25.03.2026 Справа № 914/122/26
За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера», м. Львів
до відповідача 2: ОСОБА_2 , м. Львів
до відповідача 3: ОСОБА_3 , м. Львів
про визнання повноваження директора припиненими та внесення запису до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про такого керівника
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідачів: не з'явились
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера», до відповідача 2: ОСОБА_2 , до відповідача 3: ОСОБА_3 про визнання повноваження директора припиненими та внесення запису до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про такого керівника.
Ухвалою суду від 21.01.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 18.02.2026 судове засідання відкладено на 25.03.2026.
19.02.2026 суд скеровував запит у Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові з проханням підтвердити або спростувати інформацію про державну реєстрацію смерті відповідача 3 - ОСОБА_3 .
03.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на запит від Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові, в якій підтвержено наявність актового запису про смерть громадянина ОСОБА_3 , актовий запис про смерть №233 від 30.04.2019.
23.03.2026 від представника позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просив прийняти таку заяву та закрити провадження у справі.
У судове засідання 25.03.2026 сторони явку повноважних представників не забезпечили.
Розглянувши заяву позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до частини 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У заяві про відмову від позову позивач зазначив, що наслідки закриття провадження у справі, визначені частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, позивачу відомі та зрозумілі.
Суд встановив, що заява підписана представником позивача Федейко А.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВС №1427478 від 31 грудня 2025 року.
Оскільки відмова позивача від позову у даній справі не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову.
Згідно з частиною 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Також суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення містить частина 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Суд встановив, що позивач заявив дві немайнові вимоги та при поданні позову сплатив 5 324,80 грн судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями №1P8M-E83B-5E5M-838H від 08.01.2026 на суму 3 328 грн та №M0KP-BXC2-842C-27AC від 15.01.2026 на суму 1 996, 80 грн.
Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 2 662, 40 грн судового збору.
Керуючись статтями 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти заяву про відмову позивача від позову у справі № 914/122/26.
2. Закрити провадження у справі № 914/122/26.
3. Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2 662, 40 грн судового збору.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.