25.03.2026 р. Справа № 910/1011/26
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Попурія Андрія Володимировича,м.Київ
до ОСОБА_1 , с.Лотатники Стрийського району Львівської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу бізнесу та стягнення 1345504 грн. 84 коп.
02.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Попурія Андрія Володимировича з вимогами до Куціпак Ольги Сергіївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу бізнесу та стягнення 1345504 грн. 84 коп.
09.02.2026 року Господарський суд міста Києва ухвалив позовну заяву Фізичної особи-підприємця Попурія Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу бізнесу та стягнення 1345504 грн. 84 коп., та додані до неї документи передати до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалу суду мотивовано тим, що судом зроблено витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якого місцезнаходженням Куціпак Ольги Сергіївни є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 матеріали господарської справи № 910/1011/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Попурія Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу бізнесу та стягнення 1345504 грн. 84 коп, надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Ухвала мотивована тим, що як вбачається з витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, місцезнаходженням Куціпак Ольги Сергіївни є адреса: АДРЕСА_1 , проте як вбачається з відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 23.02.2026 № 2371266, Куціпак Ольга Сергіївна з 01.04.2022 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, Господарського суду Миколаївської області прийшов до висновку, що даний спір мав бути пред'явлений до господарського суду за місцем проживання/перебування фізичної особи - відповідача, а саме Господарського суду Львівської області.
23.03.2026 матеріали справи №910/1011/26 поступили до Господарського суду Львівської області і згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями означену справу передано на розгляд суді Щигельській О.І.
Розглянувши подану позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
В обгрунтування позовних вимог, Фізична особа-підприємець Попурій Андрій Володимирович зазначає, що 11.02.2025 між ним та фізичною особою Куціпак Ольгою Сергієвною укладено договір купівлі-продажу бізнесу при укладенні якого його введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що є підставою для визнання правочину недійсним та застосування відповідних наслідків недійсності правочину.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження №12-37гс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, системна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Як вбачається з матеріалів справи та укладеного між сторонами договору купівлі -продажу від 11.02.2025, спір у справі виник між фізичною особою Куціпак Ольгою Сергіївною та ФОП Попурієм Андрієм Володимировичем .
Тобто спір у справі виник з правочину, однією із стороною яких є фізична особа - Куціпак Ольга Сергіївна, як громадянин, а не як ФОП.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Станом на момент укладення договору Куціпак Ольга Сергіївна не мала статусу підприємця, що свідчить про те, що між ФОП Попурієм Андрієм Володимировичем та Куціпак Ольгою Сергіївною існують цивільно-правові відносини, а тому такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. При цьому, цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства судом загальної юрисдикції згідно зі встановленою законом територіальною підсудністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На підставі викладеного і керуючись ст.4, п.1 ч.1 ст. 20, 45, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України,суд
У відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Попурія Андрія Володимировича з вимогами до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу бізнесу та стягнення 1345504 грн. 84 коп - відмовити.
Роз'яснити позивачу про його право на звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції згідно з вставленою ЦПК України підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений ст. 256 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.