ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви
м. Київ
25.03.2026Справа № 910/3206/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Літвінової М.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )
Особи, які можуть отримати статус відповідачів:
1. ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 );
2. ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 );
3. ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 );
4. ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_4 )
Особи, які можуть отримати статус третіх осіб:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП» (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, літера Г);
2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заблоцька Лариса Борисівна (адреса: АДРЕСА_5 );
3. ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2 )
23.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника заявниці надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви представник заявниці зазначає, що громадянка РФ ОСОБА_1 проживала в Україні з 2006 року на підставі посвідок на тимчасове проживання в Україні разом із чоловіком ОСОБА_2 та двома їхніми дітьми.
03.07.2015 ОСОБА_2 став одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП», частки у якому були розподілені наступним чином:
- ОСОБА_6 (далі - третя особа-1) - 35%, 420 000 (чотириста двадцять тисяч) грн., 00 коп.
- ОСОБА_2 - 35%, 420 000 (чотириста двадцять тисяч) грн., 00 коп.
- ОСОБА_5 (далі - Відповідач-4) - 20%, 240 000 (двісті сорок тисяч) грн., 00 коп.
- ОСОБА_4 (далі - Відповідач-3) - 10%, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Як зазначає представник заявниці, внесок в статутний капітал був здійснений, а частка набута ОСОБА_2 під час шлюбу, а тому має статус спільної сумісної власності.
З інформації, розміщеній на сайті Opendatabot, щодо змін в реєстраційній інформації ТОВ «КОВЛАР ГРУП» вбачається, що 27.10.2022 ОСОБА_2 був видалений із засновників та бенефіціарних власників даного Товариства, частка ОСОБА_5 у статутному капіталі збільшилась з 240 000 грн. (20%) до 480 000 грн. (40%), а частка ОСОБА_4 збільшилась з 120 000 грн. (10%) до 300 000 грн. (25%).
У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви представник заявниці вказує, що відповідно до Витягу з ЄРДПОУ вбачається, що ОСОБА_2 відсутній серед учасників ТОВ «КОВЛАР ГРУП», а 26- 27 жовтня 2022 року відбувалась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу щодо складу засновників (учасників) юридичної особи.
Листом № 39-22-3451 від 19.11.2025 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що матеріали реєстраційної справи не містять договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Як стверджує представник заявниці, ОСОБА_7 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 25.10.2022 було укладено два договори купівлі продажу частини частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП», один - з ОСОБА_5 , другий - з ОСОБА_4 .
Так, 25.10.2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП», складений на виконання зазначених договорів та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заблоцькою Ларисою Борисівною та зареєстрований в Реєстрі за № 415, 416, 417.
Представник заявниці зазначає, що в майбутньому позові заявниця буде просити суд:
- визнати недійсними договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП», укладений 25.10.2022 між ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП», укладений 25.10.2022 між ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП» від 25.10.2022, складений на виконання зазначених договорів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заблоцькою Л.Б. та зареєстрований в Реєстрі за № 415, 416, 417;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників ТОВ «КОВЛАР ГРУП», проведену 25-27 жовтня 2022 року на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП» від 25.10.2022, якими було видалено відомості про ОСОБА_2 як учасника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «КОВЛАР ГРУП», змінено розмір частки ОСОБА_5 з 240 000, 00 грн. до 480 000,00 грн., змінено розмір частки ОСОБА_4 з 120 000, 00 грн. до 300 000,00 грн.
Обґрунтовуючи порушення своїх прав, представник заявниці наголошує на тому, що ОСОБА_1 згоди на укладення вищевказаних договір купівлі - продажу не надавала, а покупці частки - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 діяли недобросовісно, оскільки знали про те, що частка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
У заяві про забезпечення позову по подачі позовної заяви ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення, а саме:
- накласти арешт та заборону відчуження на корпоративні права, а саме на частку у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) гривень 00 копійок, що дорівнює 20% в статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП», що є частиною частки, яка рахується за ОСОБА_5 та була отримана ним на підставі договору купівлі-продажу частки від 25 жовтня 2022 року та акта приймання-передачі частки від 25 жовтня 2022 року, укладених з ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_8 ;
- накласти арешт та заборону відчуження на корпоративні права, а саме на частку у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що дорівнює 15% в статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП» (код ЄРДПОУ 39875591), що є частиною частки, яка рахується за ОСОБА_4 та була отримана нею на підставі договору купівлі-продажу частки від 25 жовтня 2022 року та акта приймання-передачі частки від 25 жовтня 2022 року, укладених з ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_8 ;
- заборонити ТОВ «КОВЛАР ГРУП» (код ЄРДПОУ 39875591) приймати рішення про зміну розміру статутного капіталу; про реорганізацію та ліквідацію товариства; - заборонити ТОВ «КОВЛАР ГРУП» (код ЄРДПОУ 39875591) відчужувати належні ТОВ «КОВЛАР ГРУП» виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку «Ammokote» за свідоцтвом України №227610 від 12.06.2017 та торговельну марку «kovlar group, kovlar, group» за свідоцтвом України № 229403 від 25.07.2017, або відмовлятися від цих торгових марок.
Представник заявниці зазначає, що такий захід забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відчуження частин спірної частки у статутному капіталі є співмірними з позовними вимогами.
Стосовно заходу забезпечення у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП» в особі Загальних зборів приймати рішення про зміну розміру статутного капіталу, то ця заборона, за доводами представника заявниці, спрямована на те, щоб цінність оспорюваної частки залишилась без змін, а не зменшилась в результаті прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу.
За твердженнями представника заявниці, зміна статутного капіталу може призвести до утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому просить суд вжити вищевказані заходи забезпечення позову.
Крім того, у заяві про забезпечення позову представником заявниці зазначено, що учасники ТОВ «КОВЛАР ГРУП» ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є також учасниками ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «КОВЛАР», яка має аналогічні види діяльності що і ТОВ «КОВЛАР ГРУП», а відтак існує ризик, що майнові права на торгові марки будуть передані ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «КОВЛАР», що суттєво зменшить цінність частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП», відчуження якої буде оспорюватись в майбутньому позові.
Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову представник ОСОБА_1 вказує на те, що, зміна статутного капіталу може призвести до утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та існує ризик, що майнові права на торгові марки будуть передані ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ «КОВЛАР», що суттєво зменшить цінність частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «КОВЛАР ГРУП», відчуження якої буде оспорюватись в майбутньому позові.
Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд зазначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову згідно поданої заяви фактично зводиться до припущень заявника щодо можливого виникнення ризиків, а не їх наявності станом на дату подання заяви про забезпечення позову, що суперечить інституту забезпечення позову, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковлар Груп»
дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення.
Наданий заявником у якості доказів витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП» від 25.10.2022 року, жодним чином не свідчить про вчинення учасниками товариства дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення.
З огляду на відсутність жодних доказів вчинення будь-яких дій учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЛАР ГРУП» ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ) з продажу частки третім особам, вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, який має на меті подати заявниця, подана заява не спрямована на досягнення мети інституту забезпечення позову, і відповідно наведені заявником обставини жодним чином не свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили 25.03.2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя М.Є. Літвінова