ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2026Справа № 910/13804/25
За позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАПША БАР»
про стягнення заборгованості за договором №877/19 від 29.07.2019 про тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальної власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу у розмірі 7 525, 86 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАПША БАР» (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором №877/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальної власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу від 29.07.2019 у розмірі 7 525,86 грн, з яких: 5 667, 24 грн основний борг, 120, 71 грн 3% річних, 372, 71 грн інфляційні втрати, 569, 04 грн пеня та 796, 16 грн штраф.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 631, 632 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про рекламу», обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №877/19 від 29.07.2019 про тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальної власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу, у частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13804/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24.
Однак, конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.11.2025 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання у суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13804/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет у системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.07.2019 між позивачем (далі - робочий орган) та відповідачем (далі - рекламорозповсюджувач) укладено договір № 877/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 25.02.2019 за №34/2211 (далі - порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Пунктом 1.3. договору визначено, що надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном відповідно до глави 32 Цивільного кодексу України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи користування, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, у тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням.
Згідно з п. 5.2.3. договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
Згідно з п. 6.1. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Відповідно до п. 6.2. договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.
Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем відповідної плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей договір (п. 6.3. договору).
У пункті 6.4. договору зазначено, що плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплат, визначених договором, розмір несплаченої суми плат коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції відповідно до умов договору та законодавства.
Пункті 6.5. договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
За змістом пункту 6.6. договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.
Згідно із п.6.8. договору плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу. У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП "Київреклама".
Згідно з п. 6.13. та п. 6.14. договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць. Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Відповідно до п. 6.15. договору, акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - акт користування) до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт повної оплати за тимчасове користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді. Акт користування до договору надається на дату повної оплати за тимчасове користування місцем.
Пунктом 6.16. договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу - основна сума боргу; 2) у другу чергу - пеня та штрафи.
Відповідно до п. 7.2. договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно з п. 7.3. договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому. Цей договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством. Закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов'язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, у тому числі зобов'язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (п. 8.1. - 8.4. договору).
Відповідно до адресного переліку №1 від 29.07.2019 (додаток №1 до договору) відповідачу було надано право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламних засобів на підставі дозволів:
- №71696-19 у період з 21.03.2019 по 20.09.2019 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 3.060*0.255, розмір плати за місяць - 410, 00 грн;
- №71697-19 у період з 21.03.2019 по 20.09.2019 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 2.740*0.270, розмір плати за місяць - 410, 00 грн;
- №71698-19 у період з 21.03.2019 по 20.09.2019 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 3.060*0.382, розмір плати за місяць - 479, 25 грн.
У пункті 4 вказаного вище адресного переліку передбачено, що права та обов'язки, передбачені умовами договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з 01.07.2019 року, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до адресного переліку №2 від 21.11.2019 (додаток №2 до договору) відповідачу було надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу на підставі дозволу:
- №71698-19 у період з 24.07.2019 по 23.07.2024 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 3.060*0.382, розмір плати за місяць - 479, 25 грн.
У пункті 3 вказаного вище адресного переліку № 2 передбачено, що права та обов'язки, передбачені умовами договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з дати видання розпорядження про надання дозволу, а саме з 24.07.2019, у порядку передбаченому ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України.
Позивачем за загальний період з лютого 2024 року по вересень 2025 року виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 9 370, 16 грн, а саме: № 163350 від 14.02.2024 на суму 264, 41 грн, № 168646 від 14.03.2024 на суму 479, 25 грн, №172068 від 11.04.2024 на суму 479, 25 грн, № 176383 від 13.05.2024 на суму 185, 52 грн, № 176386 від 13.05.2024 на суму 293, 73 грн, № 180948 від 12.06.2024 на суму 479, 25 грн, № 184485 від 09.07.2024 на суму 479, 25 грн, № 187854 від 12.08.2024 на суму 479, 25 грн, № 192366 від 12.09.2024 на суму 479, 25 грн, № 197208 від 14.10.2024 на суму 479, 25 грн, № 199428 від 08.11.2024 на суму 479, 25 грн, № 202624 від 09.12.2024 на суму 479, 25 грн, № 205325 від 07.01.2025 на суму 479, 25 грн, № 210732 від 10.02.2025 на суму 479, 25 грн, № 214721 від 07.03.2025 на суму 479, 25 грн, № 219063 від 07.04.2025 на суму 479, 25 грн, № 222431 від 07.05.2025 на суму 479, 25 грн, № 226014 від 05.06.2025 на суму 479, 25 грн, № 229813 від 07.07.2025 на суму 479, 25 грн, № 234309 від 08.08.2025 на суму 479, 25 грн, № 247588 від 04.09.2025 на суму 479, 25 грн.
Також позивачем здійснено розрахунки коригувань № 163351 від 14.02.2024 на суму -132, 20 грн, № 168647 від 14.03.2024 на суму -239, 62 грн, № 172069 від 11.04.2024 на суму -239, 62 грн, № 176384 від 13.05.2024 на суму -92, 76 грн, № 176387 від 13.05.2024 на суму -146, 86 грн, № 180949 від 12.06.2024 на суму -239, 62 грн, № 184486 від 09.07.2024 на суму -239, 62 грн, № 187855 від 12.08.2024 на суму -239, 62 грн, № 192367 від 12.09.2024 на суму -239, 62 грн, № 197209 від 14.10.2024 на суму -239, 62 грн, № 199429 від 08.11.2024 на суму -239, 62 грн, № 202625 від 09.12.2024 на суму -239, 62 грн, № 205326 від 07.01.2025 на суму -119, 81 грн, № 210733 від 10.02.2025 на суму -119, 81 грн, № 214722 від 07.03.2025 на суму -119, 81 грн, № 219064 від 07.04.2025 на суму -119, 81 грн, № 222432 від 07.05.2025 на суму -119, 81 грн, № 226015 від 05.06.2025 на суму -119, 81 грн, № 229814 від 07.07.2025 на суму -119, 81 грн, № 234310 від 08.08.2025 на суму -119, 81 грн, № 247589 від 04.09.2025 на суму -119, 81 грн, що в загальній сум складає - 3 606, 69 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем 14.02.2024 було здійснено часткову оплату в розмірі 96, 23 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 5 667, 24 грн (5 763, 47 грн (сума боргу з урахуванням розрахунків коригувань) - 96, 23 грн(оплата)), що підтверджується довідкою про стан розрахунків (а.с.22).
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором у частині своєчасної та повної оплати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 667, 24 грн основного богу, 120, 71 грн 3% річних, 372, 71 грн інфляційних втрат, 569, 04 грн пені та 796, 16 грн штрафу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором найму майнових прав, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на закріплену у ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність жодних доказів оспорення дійсності договору, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки правомірності укладеного сторонами правочину.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу були видані дозволи на розміщення рекламних засобів. Також сторонами підписані та скріплені печатками адресні переліки №1 та №2 (додаток № 1 та №2 до договору), що підтверджує передання позивачем відповідачу у тимчасове користування місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламних засобів згідно адрес визначених у дозволах, які наведені судом вище.
За приписами частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Матеріали справи не містять доказів повернення (відповідного акту) відповідачем позивачу спірного майна з користування, тому суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про здійснення користування відповідачем місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу у період з 01.02.2024 по 30.09.2025.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У адресних переліках сторонами погоджено розмір плати за місяць за кожним дозволом.
Відповідно до адресного переліку №1 від 29.07.2019 (додаток №1 до договору) відповідачу було надано право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламних засобів на підставі дозволів:
- №71696-19 у період з 21.03.2019 по 20.09.2019 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 3.060*0.255, розмір плати за місяць - 410, 00 грн;
- №71697-19 у період з 21.03.2019 по 20.09.2019 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 2.740*0.270, розмір плати за місяць - 410, 00 грн;
- №71698-19 у період з 21.03.2019 по 20.09.2019 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 3.060*0.382, розмір плати за місяць - 479, 25 грн.
Відповідно до адресного переліку №2 від 21.11.2019 (додаток №2 до договору) відповідачу було надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу на підставі дозволу:
- №71698-19 у період з 24.07.2019 по 23.07.2024 за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 66, розмір спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку (будівлі) - 3.060*0.382, розмір плати за місяць - 479, 25 грн.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу у тимчасове користування місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів за дозволом № 71698-19 в період з лютого 2024 року по вересень 2025 року у загальній сумі 5 763, 47 грн, що підтверджуються вказаними вище рахунками та розрахунками коригування до рахунків, довідкою про стан розрахунків.
Позивач зазначає, що відповідач сплатив 96, 23 грн, у зв'язку з чим, сума боргу складає 5 667, 24 грн (5 763, 47 грн - 96, 23 грн). Проте, на підтвердження такої оплати позивачем доказів не надано, але, з урахуванням того, що відповідачем не спростовано у встановленому законодавством порядку, суд приймає до уваги оплату у сумі 96, 23 грн, яка вказана у довідці про стан розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.02.2024 по 30.09.2025 (а.с. - 22).
Приписами ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 5.2.3. договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи визначений в пункті 5.2.3. договору строк внесення плати за користування місцем, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором.
Пунктом 6.14. договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламоросповсюджуввачем не пізніше 20-го числа поточного місяця. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Водночас суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов?язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов?язку сплатити грошові кошти за надані послуги.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти у якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Така правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що у період з лютого 2024 по жовтень 2025 року позивач надав відповідачу у тимчасове користування місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на загальну суму 5 667, 24 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 120, 71 грн за загальний період з 21.02.2024 по 01.10.2025 та 372, 71 грн інфляційних втрат за загальний період з березня 2024 року по вересень 2025 року.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується у залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 21.02.2024 по 01.10.2025 у сумі 120, 71 грн, суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних з 20 числа кожного місця, адже як встановлено вище судом, оплату за отримані послуги відповідач повинен був здійснювати до 20 числа кожного місця, а тому початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання належить рахувати з 21 числа, а не 20 числа, як визначено позивачем. Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за загальний період з 21.02.2024 по 01.10.2025, а саме наступним чином:
Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)3% (грн)
Лютий 202421.02.2024 - 01.10.202535, 981, 74
Березень 202421.03. 2024 - 01.10.2025239, 6311, 01
Квітень 202421.04. 2024 - 01.10.2025239, 6310, 41
Травень 202421.05. 2024- 01.10.2025239, 639, 88
Червень 202421.06. 2024 - 01.10.2025239, 639, 21
Липень 202421.07. 2024 - 01.10.2025239, 638, 62
Серпень 202421.08.2024 - 01.10.2025239, 638, 01
Вересень 202421.09.2024 - 01.10.2025239, 637, 40
Жовтень 202421.10.2024 - 01.10.2025239, 636, 81
Листопад 202421.11.2024 - 01.10.2025239, 636, 20
Грудень 202421.12.2024 - 01.10.2025239, 635, 61
Січень 202521.01.2025 - 01.10.2025359, 447, 50
Лютий 202521.02.2025 - 01.10.2025359, 446, 59
Березень 202521.03.2025 - 01.10.2025359, 445, 76
Квітень 202521.04.2025 - 01.10.2025359, 444, 85
Травень 202521.05.2025 - 01.10.2025359, 443, 96
Червень 202521.06.2025 - 01.10.2025359, 443, 04
Липень 202521.07.2025 - 01.10.2025359, 442, 16
Серпень 202521.08.2025 - 01.10.2025359, 441, 24
Вересень 202521.09.2025 - 01.10.2025359, 440, 32
Всього: 120, 32
Отже, за розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 21.02.2024 по 01.10.2025 складає 120, 32 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 120, 32 грн.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 372, 71 грн за загальний період з березня 2024 року по вересень 2025 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 372, 71 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача 569, 04 грн пені за загальний період з 21.02.2024 по 01.10.2025 та 796, 16 грн штрафу.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є формами неустойки та є окремими і самостійними видами юридичної відповідальності та в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
Відповідно до п. 7.2. договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.3. договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Перевіривши розрахунок пені у розмірі 569, 04 грн за період з 21.02.2024 по 01.10.2025 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 569, 04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок 15% штрафу в розмірі 796, 16 грн (5 307, 80 грн х 15%), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 667, 24 грн основного богу, 120, 32 грн 3% річних, 372, 71 грн інфляційних втрат, 569, 04 грн пені та 796, 16 грн штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАПША БАР» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, ідентифікаційний код 39772845) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 41348526) 5 667 (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 24 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн 32 коп. 3% річних, 372 (триста сімдесят дві) грн 71 коп. інфляційних втрат, 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 04 коп. пені, 796 (сімсот дев'яносто шість) грн 16 коп. штрафу та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 84 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань