вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2477/24
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард»
до Бориспільської міської ради
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»
про визнання права власності
Учасники судового процесу:
від позивача: Безносик А.О.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 3571 від 17.09.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» до Бориспільської міської ради про визнання права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач як покупець на підставі договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, набув у Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» як продавця майнові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051. Майнові права, що були предметом договору купівлі-продажу від 16.11.2021, належали ПАТ «Родовід Банк» як продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» як іпотекодержателем та громадянином ОСОБА_1 як іпотекодавцем. Позивач зазначає, що ПАТ «Родовід Банк», набувши як іпотекодержатель право власності на земельні ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, не зареєструвало своє право власності на вказані земельні ділянки, а в подальшому на них був накладений арешт постановою старшого слідчого в ОВС ГС УМВС Україна Харкевича В.І. від 23.05.2011 про накладення арешту на майно у кримінальній справі № 24-113. У подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.12.2023 у справі № 755/17807/13 вказаний арешт був скасований, і тому, як зазначає позивач у позовній заяві, на даний час відсутні підстави для відмови в реєстрації права власності на земельні ділянки за позивачем як покупцем майнових прав на них за договором купівлі-продажу від 16.11.2021. Як зазначає позивач, саме Бориспільська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від імені територіальної громади повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, а тому позивач вважає, що саме Бориспільська міська рада є належним відповідачем у даному позові. З наведених підстав позивач у позовній заяві заявляє про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 позов ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» залишено без руху та встановлений позивачу строк усунення недоліків позовної заяви.
19.11.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 (у складі судді Саванчук С.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2477/24 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ПАТ «Родовід Банк». Призначено підготовче засідання на 17.12.2024.
04.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» від ПАТ «Родовід Банк» надійшли пояснення третьої особи, в яких остання повідомила наступні обставини. Як зазначила третя особа, ПАТ «Родовід Банк» перебуває в процедурі ліквідації відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка з 22.04.2022 здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо. Крім того, згідно пояснень третьої особи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1936 від 10.11.2020 «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «Родовід Банк» продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк» провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцеву Артему Юрійовичу до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак у подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду № 250 від 19.04.2022 «Про деякі питання ліквідації АТ «Родовід Банк» відкликано повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк», делеговані Караченцеву А.Ю. рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1936 від 10.11.2020. Щодо продажу активів неплатоспроможного банку третя особа зазначила, що на виконання та відповідно до приписів ст. 1-4, 12, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частин 1, 2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 388 від 24.03.2016, пп. 5.1, 5.4, 5.5 Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2 від 05.07.2012, майно (активи) ПАТ «Родовід Банк» було продано на електронних торгах (аукціонах). Третя особа у своїх поясненнях вказала, що 16.09.2021 відбулися відкриті електронні торги (аукціон) з продажу лоту за № GL22N020567, до якого включені, зокрема майнові права на нерухоме майно - чотири земельні ділянки, що знаходяться в Бориспільському районі Київської області, за результатами проведення яких було оформлено протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021 та визнано переможцем електронного аукціону ТОВ «Фінансова компанія «Рікард». Крім того, третя особа зазначила, що за результатами проведених електронних торгів 16.11.2021 між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, предметом якого є передача продавцем у власність покупця майнових прав щодо нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада. При цьому, зауважила, що право власності у ПАТ «Родовід Банк» на спірні земельні ділянки виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009 та щодо якого відсутні відповідні записи про реєстрацію права власності за банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У той же час третя особа посилалась на те, що обов'язок щодо реєстрації права власності/оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виник після 1 січня 2013 року, проте внаслідок арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГС УМВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011 банк не зміг зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, за ствердженням третьої особи, право власності на зазначені вище земельні ділянки було зареєстровано за банком в Державному земельному кадастрі в порядку, передбаченому чинним законодавством станом на 28.12.2009, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру. Третя особа вказала, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про власника спірних земельних ділянок, натомість в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про арешт зазначених земельних ділянок на попереднього власника ОСОБА_1 на підставі постанови про накладення арешту на майно № б/н від 23.05.2011. Третя особа вказала, що їй в 2013 році було відмовлено у державній реєстрації прав на спірні земельні ділянки у зв'язку наявністю обтяжень на зазначені земельні ділянки, однак у подальшому ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 755/17807/13-к арешт майна, накладений 23.05.2011 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України у справі № 24-113 на спірні земельні ділянки, скасовано.
Також, 04.12.2024 від третьої особи надійшла заява проведення підготовчого засідання без участі представника третьої особи.
Підготовче засідання у справі № 911/2477/24, призначене на 17.12.2024, не відбулось у зв'язку із відпусткою судді.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 підготовче засідання у справі № 911/2477/24 призначено на 23.01.2025.
18.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» від ПАТ «Родовід Банк» надійшла заява проведення підготовчого засідання без участі представника третьої особи.
19.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.01.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява відповідача про проведення підготовчого засідання без участі його представника.
23.01.2025 у підготовче засідання 23.01.2025 з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання не з'явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 23.01.2025 судом розглянуто заяву судді Саванчук С.О. про самовідвід від розгляду цієї справи від 23.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2477/24 заяву судді Саванчук С.О. про самовідвід від 23.01.2025 задоволено. Відведено суддю Саванчук С.О. від розгляду справи № 911/2477/24. Матеріали справи № 911/2477/24 передано апарату Господарського суду Київської області для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/2477/24 між суддями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025, справу передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2025 прийнято справу № 911/2477/24 до свого провадження у складі судді Сокуренко Л.В. Розгляд справи постановлено здійснювати спочатку (зі стадії підготовчого провадження). Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» залишено без руху.
19.02.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2025 позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» залишено без розгляду у зв'язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 17.02.2025.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі № 911/2477/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.02.2025 скасовано та передано справу № 911/2477/24 на розгляд до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2025 призначено підготовче засідання у справі № 911/2477/24 на 11.06.2025.
09.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позову у даній справі з наступних підстав. Відповідач вважає, що позивач обрав не вірний спосіб захисту та не долучив жодного доказу, який би свідчив про порушення прав позивача зі сторони відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові. Також відповідач вважає, що позивач подав позов до суду із порушенням юрисдикції та намагається притягнути до відповідальності особу, яка не є належним відповідачем у даній справі. На переконання відповідача, з позову не вбачається яким чином Бориспільська міська рада чинить перешкоди чи не визнає право власності на вказані у позові земельні ділянки, які не належать до комунальної власності і перейшли у власність позивача на підставі купівлі-продажу від третьої особи, які раніше на праві власності належали фізичній особі. Відповідач зауважив, що жодних доказів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада не визнає право позивача на земельні ділянки не долучено, позов не містить обґрунтувань чи вимог до Бориспільської міської ради, в матеріалах справи та в самому позові не міститься аргументів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада не визнає чи оспорює право власності позивача на спірні земельні ділянки, та не зазначено жодного аргументу чи доказу, що законодавцем визначено притягнення в якості відповідача територіальну громаду в особі органу місцевого самоврядування до участі у справі про визнання права власності, набутого законним шляхом за умови, що таке майно знаходиться на території відповідної громади. На думку відповідача, якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора в контексті ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (відмова від проведення державної реєстрації) і спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідач вказав, що у даному позові не міститься доказів здійснення державної реєстрації належного позивачу майна за Бориспільською міською радою, натомість з позову вбачається, що у позивача виникли складнощі з реєстрацією земельних ділянок, у зв'язку із чим відповідач вважає, що даний спір не може розглядатись за правилами господарського судочинства. Крім того, відповідач наголосив на тому, що ані в позові, ані в долучених документах до позову не міститься жодного документу, що свідчить про відмову державного реєстратора в проведенні реєстраційних дій. Крім наведеного, відповідач вказав, що Бориспільська міська рада не є ані державним реєстратором, ані виконавчим органом, які згідно з вимогами ст. 6, 11 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» самостійно приймають рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Таким чином, відповідач вважає, що Бориспільська міська рада є неналежним відповідачем у даному спорі. Відповідач наголосив, що жодних підстав та норм Законів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада має право на спірні земельні ділянки, які знаходяться у власності іншої юридичної особи, позивачем не наведено, а тому Бориспільська міська рада не може бути відповідачем у спорі з вимогою про визнання права власності за позивачем. Враховуючи наведене вище, з огляду на порушення позивачем юрисдикції даного спору, обрання невірного способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах, визначення неналежного відповідача, Бориспільська міська рада просить суд у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
11.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В. підготовче засідання, призначене на 11.06.2025, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 призначено підготовче засідання у справі № 911/2477/24 на 24.07.2025.
18.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 24.07.2025, без участі представника третьої особи.
23.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
24.07.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання не з'явились, про підготовче засідання були повідомлені належним чином. Суд протокольно прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2477/24 на 04.09.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення учасників справи про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.07.2025 та доставлено останню до електронних кабінетів сторін.
29.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо розміру сплаченого судового збору.
04.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 04.09.2025, без участі представника третьої особи.
04.09.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав пояснення щодо предмету спору. Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання не з'явились, про підготовче засідання були повідомленні належним чином. Суд протокольно прийняв додаткові пояснення позивача від 29.07.2025 до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/2477/24 до судового розгляду по суті на 15.10.2025. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надати суду: 2.1) відомості разом з підтверджуючими доказами про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок площею 5,331 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0050, площею 5,6003 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0049, площею 5,6005 га, кадастровий номер 3220856700.07.003.0020, площею 5,2385 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0051, із цільовим призначенням земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська; 2.2) відомості про дату проведення останньої нормативно-грошової оцінки зазначених вище земельних ділянок.
08.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 15.10.2025, без участі представника третьої особи.
16.09.2025 до суду від ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшли витяги №№ НВ-3202170142025, НВ-3202170152025, НВ-3202170162025, НВ-3202170172025 від 15.09.2029 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що міститься в Національній кадастровій системі за 2025 рік на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2025.
18.09.2025 до суду від ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2025 надійшов лист № 9-10-0.62-9149/2-25 від 18.09.2025, в якому повідомлено, що відповідно до п. 4 Положення про Державний фонд документації з землеустрою та оцінки земель затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1553 від 17.11.2004, головний фонд призначений для обліку і зберігання документації із землеустрою та оцінки земель, проведеного на загальнодержавному рівні, та централізованого обліку відомостей про документи регіональних та місцевих фондів, створюється і ведеться Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2025 у справі № 911/2477/24, з огляду на лист ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 9-10-0.62-9149/2-25 від 18.09.2025, зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру надати суду: 1.1) відомості, що містяться в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, разом з підтверджуючими доказами про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок площею 5,331 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0050, площею 5,6003 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0049, площею 5,6005 га, кадастровий номер 3220856700.07.003.0020, площею 5,2385 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0051, із цільовим призначенням земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська; 1.2) відомості про дату проведення останньої нормативно-грошової оцінки зазначених вище земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2025 у справі № 911/2477/24 повідомлено сторін, що судове засідання, призначене на 15.10.2025, не відбудеться у зв'язку із відрядженням судді Сокуренко Л.В.. Призначено судове засідання у справі № 911/2477/24 на 22.10.2025.
06.11.2025 до суду від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшов лист № 9-28-0.221-9227/2-24 від 06.10.2025, до якого долучено витяги №№ НВ-9980648422025, НВ-9980648122025, НВ-9980647922025, НВ-9980647272025 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, які сформовані автоматично програмним забезпеченням Державного земельного кадастру, на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2025.
06.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 22.10.2025, без участі представника третьої особи.
22.10.2025 в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про судове засідання були повідомленні належним чином. Суд оголосив про розгляд справи по суті та про його початок. Представник позивача виступив з вступною промовою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/2477/24 на 05.11.2025 перед стадією встановлення обставин справи та перевіркою їх доказами, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення учасників справи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 22.10.2025 та доставлено останню їх до електронних кабінетів сторін.
23.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну місця проживання, в якому позивач повідомив суд, що станом на дату подання даної заяви юридичною адресою ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» є: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 53.
24.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 05.11.2025, без участі представника третьої особи.
05.11.2025 в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання повторно не з'явились, про судове засідання були повідомленні належним чином.
Суд оголосив про перехід до стадії встановлення обставин справи та перевірки їх доказами. Представник позивача надав усні пояснення щодо обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/2477/24 на 10.12.2025 перед судовими дебатами, про що занесено до протоколу судового засідання.
Судове засідання у справі № 911/2477/24, призначене на 10.12.2025, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Сокуренко Л.В. з 15.11.2025 до 27.02.2026 включно на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 призначено судове засідання у справі № 911/2477/24 на 19.03.2026. Ухвала суду була доставлена сторонам до їх електронних кабінетів 02.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
04.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 19.03.2026, без участі представника третьої особи.
19.03.2026 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, однак відповідними заявами, поданими раніше, просили суд здійснювати розгляд справи без участі їх представників.
Суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представники відповідача та третьої особи не з'явились в судове засідання без поважних причини, просили суд здійснювати розгляд справи без участі їх представників, а їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 19.03.2026 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
На підставі постанови Правління Національного банку України № 107 від 25.02.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - третя особа) до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 від 25.02.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» перебуває в процедурі ліквідації відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка з 22.04.2022 здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1936 від 10.11.2020 «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «Родовід Банк», яким продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк» провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцеву Артему Юрійовичу до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак у подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду № 250 від 19.04.2022 «Про деякі питання ліквідації АТ «Родовід Банк» відкликано повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк», делеговані Караченцеву А.Ю. рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1936 від 10.11.2020.
На виконання та відповідно до приписів ст. 1-4, 12, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частин 1, 2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 388 від 24.03.2016, пп. 5.1, 5.4, 5.5 Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2 від 05.07.2012, згідно пояснень третьої особи, майно (активи) ПАТ «Родовід Банк» було продано на електронних торгах (аукціонах).
16.09.2021, відповідно до рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» Караченцева А.Ю., відбулись відкриті електронні торги (аукціон) за лотом № GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, зокрема:
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,331 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0050; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний № 15п;
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,6003 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0049; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний № 16п;
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,6005 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0020; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний № 17п;
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,2385 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0051; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний № 18п,
за результатами чого було оформлено протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021 та визнано переможцем аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (далі - позивач). Визначено ціну продажу лота в розмірі 496 554, 38 грн (копія протоколу наявна в матеріалах справи).
05.10.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» здійснило повну оплату коштів за придбаний лот № GL22N020567 на рахунок ПАТ «Родовід Банк» в розмірі 496 554, 38 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 631 від 05.10.2021 із призначенням платежу: «протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021. Без ПДВ».
У подальшому, 16.11.2021 між ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Караченцева А.Ю. (продавець) та ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» (покупець), за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021, укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 16.11.2021 та зареєстрований в реєстрі за № 1009 (далі - договір купівлі-продажу майнових прав).
За умовами пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна:
- майнові права на земельну ділянку площею 5,331 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0050; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
- майнові права на земельну ділянку площею 5,6003 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0049; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
- майнові права на земельну ділянку площею 5,6005 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0020; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
- майнові права на земельну ділянку площею 5,2385 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0051; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
право власності на яке виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2620, та щодо якого відсутні відповідні записи щодо реєстрації права власності за банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внаслідок арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011 р. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевич В.І. (реєстраційні номери обтяження №№ 11200994, 11200876, 11201039, 11201029, обтяжувач - ГСУ МВС України, код 00032684), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:
- визнання права власності на нерухоме майно;
- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
- та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: - витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; - звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; - набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; - отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; - інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; - пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо цe право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, надалі за текстом - «майнові права».
Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначеними цим договором.
У пункті 1.3 договору купівлі-продажу майнових прав визначено, що майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець підтверджує, що в момент укладення цього договору ознайомився та отримав від продавця інформацію та документи стосовно майнових прав.
У пункті 2.3 договору купівлі-продажу майнових прав покупець підписанням цього договору підтвердив, що він розуміє (усвідомлює) характер майнових прав, що переходять до покупця за цим договором, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з майнових прав, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов'язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за майновими правами.
Згідно з п. 2.5 договору купівлі-продажу майнових прав, продавець зобов'язується сприяти покупцю у реалізації ним прав, які входять до складу майнових прав за цим договором. При цьому всі витрати, пов'язані із таким сприянням несе покупець, покупець відшкодовує у повному обсязі витрати продавця із таким сприянням.
Сторони у пункті 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав домовились, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі: - за майнові права на земельну ділянку площею 5,331 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0050; 110 160, 00 грн, - за майнові права на земельну ділянку площею 5,6003 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0049; 115 760, 00 грн, - за майнові права на земельну ділянку площею 5,6005 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0020; 115 760, 00 грн, - за майнові права на земельну ділянку площею 5,2385 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0051; 108 280, 00 грн. Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець. Загальна ціна продажу активів (майна), яке входить до складу лота, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець, оформлених протоколом № GFD001-UA-202109І0-15529 від 16.09.2021, складає 496554,38 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець підписанням цього договору погоджується, що продавець не відповідає перед покупцем за неотримання покупцем майна або грошових коштів, які покупець очікував отримати від майнових прав, укладаючи цей договір та набуваючи у власність майнові права.
За змістом п. 5.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець підписанням цього договору підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом майнових прав, усвідомлює та погоджується із обсягом та специфікою майнових прав, які ним набуваються за цим договором, тим, що покупець може не отримати на підставі набутих за цим договором майнових прав майна, коштів, або інших благ, які покупець очікував потенційно отримати, укладаючи цей договір.
Згідно з пп. 5.7, 5.8 договору купівлі-продажу майнових прав, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати, пов'язані із укладенням і нотаріальним посвідченням цього договору покладаються на покупця. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх уповноваженими особами сторін та нотаріального посвідчення.
16.11.2021 між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі матеріалів (документів) судової справи № 355/1540/20 щодо нерухомого майна.
Як зазначив позивач, право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051 виникло у ПАТ «Родовід Банк» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2620, та щодо якого відсутні відповідні записи щодо реєстрації права власності за банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи наступні копії:
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 2620 від 28.12.2009, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га, 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га;
- акт приймання-передачі майна від 28.12.2009, за змістом п. 1 якого у зв'язку із укладанням договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. 28.12.2009, та зареєстрованого в реєстрі за № 2620, громадянин ОСОБА_1 передав, а банк прийняв земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га, 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, загальною вартістю 11 249 000, 00 грн;
- витяги за № 8138748 від 28.12.2009 про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009;
- витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №№ НВ-3201499632013, НВ-3201499692013, НВ-3201499542013, НВ-3201499602013 від 10.10.2013 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, та 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005, га 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га відповідно, в яких у розділі «Відомості про право власності/право постійного користування» вказано про право власності за ПАТ «Родовід Банк» на вказані земельні ділянки.
Позивач зауважив, що відповідно до вимог пунктів 9, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 3 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» № 834-VIII від 26.11.2015, обов'язок щодо реєстрації права власності/оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виник після 1 січня 2013 року. Проте, як зазначив позивач, внаслідок арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГС УМВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011 (обтяжувач ГСУ МВС України, код 00032684) продавець, тобто ПАТ «Родовід Банк», не зміг зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірні земельні ділянки після 1 січня 2013 року.
З наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 326929004 від 24.03.2023 та №№ 298728907, 298721092, 298733765, 298733760 від 09.02.2022 вбачається, що стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:00200, 3220886700:07:003:0051 відсутні відомості про власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності.
Натомість в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні записи про арешт зазначених земельних ділянок на попереднього власника ОСОБА_1 на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011; реєстраційні номери обтяження 11200994, 11200876, 11201039, 11201029 відповідно.
13.12.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Сіволін М.Ю. Державної реєстраційної служби України, розглянувши заяви ПАТ «Родовід Банк» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірних земельних ділянок, відмовив у державній реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Сеньківська сільська рада, за суб'єктом - ПАТ «Родовід Банк» на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пп. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рішень державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №№ 9044112, 9043669, 9042685, 9042250 від 13.12.2013.
У той же час, позивач посилається на те, що право власності на зазначені вище земельні ділянки було зареєстровано за ПАТ «Родовід Банк» в Державному земельному кадастрі в порядку, передбаченому чинним станом на 28.12.2009 законодавством, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру №№ НВ-3201499632013, НВ-3201499692013, НВ-3201499542013, НВ-3201499602013 від 10.10.2013.
Як зазначив позивач, 23.05.2011 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. у справі № 24-113 накладено арешт на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 5,3310 га кадастровий номер 3220886700:07:003:0050, площею 5,6063 га кадастровий номер 3220886700:07:003:0049, площею 5,6005 га кадастровий номер 3220886700:07:003:0020, площею 5,2385 га кадастровий номер 3220886700:07:003:0051.
ПАТ «Родовід Банк» зверталось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Головного слідчого управління Національної поліції України про усунення перешкод права власності на земельні ділянки загальною площею 21, 7703 га шляхом скасування арештів на земельні ділянки 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, який накладений відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно № б/н від 23.05.2011, реєстраційні номери обтяження 11200994, 11200876, 11201039, 11201029.
Однак, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/3527/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2021, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Відмовляючи у відкритті провадження у вказаній справі, суди виходили з того, що оскільки у позовній заяві позивачем заявлені вимоги про скасування арешту майна, що накладений у кримінальному провадженні, то така позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а питання про скасування арешту може бути вирішено в порядку кримінального судочинства.
У подальшому, після укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ПАТ «Родовід Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права власності на земельні ділянки за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» та ПАТ «Родовід Банк». Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» набуло право на земельні ділянки за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 16.11.2021, що укладений між ним та ПАТ «Родовід Банк», проте праву власності позивача перешкоджає арешт, накладений на спірне нерухоме майно постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно № б/н від 23.05.2011.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.03.2023 у справі № 910/2334/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, у задоволенні позову про визнання права власності на спірні земельні ділянки відмовлено повністю.
Ухвалою Верхового Суду від 24.01.2024 у справі № 910/2334/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/2334/22.
Відмовляючи у задоволенні позову Господарський суд Київської області в рішенні від 28.03.2023, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у справі № 910/2334/22 позивачем не було надано суду докази, які б підтверджували заперечення чи спір з боку відповідача (ПАТ «Родовід Банк») щодо права власності на спірні земельні ділянки. Також суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у даній справі, позивач має право на отримання права власності на спірні земельні ділянки у майбутньому, після усунення перешкод у вигляді накладеного на них арешту. Тож, належним способом захисту порушеного права для позивача є саме усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом скасування накладеного на них арешту.
У подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 755/17807/13-к (провадження № 1-кп/755/368/23), серед іншого, задоволено клопотання ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» про скасування арешту. Арешт майна, накладений 23.05.2011 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. у справі № 24-113 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 5,3310 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0050, площею 5,6063 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0049, площею 5,6005 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0020, площею 5,2385 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0051, скасовано.
Суд встановив, що станом на дату розгляду даної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності відсутні відомості про власника земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051.
Натомість, як вбачається з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого, арешт зазначених вище земельних ділянок, накладений на попереднього власника ОСОБА_1 на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011 (реєстраційні номери обтяження 11200994, 11200876, 11201039, 11201029 відповідно), станом на дату розгляду даної справи не скасований. Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2026 підтвердив обставину того, що арешт зазначених вище земельних ділянок в ЄРЗ станом на дату розгляду справи не скасований.
Позивач зауважив, що відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.
Як зазначив позивач, зважаючи на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 16.11.2021, відсутнє будь-яке судове рішення, яке б спростовувало правомірність набуття ПАТ «Родовід Банк» права власності на зазначені вище спірні земельні ділянки, останнє було власником земельних ділянок задовго до того, як на земельні ділянки був накладений арешт, тому, на думку позивача, можна дійти висновку, що ПАТ «Родовід Банк» вважалось законним власником земельних ділянок і вправі було розпоряджатися ними на власний розсуд.
Враховуючи викладені вище обставини, а також укладення з ПАТ «Родовід Банк» договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, позивач вважає, що на даний час відсутні підстави для відмови в реєстрації права власності на вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051 за ТОВ «Фінансова компанія «Рікард».
Згідно пояснень позивача, предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051 на підставі ст. 16, 392 ЦК України.
Щодо належного відповідача у даній справі позивач вказав, що відповідачем у позові про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Оскільки, як зазначив позивач, земельні ділянки, що є предметом спору у даній справі, розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка входить до Бориспільської міської територіальної громади, право власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ні за ким не зареєстроване, а відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому позивач вважає, що належним відповідачем у даній справі є саме Бориспільська міська рада.
Отже, за ствердженням позивача, саме Бориспільська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, а отже, на думку позивача, є належним відповідачем у даній справі.
Позивач, з посиланням на постанови Судової палати у цивільних справах Верхового Суду від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 15.05.2013 у справі № 6-36цс13, від 04.09.2013 у справі № 6-51цс13, від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15, від 04.11.2015 у справі № 6-1920цс15, від 18.11.2015 у справі № 6-1858цс15, від 02.12.2015 у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15, від 16.03.2016 у справі № 6-290цс16, від 23.03.2016 у справі № 6-289цс16, від 30.03.2016 у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-503цс16, від 07.12.2016 у справі № 6-1111цс16, а також низку рішень Європейського суду з прав людини, вказує на те, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому (майнового права як права очікування). Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Позивач посилався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, в яких зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Позивач у позові зазначив, що при розгляді справи Велика Палата Верховного Суду керується тим, що укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
Щодо способу захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» у спірних правовідносинах позивач вказав, що обраний спосіб захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» у спірних правовідносинах шляхом визнання за ним права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051 відповідає способу захисту цивільних прав, передбачених ст. 16, 392 ЦК України, є ефективним та таким, що відновить порушене право позивача на спірні земельні ділянки.
З урахуванням усього зазначеного вище, ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» просить суд визнати за ним право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220856700.07.003.0020 площею 5,6005 га, 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська, на підставі ст. 16, 392 ЦК України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).
З огляду на положення ст. 4 ГПК України, ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
За змістом статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Суд зазначає, що визнання в судовому порядку права власності на річ, за загальним правилом ст. 392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Також у постанові від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15 Верховний Суд наголосив, що у розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Аналогічні правові висновки щодо застосування положень ст. 392 ЦК України викладено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.
Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, з'ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Рікард», вважаючи порушеними свої права, а саме право власності на спірні земельні ділянки, звернулося з позовом у цій справі та, посилаючись на положення статей 16, 392 ЦК України, просило визнати за ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» право власності на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада.
При цьому як на підставу виникнення права власності на спірне нерухоме майно позивач посилався на укладення 16.11.2021 з ПАТ «Родовід Банк» договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за результатами проведення відкритих електронних торгів (аукціон) за лотом № GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, зокрема майнових прав на спірні земельні ділянки, оформленого протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021.
Позивач станом на даний час не вбачає підстав для відмови в реєстрації права власності на вказані вище земельні ділянки за ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» внаслідок скасування ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 755/17807/13-к арешту майна, накладеного постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. № б/н від 23.05.2011 у справі № 24-113 на вказані земельні ділянки.
Суд встановив вище та вбачається з матеріалів справи, що 16.09.2021 відбулись відкриті електронні торги (аукціон) за лотом № GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, зокрема майнових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га (інвентарний № 15п), 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га (інвентарний № 16п), 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га (інвентарний № 17п) та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га (інвентарний № 18п), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада.
За результатами проведення електронних торгів (аукціон) за лотом № GL22N020567 було оформлено протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021 та визнано переможцем аукціону ТОВ «Фінансова компанія «Рікард».
05.10.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» здійснило повну оплату коштів за придбаний лот № GL22N020567 в розмірі 496 554, 38 грн.
16.11.2021 ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Рікард», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021, укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 16.11.2021 та зареєстрований в реєстрі за № 1009, предметом якого є майнові права щодо нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, право власності на яке виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2620, та щодо якого відсутні відповідні записи щодо реєстрації права власності за банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внаслідок арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011 (реєстраційні номери обтяження №№ 11200994, 11200876, 11201039, 11201029), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, детальний перелік яких наведений у п. 1.1 договору.
Відповідно до ст. 177 та п. 1 ч. 1 ст. 181 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
За змістом ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавство не містить чіткого і повного переліку майнових прав.
Сукупний аналіз положень ст. 177, 181, 190, 424, 656 ЦК України, ст. 167 Господарського кодексу України дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов'язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) (позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 в справі № 910/11702/18, постановах Верхового Суду від 25.10.2022 у справі № 914/2804/20, від 17.01.2024 у справі № 521/1439/18.
Суд встановив вище, що 16.09.2021 відбулись відкриті електронні торги (аукціон) за лотом № GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, зокрема майнових прав на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, за результатами чого оформлено протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021 та визнано переможцем аукціону ТОВ «Фінансова компанія «Рікард».
Крім того, відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, ПАТ «Родовід Банк» передає у власність ТОВ «Фінансова компанія «Рікард», а останнє приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема визнання права власності на нерухоме майно та пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем.
Тобто, предметом договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 16.11.2021 є майнові права щодо нерухомого майна - спірних земельних ділянок, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема визнання права власності на нерухоме майно та пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, що і є предметом заявлених ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» вимог у даній справі.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у пункті 41 постанови від 13.04.2021 в справі № 910/11702/18, в якій розглядалось питання щодо розмежування майнових прав та способів захисту цивільних прав, зазначив, що під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 16 і ст. 387, 392 ЦК України, хоча з урахуванням зазначеного вище застереження щодо змісту або характеру майнових прав, вміщеного у ч. 2 ст. 656 цього Кодексу, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав.
Враховуючи усе зазначене вище та наведений висновок Верхового Суду, суд встановив, що у даному випадку під видом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 16.11.2021 фактично має місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 16 і ст. 387, 392 ЦК України.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у пунктах 4.42-4.47 постанови від 28.09.2022 у справі № 911/1232/21 вказав, що у справі, що переглядається у касаційному порядку, судами встановлено, що за результатами відкритих торгів-аукціону, оформлених протоколом №ЕА-2020-01-09-00000-b від 15.01.2020 щодо реалізації активів неплатоспроможних банків, 24.02.2020 укладено договір № 80/7-5 купівлі-продажу майнових прав Банку щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність позивачу (покупець) майнові права щодо нерухомого майна: земельні ділянки № № 1, 2. Отже, позивач набув лише майнові права на земельні ділянки, які є відмінними від права власності. Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За вказаних обставин оскільки позивач не набув права власності на вказані земельні ділянки у встановленому законом порядку, а набув лише майнові права на них, які є відмінними від права власності, та не вбачається і позивачем не доводилося, що іншим шляхом захистити свої права він не має можливості, звернення із позовом про визнання за ним права власності на земельні ділянки є передчасним, із наведених підстав у позові у цій частині слід відмовити. Таким чином судові рішення у вказаній частині спору підлягають скасуванню. Подібні висновки також викладені у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 914/2804/20.
З урахуванням усього зазначеного вище, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» на підставі укладеного з ПАТ «Родовід Банк» договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021 не набуло право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, у встановленому законом порядку, а набуло лише майнові права на них, які є відмінними від права власності, зокрема визнання права власності на нерухоме майно та пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, які за своїм змістом є цивільно-правовими способами захисту права власності.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» після скасування ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 755/17807/13-к арешту майна, накладеного постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. № б/н від 23.05.2011 у справі № 24-113 на спірні земельні ділянки, зверталось до державного реєстратора у встановленому законом порядку із заявами про державну реєстрацію за ним права власності та/або майнових прав на спірні земельні ділянки, за результатами чого державним реєстратором було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав за ТОВ «Фінансова компанія «Рікард». Протилежного матеріали справи не містять.
Більше того, суд встановив вище, з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого вбачається, що арешт зазначених вище земельних ділянок, накладений на попереднього власника ОСОБА_1 на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно б/н від 23.05.2011 (реєстраційні номери обтяження 11200876, 11200994, 11201029, 11201039), станом на дату розгляду даної справи не скасований. Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2026 підтвердив зазначену обставину.
Проте, матеріали справи також не містять доказів звернення позивачем після скасування ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 755/17807/13-к арешту майна спірних земельних ділянок до державного реєстратора із заявами про скасування відповідного арешту в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого, за наслідками чого державним реєстратором було відмовлено позивачу у вчиненні відповідних дій. Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2026 повідомив суд, що ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» до державного реєстратора із відповідними заявами про скасування арешту в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого не зверталось.
Зі змісту позовної заяви не вбачається та позивач належним чином не обґрунтував та не вказав, які саме перешкоди в реєстрації (визнанні) права власності позивача на земельні ділянки виникли у нього, з боку яких саме осіб та у зв'язку з чим. Позивач жодними належними та допустимими доказами не довів обставину неможливості зареєструвати право власності на спірні земельні ділянки в позасудовому порядку.
Суд зазначає, що позивачем протягом розгляду даної справи не доводилося та з матеріалів справи не вбачається, що іншим шляхом захистити свої права ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» не має можливості, а тому звернення із позовом про визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки є передчасним.
Як було зазначено судом вище, позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивачем за вимогами про визнання права власності є особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, а також в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 27.11.2018 у справі № 908/236/18, від 05.03.2019 у справі № 917/377/17 та від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12.
Проте, позивач належними та допустими доказами не довів набуття ним у встановленому законом порядку права власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051, а набув лише майнові права на вказані земельні ділянки, які є відмінними від права власності, у той час як підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Стосовно посилань позивача на визначення майнових прав як «права очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав, суд зазначає наступне.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами щодо майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому, які виникають тоді, коли настали певні, але не всі юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права (схожий правовий висновок наведено у пунктах 36, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №761/5156/13-ц).
Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 295/3022/16-ц виклав правовий висновок про те, що майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, від 16.11.2021 були такі види «права очікування» як майнове право на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування) або на об'єкт незавершеного будівництва.
Стосовно посилань позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 15.05.2013 у справі № 6-36цс13, від 04.09.2013 у справі № 6-51цс13, від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15, від 04.11.2015 у справі № 6-1920цс15, від 18.11.2015 у справі № 6-1858цс15, від 02.12.2015 у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15, від 16.03.2016 у справі № 6-290цс16, від 23.03.2016 у справі № 6-289цс16, від 30.03.2016 у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-503цс16, від 07.12.2016 у справі № 6-1111цс16, в яких надано визначення майнового права як права очікування, яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних, та повноваження власника таких прав, суд зазначає наступне.
Так, предметом розгляду у справах № 6-168цс12 та № 6-36цс13 було визнання договорів іпотеки майнових прав частково недійсним в частині передачі в іпотеку майнових прав на проінвестовані квартири, зобов'язання зняти заборони відчуження об'єктів нерухомого майна - майнових прав на спірні квартири, накладені у зв'язку з посвідченням договорів іпотеки, вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо майнових прав на квартиру та змінення записів у Державному реєстрі іпотек про обтяження іпотекою майнових прав на квартири; - у справі № 6-51цс13 предметом розгляду було визнання договору іпотеки в частині передачі в іпотеку проінвестованої квартири недійсним, зобов'язання надіслати реєстратору повідомлення про виключення записів щодо обтяження іпотекою майнових прав на цю квартиру та припинення іпотечного договору, а також заяви про вилучення обтяжень об'єктів нерухомого майна - майнових прав на вказану квартиру; - у справах № 6-318цс15 та № 6-1858цс15 предметом розгляду було визнання права власності на проінвестовані об'єкти нерухомості та зобов'язання передати технічну документацію (технічні паспорти) на них; - у справі № 6-1920цс15 предметом розгляду було визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування новоствореного майна з чужого незаконного володіння на користь позивача як замовника будівництва торгівельно-офісного центру, який оплатив його будівництво у повному обсязі; - у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15 предметом розгляду було визнання майнових прав на об'єкти інвестування (квартири) згідно з умовами договорів купівлі-продажу майнових прав та визнання договорів іпотеки частково недійсними у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири та виключення з Державного реєстру іпотек записи про обтяження майнових прав іпотекою; - у справі № 6-2124цс15 предметом розгляду було визнання права власності на об'єкт інвестування (квартиру), зобов'язання реєстраційну службу зареєструвати право власності на спірний об'єкт нерухомості, а також видати свідоцтво про право власності, визнання незаконною постанову в частині накладення арешту на квартиру та звільнення квартири з-під арешту; -у справах № 6-290цс16 та № 6-289цс16 предметом розгляду було визнання права на майнові права на об'єкт інвестування (квартиру) згідно з умовами договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним пункт договорів іпотеки в частині передачі в іпотеку майнових прав на вказану квартиру, зняття заборони відчуження на цю квартиру та виключення з Державного реєстру іпотек записи про обтяження майнових прав на неї іпотекою; - у справі № 6-3129цс15 предметом розгляду було визнання частково недійсним іпотечного договору та визнання майнових прав на проінвестовані об'єкти нерухомого майна); - у справі № 6-265цс16 предметом розгляду було визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування на користь позивача проінвестованого майна як замовника будівництва центру; - у справі № 6-2994цс15 предметом розгляду було визнання майнових прав на проінвестовану квартиру згідно з умовами договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсними іпотечних договорів в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру, зняття заборони на відчуження квартири та виключення з Державного реєстру іпотек записи про обтяження її іпотекою; - у справі № 6-503цс16 (про визнання майнових прав на об'єкт інвестування та визнання іпотечного договору частково недійсним, зняття заборони на відчуження квартири та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження її іпотекою).
З наведеного вище вбачається, що в межах розгляду справ, на які позивач посилається у позові, предмет розгляду справ стосувався об'єкта інвестування та/або об'єкта незавершеного будівництва в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. При цьому, предметом розгляду зазначених вище справ не були земельні ділянки.
У той же час, з матеріалів даної справи не вбачається та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, укладеним з ПАТ «Родовід Банк», були такі види «права очікування» як майнове право на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), або ж на об'єкт незавершеного будівництва.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021 є майнові права щодо спірних земельних ділянок, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому.
З огляду на наведене вище, здійснивши оцінку предмету та підстав позову у даній справі та у справах, на висновки у яких зроблено посилання, суд дійшов висновку, що правовідносини у справах, на які посилається позивач та у даній справі не є подібними, внаслідок чого висновки Верховного Суду України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню у даній справі.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що при розгляді справи Велика Палата Верховного Суду (при цьому не зазначивши а ні дату постанови, а ні посилання на номер справи, в якій така позиція сформульована) керується тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому, оскільки в межах розгляду даної справи між сторонами не укладалось договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно.
За наведених вище обставин, у даному випадку необґрунтованим є твердження позивача про те, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, а тому ефективним способом захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» на спірні земельні ділянки є визнання права власності на них, оскільки позивач не є інвестором за спірним договором купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021, в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надано доказів укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» та ПАТ «Родовід Банк» будь-якого договору інвестування, спірні земельні ділянки не є новоствореними об'єктами нерухомості.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, оскільки правовідносини у зазначених справа та у даній справі не є подібними. Так, предметом розгляду в межах справи № 680/214/16-ц було визнання недійсною декларації про готовність об'єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов'язання знести самочинне будівництво - елінг, будівництво якого здійснене у прибережній захисній смузі (на земельній ділянці рекреаційного призначення), на якій заборонене будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, а елінг до цих споруд не належить, а предметом в межах справи № 680/214/16-ц було зобов'язання відповідача знести самовільно побудовану споруду, а саме приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків.
Як було зазначено судом вище, відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа має до майна власний інтерес.
Однак, суд зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» у позовній заяві не зазначило особу, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає право власності позивача на спірні земельні ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» до Бориспільської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0050 та 3220886700:07:003:0051 на підставі ст. 16, 392 Цивільного кодексу України.
Щодо належності відповідача у даній справі позивач вказав, що оскільки земельні ділянки, що є предметом спору у даній справі, розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка входить до Бориспільської міської територіальної громади, право власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ні за ким не зареєстроване, а відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому позивач вважає, що належним відповідачем у даній справі є саме Бориспільська міська рада. Отже, за ствердженням позивача, саме Бориспільська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, а отже, на думку позивача, є належним відповідачем у даній справі.
Однак, суд зазначає, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів обставину того, що Бориспільська міська рада сумнівається у належності нерухомого майна позивачеві, не визнає за ним права здійснювати правомочності власника або обставину того, що Бориспільська міська рада має до спірних земельних ділянок власний інтерес.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Бориспільська міська рада вчиняє дії, спрямовані на реєстрацію за Бориспільською міською територіальною громадою будь-яких речових прав на спірні земельні ділянки, винесення на рішення сесії питань щодо реєстрації речових прав (зокрема права власності) на спірні земельні ділянки, звернення до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію прав на них тощо, як і відсутні докази наявності з боку міської ради бездіяльності, що вказувала б на оспорення або невизнання нею права власності позивача на спірні земельні ділянки.
Будь-яких доказів того, що міська рада претендує на спірні земельні ділянки матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на те, що Бориспільська міська рада уповноважена розпоряджатися комунальним майном, однак при цьому не обґрунтовує в позовній заяві, яке відношення спірні земельні ділянки мають до комунальної власності та якими доказами це підтверджується.
При цьому, суд зазначає, що саме по собі розташування спірних земельних ділянок в адміністративних межах Бориспільської міської територіальної громади автоматично не свідчить про приналежність спірних земельних ділянок до комунальної власності та наявність у Бориспільської міської ради повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, та як наслідок, можливість вчинення відповідачем будь-яких дій щодо спірного нерухомого майна. Жодних підстав та норм Законів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада має право на спірні земельні ділянки, розташовані в її адміністративних межах, проте які знаходяться у власності іншої юридичної особи, позивач у позові не навів.
Крім того, Бориспільська міська рада у відзиві на позовну заяву наголосила на тому, що позивач не долучив жодного доказу, який би свідчив про порушення прав позивача зі сторони відповідача; з позову не вбачається яким чином Бориспільська міська рада чинить перешкоди чи не визнає право власності на вказані у позові земельні ділянки, які не належать до комунальної власності; жодних доказів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада не визнає право позивача на земельні ділянки не долучено, позов не містить обґрунтувань чи вимог до Бориспільської міської ради, в матеріалах справи та в самому позові не міститься аргументів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада не визнає чи оспорює право власності позивача на спірні земельні ділянки, та не зазначено жодного аргументу чи доказу, що законодавцем визначено притягнення в якості відповідача територіальну громаду в особі органу місцевого самоврядування до участі у справі про визнання права власності, набутого законним шляхом за умови, що таке майно знаходиться на території відповідної громади. Таким чином, відповідач вважає, що Бориспільська міська рада є неналежним відповідачем у даному спорі, жодних підстав та норм Законів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада має право на спірні земельні ділянки, які знаходяться у власності іншої юридичної особи не має, а тому і відповідачем за вимогою про визнання права власності за позивачем Бориспільська міська рада не може.
Наведене свідчить про те, що право позивача на спірні земельні ділянки не заперечується Бориспільською міською радою.
Стосовно посилань позивача на постанову Великої Палати Верхового Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 як на підтвердження того, що саме Бориспільська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від імені територіальної громади повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, а отже є належним відповідачем у даній справі, суд звертає увагу позивача на наступному.
Предметом розгляду справі № 916/1608/18 було визнання неправомірними дій державного реєстратора департаменту Одеської міської ради щодо відмови ТОВ «Спектр» у державній реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 36104336 від 12.07.2017, прийняте державним реєстратором департаменту Одеської міської ради, визнання за ТОВ «Спектр» права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, та зобов'язання уповноваженої особи департаменту Одеської міської ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що належить на праві власності ТОВ «Спектр» і знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.
Позовні вимоги у справі № 916/1608/18 обґрунтовані тим, що представник ТОВ «Спектр» звернувся до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, однак отримав від державного реєстратора рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яке обґрунтовується тим, що проведення державної реєстрації права власності на заявлений об'єкт нерухомого майна - павільйон, не є можливим, оскільки він є об'єктом малої архітектурної форми.
Спір у справі № 916/1608/18 виник внаслідок невизнання державним реєстратором департаменту Одеської міської ради права власності ТОВ «Спектр» на будівлю павільйону як на нерухоме майно.
Суди у справі № 916/1608/18 встановили, що в даному випадку, спірний павільйон, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, право власності на який оскаржуваним рішенням визнано за ТОВ «Спектр», знаходиться на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (доказів належності земельної ділянки на праві власності чи праві користуванні будь-якій іншій особі матеріали справи не містять). Отже визнання права власності на об'єкт нерухомості надає власнику право отримати земельну ділянку під таким об'єктом у власність та користування. Отже рішення в даній справі за результатами розгляду позову ТОВ «Спектр» впливає на права та обов'язки Одеської міської ради, яка уособлює територіальну громаду м. Одеси як власника земель комунальної власності в межах міста.
При цьому, зі змісту постанови Верхового Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 вбачається, що Одеська міська рада визнала обставину того, що міська рада є власником земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований спірний павільйон.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 84-91, 93 постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 дійшла наступних висновків:
« 84. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об'єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
85. Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.
86. Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване.
87. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частин першої, другої статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Тому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спірний павільйон знаходиться на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
88. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком. Звідси, належним відповідачем за позовом про визнання права власності на спірний павільйон є Одеська міська рада.
89. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
90. У справі, що розглядається, відповідачем має бути саме Одеська міська рада як власник земельної ділянки під (як стверджує позивач) об'єктом нерухомості. З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача (Юридичного департаменту Одеської міської ради), то в позові про визнання права власності слід відмовити.
91. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності.
93. Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, яке він вважає об'єктом нерухомості. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на будівлю, споруду, оскільки судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда, є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване. Отже, позовна вимога про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги.».
Натомість у даній справі позивач, вважаючи порушеними його право власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, яке виникло, за його доводами, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладеного за результатами проведення відкритих електронних торгів (аукціон) за лотом № GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, оформленого протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021, просить визнати за ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» право власності на спірні земельні ділянки посилаючись на положення ст.16, 392 ЦК України.
У той же час, відповідач у даній справі - Бориспільська міська рада, заперечує приналежність спірних земельних ділянок до комунальної власності та наголошує на тому, що жодних доказів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада не визнає право позивача на земельні ділянки не долучено, позов не містить обґрунтувань чи вимог до Бориспільської міської ради, в матеріалах справи та в самому позові не міститься аргументів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада не визнає чи оспорює право власності позивача на спірні земельні ділянки.
З наведеного вбачається, що правовідносини у справі № 916/1608/18 та даній справі № 911/2477/24 не є подібними, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили заперечення, невизнання або оспорення з боку відповідача права власності позивача на спірні земельні ділянки. Також суд бере до уваги, що відповідач у своєму відзиві наголошує на відсутності будь-яких заперечень щодо прав позивача на спірні земельні ділянки.
Як було зазначено судом вище, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (п. 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, п. 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, п. 6.1 постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №917/377/17, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21)).
Таким чином, за змістом ст. 4 ГПК України та ст. 392 ЦК України, потреба у визнанні права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Тобто, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки за наслідками розгляду даної справи позивач належними та допустимими у розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказами не довів обставину набуття ним права власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку, не довів обставину невизнання або оспорення Бориспільською міською радою права позивача на спірні земельні ділянки, а також неможливість ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» захистити свої права іншим шляхом, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для визнання права власності в порядку ст. 16, 392 ЦК України та наявності порушеного права позивача.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених правових норм, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» до Бориспільської міської ради про визнання за ним права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051 на підставі ст. 16, 392 ЦК України необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 25.03.2026.
Суддя Л.В. Сокуренко