у вигляді участі у судових засіданнях оцінена адвокатом у 16 000 грн.
Більше того, згідно протоколів судових засідань по справі № 916/62/25, засідання від 12.02.2025 було призначено на 10.30 год. (фактично засідання тривало з 10.36 год по 10.39 год), засідання від 12.03.2025 (фактично засідання тривало з 11.01 год по 11.12 год), засідання від 26.03.2025 (фактично засідання тривало з 12.10 год по 13.04 год та з 13.06 год по 13.08 год). Таким чином, заявлені представником ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» витрати на участь в судових засідання по справі у період з 12.02.2025 по 26.03.2025 у розмірі 16000 грн, а фактично це вартість участі у 3 судових засіданнях, загальною тривалістю 1 година 10 хвилин, не відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності з урахуванням затраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги.
Суд відхиляє посилання прокурора на те, що адвокат Згода О. брав участь в засіданнях в режимі відеоконференції, оскільки як вбачається з протоколів засідань, він був присутній в залі, незважаючи на те, що суд ухвалою від 07.02.2025 задовольнив його клопотання про відеоконференцію.
Однак, зважаючи на заперечення прокурора, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, суд вважає, що через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, зважаючи на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, критерії розумності, справедливості, реальності та необхідності судових витрат, на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в Господарському суді Одеської області у розмірі 20000,00 грн.
У той же час, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
Оскільки із позовом звернувся прокурор в інтересах держави в особі Одеської міської ради, вказані вище судові витрати на підлягають стягненню з Одеської обласної прокуратури (оскільки саме обласні прокуратури є юридичними особами і сплачують судовий збір при зверненні прокурорів з позовами до суду), а не з позивача (Одеської міської ради).
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 922/2088/21.
Вирішуючи питання щодо заявленої вимоги про відшкодування витрат за експертизу, суд зазначає, що вказані витрати понесені відповідачем в процесі розгляду справи.
На підтвердження заявлених вимог відповідачем надано:
- договір від 30.01.2025 № 1069 про проведення будівельно-технічного дослідження об'єкту нерухомості за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова, 1-й пусковий комплекс, укладений між адвокатом Злагода О. та ФОП Дзінько А.І., в якому зазначено вартість робіт 53000грн,
- рахунок ФОП Дзінька А.І. від 30.01.2025 № 1069 на суму 53000грн, виставлений адвокату Згода О.,
- акт прийому виконаних робіт за договором на суму 53000грн.
За результатами експертизи відповідачем було надано до матеріалів справи висновок судового експерта Дзінька Анатолій Іванович від 10.02.2025 № 1069/2025, який обізнаний про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за подання неправдивого висновку. Експерт дійшов висновків, що:
- відповідно до проектних документів на земельній ділянці 5110136900:10:001:001 заплановано будівництво об'єкта “Багатоповерховий житловий комплекс з підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та дитячим садком (шоста черга будівництва) м. Одеса Київський район Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова», в т.ч. дитячого садка.
- На час проведення судової експертизи проведено влаштування частини фундаменту об'єкта будівництва “Багатоповерховий житловий комплекс з підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та дитячим садком (шоста черга будівництва) м. Одеса Київський район Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова 1-й пусковий комплекс», на земельній ділянці 5110136900:10:001:001, в т.ч. дитячий садок.
Суд прийняв до уваги зазначений висновок і залучив до матеріалів справи, про що зазначено в рішенні.
Також відповідачем було подано до матеріалів справи заяву адвоката Згоди О. від 28.01.20025 до судового експерта Дзінька А.І., до якої було додано необхідні для проведення експертизи документи, і зазначено, що висновок експертизи буде надано до Господарського суду Одеської області у справу № 916/62/25 .
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Адвокат не включив до вартості своєї допомоги вартість експертизи як компенсація витрат адвоката. При цьому, договором про надання правничої допомоги було передбачено повноваження адвоката на укладення договору з експертом, про що зазначено вище.
Відповідно до ч. 4-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо витрат на проведення експертизи, то прокурор зазначає, що її проведення було ініціативою Відповідача ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД», і до того ж, висновки зроблені судовим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1069/2025 від 10.02.2025 значення при розгляді та вирішенні вказаної справи не мають, оскільки до обставин справи не відноситься. Крім того, прокурор просить суд врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд відхиляє зазначені посилання прокурора, оскільки як вже зазначено вище суд прийняв до уваги висновок експерта, наданий відповідачем, про що зазначено в рішенні суду.
При вирішенні спору по суті і винесенні рішення у даній справі господарський суд прийняв висновок експерта, який підготовлений для подання до суду в рамках цієї справи, господарський суд у рішення по суті зазначив про його відповідність вимогам статті 98 ГПК України і прийняв його до уваги.
Однак, суд враховує, що у відзиві на позов відповідач повинен був зазначити попередній (орієнтовний) розмір судових витрат згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК. Відповідач зазначив такий розмір лише щодо витрат на правничу допомогу (60000грн), а щодо вартості експертизи, то він зазначив, що «відповідачем в теперішній час замовлено проведення судової будівельно-технічної експертизи, докази понесення витрат на виготовлення якої будуть надані до суду разом з відповідним клопотанням».
Згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, в порушення вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України відповідач у відзиві не зазначив попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на експертизу, тому суд відмовляє у їх відшкодуванні згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.
Так, зі змісту диспозитивної норми частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов'язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду.
Висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18 та від 10.06.2021 у справі № 927/201/20.
Суд зауважує, що відповідач у даній справі не був позбавлений права визначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв'язку із розглядом справи, який в подальшому шляхом подання відповідної заяви міг бути збільшений або зменшений.
Крім того, суд враховує, що Верховний Суд в постанові від 13.07.2021 у справі № 640/19089/20 зазначив, що «Склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Однак, відповідач не надав доказів оплати експертизи; не надано також розрахунку таких витрат; так в акті приймання-передачі, підписаному адвокатом і експертом, не зазначено скільки годин витрачено експертом і які дії, і якою вартістю він здійснив відповідно до ч. 5 ст. 127 ГПК України.
Отже, зазначене є також підставою для відмови у відшкодуванні витрат відповідача на проведення експертизи у зв'язку з ненаданням належних та допустимих доказів на підтвердження її вартості.
З огляду на викладене, керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАНБЕР ТРЕЙД» про стягнення судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеської обласної прокуратури (Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАНБЕР ТРЕЙД» (код 35118558, м. Одеса, Фонтанська дорога 6) 20000грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №916/62/25 в Господарському суді Одеської області.
3. В решті заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.03.2026.
Суддя В.В. Литвинова