про залишення позовної заяви без руху
23 березня 2026 року Справа № 915/287/26
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ", вул. Радсадівська, 10, Мала Корениха, Миколаївська обл., 57157
представник позивача: Гавловська Юлія Вікторівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Радісносадівської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, вул.Миру, 5, селище Радісний Сад, Миколаївського району, Миколаївської області, 57160
електронна пошта: radsadrada1@gmail.com
про: визнання дійсним договору купівлі-продажу
Товариство з обмеженою відповідальністю "АИСТ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №11/03 від 16.03.2026 (вх.№3514/26 від 17.03.2026) в якій просять суд визнати дійсним Договір купівлі-продажу №8 від 23 квітня 2001 р., укладеним між ВАТ "Зарече" в особі голови правління Заболотного М.М. та ТОВ "АИСТ", в особі директора Верба М.Г., за яким ВАТ "Зарече" передало у власність ТОВ "Аист" цілісний нежитловий майновий комплекс загальною площею 949 м2, який знаходиться за адресою: с.Кірове, вул.Індустріальна, 7 і на земельній ділянці, згідно довідки-характеристики, виданій Миколаївським Міжміським бюро технічної інвентаризації від 15 березня 2001 року № 909, А-1, інкубаторна, Б-1 дизель-генераторна.
В обґрунтування позову зазначає, що на підставі Договору купівлі-продажу № 8 від 23.04.2001, укладеного між ВАТ "Зарече" в особі голови правління Заболотного М.М. та ТОВ "АИСТ" в особі директора Верба М.Г., позивач ТОВ "АИСТ" придбав у власність цілісний нежитловий майновий комплекс загальною площею 949 м 2, який знаходиться за адресою: с.Кірове, вул. Індустріальна, 7, і на земельній ділянці, згідно довідки-характеристики, виданій Миколаївським Міжміським бюро технічної інвентаризації від 15 березня 2001 року № 909, А-1, інкубаторна, Б-1 дизель-генераторна. Вказаний договір купівлі-продажу укладений в простій письмовій формі та зареєстрований у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 909 від 15.05.2001. Позивач зазначає, що станом на 28.12.2012 право власності на нежитловий майновий комплекс зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АИСТ" - в цілому. Вказує, що 23.03.2005 проведено державну реєстрацію припинення ВАТ "Заріччя" на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2004 по справі №4/242, місцезнаходженням реєстраційної справи є Миколаївська районна державна адміністрація, відомості про правонаступника ВАТ "Заріччя" в судовому рішенні відсутні. Позивач зазначає, що на сьогоднішній день втрачена можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки припинено діяльність ВАТ "Заріччя". Отже, єдиним можливим способом захисту, для приведення до діючого законодавства правовідносин, які склались між сторонами, є визнання договору купівлі-продажу дійсним в судому порядку.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.55 Конституції України, ст.11, 15, 16, 209, 218, 220, 626, 638, 639, 655, 657 ЦК України, ст. 180 ГК України, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України".
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява №11/03 від 16.03.2026 (вх.№3514/26 від 17.03.2026) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
З 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023.
Вказаним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов'язковому порядку зобов'язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Як вбачається з відповіді №32690143, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом суду від 23.03.2026, про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, юридична особа за кодом ЄДРПОУ 31447549 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Так, в порушення наведеного, позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АИСТ" (код ЄДРПОУ 31447549) не зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Згідно з абз.2 ч.1 ст. 174 ГПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу (абз. 2 ч.2 ст.174 ГПК України).
Суд зазначає, що позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "АИСТ" необхідно зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19.
Позивачем в порушення приписів п.5 ч.3 ст.162 ГПК України в позовній заяві не зазначено обставин, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено Радісносадівською селищною радою Миколаївського району Миколаївської області, а також не зазначено правові підстави позову до визначеного відповідача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно до п.п.2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривня.
Позовна заява №11/03 від 16.03.2026 (вх.№3514/26 від 17.03.2026) подана в електронній формі через систему «Електронний суд».
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, тому судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 2662,40 грн. не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн.) (3 328,00 грн. х 0,8) .
Як доказ сплати судового збору позивачем надано квитанцію №9900-2891-9225-3527 від 23.02.2026 на суму 2 662,40 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/287/26, згідно квитанції №9900-2891-9225-3527 від 23.02.2026 на суму 2 662,40 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір сплачений позивачем у сумі 2662,40 грн. (квитанція №9900-2891-9225-3527 від 23.02.2026) зарахований за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі №915/101/26.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 у справі №915/101/26 позовну заяву (вх. № 1339/26 від 29.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ" до відповідача Миколаївської районної військової адміністрації про визнання дійсним договору купівлі-продажу повернуто позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АИСТ".
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Отже, квитанція №9900-2891-9225-3527 від 23.02.2026 на суму 2662,40 грн. вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/101/26.
Враховуючи викладене, надана квитанція №9900-2891-9225-3527 від 23.02.2026 на суму 2662,40 грн. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної квитанції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/287/26.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву №11/03 від 16.03.2026 (вх.№3514/26 від 17.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ"- залишити без руху.
2. Позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Семенчук