ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2026Справа № 910/3040/25
За позовом Комунального некомерційного підприємства "Петрівська центральна лікарня" Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 71 463,52 грн
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Мороз О.Ю.
Представники:
від позивача - Циб С.В.;
від відповідача - Серебряник О.О.
Комунальне некомерційне підприємство "Петрівська центральна лікарня" Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - позивач, КНП "Петрівська ЦЛ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - відповідач, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") з вимогами про визнання недійсними Додаткових угод № 3 від 29.10.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 24.12.2021, № 6 від 29.12.2021 до Договору №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a від 17.05.2021 та стягнення 71 463,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 позовну заяву КНП "Петрівська ЦЛ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
19.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 прийнято позовну заяву КНП "Петрівська ЦЛ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3040/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.04.2025 о 10:40 год.
14.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/3040/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
16.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, ухвалено проведення судових засідань у справі № 910/3040/25 здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У підготовче засідання, призначене на 28.04.2025, з'явились представники позивача та відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та з процесуальних питань, подані учасниками справи.
У підготовчому засіданні, призначеному на 28.04.2025, судом розглянуте клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/3040/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 зупинено провадження у справі № 910/3040/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. Зобов'язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/3040/25.
21.11.2025 Велика Палата Верховного Суду завершила розгляд справи № 920/19/24 ухваленням постанови, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 поновлено провадження у справі № 910/3040/25, призначено підготовче засідання у справі на 09.03.2026 о 14:20 год.
04.03.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі № 910/3040/25 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
04.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено проведення судових засідань у справі № 910/3040/25 здійснювати за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" - Серебряник Олесі Олександрівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У підготовче засідання, призначене на 09.03.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд протокольною ухвалою зобов'язав позивача невідкладно надати суду належним чином засвідчену копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 1914-1/21 від 17.08.2021 у повному обсязі.
У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд протокольною ухвалою зобов'язав відповідача невідкладно надати суду листи постачальника на адресу споживача з ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати.
У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026 о 12:00 год.
23.03.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії цінової довідки, витребуваної протокольною ухвалою від 09.03.2026.
У судове засідання, призначене на 23.03.2026, з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026, суд долучив до матеріалів справи документи, подані позивачем на виконання протокольної ухвали суду від 09.03.2026.
У судовому засіданні 23.03.2026 судом здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 23.03.2026 судом було заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі
У судовому засіданні 23.03.2026 здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.
У судових дебатах представники сторін виступили з промовою (заключним словом).
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.
У судовому засіданні 23.03.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторні, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позиція учасників справи.
Позивач (Комунальне некомерційне підприємство "Петрівська центральна лікарня" Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області) у позовній заяві зазначив, що за результатами проведеної процедури закупівлі товару UA-2021-03-17-003842-a за кодом класифікації ДК 021:2015: 09310000-5: Електрична енергія, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (відповідач) був укладений Договір №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a від 17.05.2021 (далі - Договір).
У період з 15.09.2021 по 29.12.2021 сторони уклали Додаткові угоди №2, №3, №4, №5, №6 до Договору, якими збільшено ціну електроенергії за 1 кВт/год та змінено обсяг закупівлі електроенергії. В результаті укладення наведених додаткових угод, ціна електроенергії за 1 кВт/год збільшилась на 30,85 % від початкової ціни з одночасним зменшенням обсягів її постачання.
Позивач вважає правомірним укладення Додаткової угоди №2 до Договору, якою збільшено ціну електроенергії за 1 кВт/год в межах 10 % відсотків, тоді як Додаткові угоди №3, №4, №5, №6 до Договору, після укладення яких ціна за 1 кВт електроенергії збільшилась більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, на думку позивача, були укладені з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII), внаслідок чого такі додаткові угоди до Договору є недійсними. Позивач посилався на правову позицію щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Позивач зазначив, що відповідачем на підставі недійсних додаткових угод до Договору було безпідставно отримано 71 463,52 грн. Позивач вважає, що оскільки спірні додаткові угоди до Договору підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати поставленої електроенергії за ціною, встановленою у цих додаткових угодах, фактично відпала, тому відповідач повинен повернути дані кошти позивачу на підставі частини першої статті 670 ЦК України.
За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними Додаткових угод №3, №4, №5, №6 до Договору та стягнення з відповідача 71 463,52 грн.
Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС") у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову у повному обсязі з огляду на таке:
- Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель" від 03.06.2021 № 1530-IX (далі - Закон № 1530-IX) внесені зміни у пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII;
- відповідач зазначив, що законодавець, викладаючи пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-IX, надав можливість сторонам вносити зміни до договору (з урахуванням останніх змін, що викладені сторонами у додаткових угодах), тобто фактично надав право сторонам вносити зміни щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі її коливання у бік збільшення протягом дії договору декілька разів, але кожного разу до 10%, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- відповідач наголошує, що внесення сторонами змін до Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару, на підставі оскаржуваних додаткових угод відбувалося на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, у зв'язку зі збільшенням ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку через коливання ціни такого товару на ринку і така зміна не призвела до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що підтверджується відповідними листами постачальника на адресу споживача з ціновими довідками торгово-промислової палати, що додані позивачем до позову;
- крім того, згідно умов Договору, споживач мав безумовне право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим постачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна, у випадку незгоди споживача вносити зміни до істотних умов Договору, проте позивач таким право не скористався та укладаючи оскаржувані додаткові угоди діяв добровільно та не мав жодних претензій з приводу збільшення ціни одиниці товару, що запропонована постачальником;
- відповідач зазначає, що на момент укладення спірних додаткових угод, сторони виходили з можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, виходячи з приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, враховуючи правову позицію щодо застосування вказаної норми Закону у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17, яка (правова позиція) у подальшому була підтверджена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, натомість відповідач не міг спрогнозувати, що у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 відступить від позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у наведених постановах;
- відповідач зауважив, що за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена саме адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу, у тому числі, за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом (ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП); така відповідальність (у випадку доведення наявності вини замовника), виходячи зі змісту ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі", повинна застосовуватися у вигляді накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та у строки, що встановлені статтею 38 КУпАП;
- на думку відповідача, покладення цивільно-правової відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, на суб'єктів господарювання, свідчить про невідповідність такої міри відповідальності пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, якою передбачено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них;
- відповідач вважає, що саме позивачем в особі директора Володимира Дороніна, як уповноваженої особи (посадової особи) замовника (споживача) було допущено порушення принципу добросовісності, саме позивач діяв всупереч своїй попередній поведінці;
- відповідач звертає увагу, що згідно наданих Уповноваженим органом у сфері публічних закупівель (Мінекономіки) роз'яснень, норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (листи Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, від 21.10.2024 № 3323-02/75277-07).
Позивач у відповіді на відзив зазначив таке:
- періодичність внесення змін до договору про закупівлю не була підставою для подання позовної заяви, наразі позиція відповідача про можливість збільшення ціни за одиницю товару протягом дії договору декілька разів, але кожного разу до 10%, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, суперечить висновкам Верховного Суду, які зазначені у позовній заяві;
- постанова Великої Палати Верховного Суду по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 подолала правову невизначеність щодо незаконності внесення змін у договір, за наслідками яких загальне збільшення ціни за одиницю товару перевищує 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі;
- постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі № 600/1908/20-а, на яку відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, не містить правових висновків щодо ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а листи Мінекономіки від 17.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, від 21.10.2024 № 3323-02/75277-07, на які також посилається відповідач, не є джерелом права;
- питання відповідальності за статтею 164-14 КУпАП, аргументи щодо якої наведено у відзиві на позовну заяву, виходить не лише за межі позовних вимог, а і за межі юрисдикції господарського суду;
- саме відповідач ініціював укладання оскаржуваних додаткових угод, позивач ніяких дій, окрім укладання додаткових угод, проєкти яких були направлені відповідачем, не вчиняв.
Відповідач у письмових поясненнях (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) зазначив:
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 закріпила свій попередній висновок, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та підтвердила правову позицію щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, яка стосується, зокрема, граничного 10% ліміту зміни ціни за одиницю товару, умов внесення змін до істотних умов договору про закупівлю та наслідків визнання додаткових угод недійсними у разі порушення вимог цього Закону;
- проте, у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду не надавала правові висновки щодо питання застосування пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (саме на підставі якого, як стверджує відповідач, укладена Додаткова угода №3 до Договору), щодо співвідношення статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 38 та 164-14 КУпАП з можливістю покладення цивільно-правових майнових наслідків на постачальника у господарських спорах шляхом застосування статей 216 та 1212 ЦК України;
- відповідач наголосив на критерії принципу foreseeability (передбачуваність), адже при укладенні спірних додаткових угод та внесенні змін до істотних умов Договору сторони керувались неодноразовими та публічними роз'ясненнями Уповноваженого органу у сфері закупівель (Мінекономіки) щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно яких вказана норма передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- відповідач вважає, що перетворення 10-відсоткового ліміту на абсолютну заборону зміни ціни, як це зроблено у постановах ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, виходить за межі логіки права ЄС та не враховує особливостей ринків з високою волатильністю, зокрема, ринку електричної енергії;
- відповідач вважає, що ретроспективне посилення обмежень є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає практиці Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), адже на час укладення Договору право Європейського Союзу не забороняє зміну ціни як таку та не встановлює імперативної вимоги "сукупно не більше 10%";
- на думку відповідача, застосовуючи частину 4 статті 236 ГПК України, суд не повинен керуватися виключно практикою Верховного Суду, особливо, коли норма має зовнішнє походження, Закон України "Про публічні закупівлі" є імплементаційним актом Угоди про асоціацію, тому практика Суду ЄС є нормативно релевантною для правильного тлумачення українського законодавства;
- відповідач зауважує, зокрема, що абзацом шостим частини першої статті 72 Директиви 2014/24/ЄС про публічні закупівлі встановлено, що будь-яке збільшення ціни не повинне перевищувати 50% вартості первинного договору. У разі внесення декількох послідовних змін таке обмеження повинне застосовуватися до вартості кожної зміни. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї Директиви;
- відповідач зазначає, що норми acquis ЄС, хоча формально є "іноземним правом", у сфері публічних закупівель мають спеціальний правовий статус в Україні як обов'язковий вектор адаптації. Вони застосовуються не прямо, але через тлумачення та імплементацію; забезпечують європейську правову ідентичність українського законодавства; дозволяють українським учасникам закупівельної сфери діяти за єдиними європейськими стандартами;
- відповідач звернув увагу на Окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, з якою він повністю погоджується, згідно якої Велика Палата не лише могла, а й повинна була відступити від свого попереднього висновку щодо тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і перейти до іншого підходу, який більше узгоджується з текстом Закону, стандартами Конвенції та правилами ЄС;
- відповідач вважає, що за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена саме адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу, у тому числі, за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, така відповідальність (у випадку доведення наявності вини замовника), виходячи з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" повинна застосовуватися у вигляді накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ст. 164-14 КУпАП) та у строки, що встановлені статтею 38 КУпАП;
- відповідач зауважує, що Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає цивільно-правових наслідків для постачальника за порушення пунктів 2 або 7 частини 5 статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за такі дії спеціально врегульована статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статтями 38 та 164-14 КУпАП. Отже, звертаючись з позовом про визнання угод недійсними та стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України позивач фактично намагається створити нову форму відповідальності, якої спеціальний Закон не містить. На думку відповідача, заявлений позивачем спосіб захисту суперечить статті 92 Конституції України; принципу lex specialis derogat generali (спеціальний закон переважає загальне право); принципу правової визначеності, а отже, є неналежним способом захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Фактичні обставини справи, установлені судом.
За результатами проведеної процедури закупівлі товару UA-2021-03-17-003842-a за кодом класифікації ДК 021:2015: 09310000-5: Електрична енергія, 17.05.2021 між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено Договір №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a (далі - Договір).
За умовами п. 2.1 Договору (в редакції на момент укладення Договору) постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015: 09310000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 272 000 кВт./год.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору, а саме 1 червня 2021 року.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору. Ціна за спожиту електричну енергію у 2021 році, за 1 кВт/год. включає послуги з передачі електричної енергії за регульованим тарифом та послуги з розподілу електричної енергії та становить 832 229,17 грн без ПДВ, 998 675,00 грн з ПДВ за 272 000 кВт/год. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 998 675,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 5.3 Договору, ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2021 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом.
Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.9. Договору, споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.
Згідно з п. 13.1 Договору (в редакції на момент укладення Договору), Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками (за наявності), і діє в частині постачання електроенергії з дати, зазначеної в Заяві-приєднання, до 31.12.2021 року (включно) або до вичерпання ліміту загальної суми Договору, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 13.2 Договору передбачено, що постачальник має повідомити споживача про зміну будь-яких умов Договору не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 13.3 Договору).
Згідно з п. 13.6 Договору, усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача. Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до пункту 13.9 Договору сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю; У разі збільшення ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово- промисловою палатою, або органами державної статистики, тощо. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі". Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже замовник має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом, а так само якщо постачальником, необґрунтовано занижено вартість тендерної пропозиції при її поданні або в процесі здійснення електронного аукціону.
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів); при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або законодавства щодо встановлення регульованих цін;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) узгоджено, що ціна на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації (за 1 кВт*год): 3,05966605391 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,6715992647 грн, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії (постанова НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020) та з урахування тарифу на послуги з розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП № 2371 від 09.12.2020).
23.05.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої сторони домовились доповнити п. 5.1 розділу 5 Договору підпунктом 5.1.1 у наступній редакції: "5.1.1. На момент укладання даної додаткової угоди бюджетні зобов'язання виникають в таких кошторисних призначень, які складають 400 000,00 гривень (чотириста тисяч гривень 00 копійок)", а також доповнити пункт 5.1 розділу 5 Договору підпунктом 5.1.2 у наступній редакції: "5.1.2. Подальше взяття зобов'язань в межах суми Договору (998 675,00 грн (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок), буде проводитись в залежності від змін до річного розпису бюджету (кошторису) споживача".
У подальшому, між сторонами Договору укладено додаткові угоди до Договору, якими збільшено ціну електроенергії за 1 кВт/год та зменшено обсяг закупівлі електроенергії, а саме.
Додатковою угодою № 2 від 15.09.2021 внесено змiни до п. 1 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною Договору, згідно яких збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 3,21811 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,861732 грн, тобто збільшено ціну на 5,18 % від початкової ціни. Також внесено зміни до п. 2.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "2.1. За цим Договором постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015:0931000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 260 556,459 кВт./год.". Керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що п. 1 цієї додаткової угоди (яким збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії) розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами по Договору, починаючи з 01.08.2021.
Додатковою угодою № 3 від 29.10.2021 внесено змiни до п. 1 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною Договору, згідно яких збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 3,39239 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4, 070868 грн, тобто збільшено ціну на 10,87 % від початкової ціни. Також внесено зміни до п. 2.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "2.1. За цим Договором постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015:0931000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 249 685,736 кВт./год.". Керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що п. 1 цієї додаткової угоди (яким збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії) розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами по Договору, починаючи з 15.08.2021.
Додатковою угодою № 4 від 06.12.2021 внесено змiни до п. 1 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною Договору, згідно яких збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 3,56489 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4,277868 грн, тобто збільшено ціну на 16,51 % від початкової ціни. Також внесено зміни до п. 2.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "2.1. За цим Договором постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015:0931000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 240 244,205 кВт./год.". Керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що п. 1 цієї додаткової угоди (яким збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії) розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами по Договору, починаючи з 01.09.2021.
Додатковою угодою № 5 від 24.12.2021 внесено змiни до п. 1 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною Договору, згідно яких збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 3,77381 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4,528572 грн, тобто збільшено ціну на 23,34 % від початкової ціни. Також внесено зміни до п. 2.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "2.1. За цим Договором постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015:0931000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 231 388,119 кВт./год.". Керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що п. 1 цієї додаткової угоди (яким збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії) розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами по Договору, починаючи з 01.10.2021.
Додатковою угодою № 6 від 29.12.2021 внесено змiни до п. 1 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною Договору, згідно яких збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 4,0036 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4,80432 грн, тобто збільшено ціну на 30,85 % від початкової ціни. Також внесено зміни до п. 2.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "2.1. За цим Договором постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015:0931000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 225 333,017 кВт./год.". Керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що п. 1 цієї додаткової угоди (яким збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії) розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами по Договору, починаючи з 01.11.2021.
Додатковою угодою № 7 від 29.12.2021 викладено пункт 13.1 розділу 13 Договору у наступній редакції: "13.1 Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до 31.03.2022 року (включно) або до вичерпання ліміту загальної суми Договору, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором".
Отже, до Договору у період його виконання 5 разів вносились зміни щодо вартості одиниці електроенергії в сторону збільшення, в результаті яких ціна за електроенергію піднялась за 1 кВт/год з 3,6715992647 грн (з ПДВ) до 4,80432 грн (з ПДВ), тобто на 30,85%.
Правомірність укладення Додаткової угоди №2 до Договору, якою сторони узгодили ціну за 1 кВт/год електроенергії на рівні 3,21811 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,861732 грн, позивачем не оспорюється.
Додатковими угодами № 3, 4, 5, 6 до Договору, які оспорюються позивачем у даному спорі, збільшено загальну ціну за 1 кВт електроенергії з 3,861732 грн (з ПДВ) (згідно Додаткової угоди №2) до 4,80432 грн (з ПДВ), тобто більше як на 10 %.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для укладення Додаткової угоди № 3 від 29.10.2021 була цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1914-1/21 від 17.08.2021 щодо коливання середньозваженої ціни на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку" за 3 декаду липня (21.07 - 31.07) 2021 року та 1 декаду серпня (01.08 - 10.08) 2021 року.
Підставою укладення Додаткової угоди № 4 від 06.12.2021 була цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2198-2/21 від 15.09.2021 щодо коливання середньозваженої ціни на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку" за 3 декаду серпня (21.08 - 31.08) 2021 року у порівнянні з 1 декадою вересня (01.09 - 10.09) 2021 року.
Підставою укладення Додаткової угоди № 5 від 24.12.2021 була цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2511/21 від 08.10.2021 щодо рівня цін на електричну енергію на ринку двосторонніх договорів (РДД) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку" за серпень (01.08 - 31.08) 2021 року та вересень (01.09 - 30.09) 2021 року та порівняння між вказаними періодами.
Підставою укладення Додаткової угоди № 6 від 29.12.2021 була цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2644-2/21 від 22.10.2021 щодо коливання середньозваженої ціни на електричну енергію на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку" на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку" за 1 декаду жовтня (01.10 - 10.10) 2021 року відносно 2 декади жовтня (11.10-20.10) 2021 року.
Норми права, які застосував суд.
Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Як передбачено частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Отже, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом правочину (його частини) недійсним, належить до предмету доказування у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
У даній справі сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади (тут і далі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).
Згідно преамбули Закону, метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Положеннями статті 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: 1) Закону № 114-ІХ від 19.09.2019 (Договір № 17/2021 від 17.05.2021) та 2) Закону № 1530-ІХ від 03.06.2021 (оспорювані Додаткові угоди до Договору № 3 від 29.10.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 24.12.2021, № 6 від 29.12.2021).
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Наведений правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ) зазначила наступне:
"132. Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
133. Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
134. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
135. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
136. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
137. Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
138. Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.
140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю".
Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеній постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 дійшла таких висновків щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII:
"150. Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
151. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
152. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.
153. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
154. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
155. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
156. Варто наголосити на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067 від 01.09.2025) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
157. Тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю".
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм матеріального права (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII):
"205. Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
206. Зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
207. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару".
З урахуванням наведених вище висновків у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII стосовно неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, зокрема зазначивши:
"195. … з часу формування правового висновку у справі № 922/2321/22, від якого пропонує відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, минув лише один рік. Відповідно ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення Великої Палати призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого Великою Палатою Верховного Суду висновку, немає.
196. Так само в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні посилання на зміни в період з січня 2024 року суспільного контексту, через які застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 підхід очевидно застарів внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
197. Внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (на неврахуванні яких наголошує скаржник та про що зазначає колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 29 січня 2025 року), якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22".
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування пункт 2 частини 5 статті 41 Закону, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Наразі підстави для врахування судом висновків Окремої думки суддів ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 відсутні.
Щодо суті позовних вимог у даній справі.
Позивач стверджує, що спірні додаткові угоди до Договору укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, оскільки після їх укладення ціна за одинцю товару (1 кВт/год. електричної енергії) збільшилась більше, ніж на 10%, від ціни, яка була узгоджена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі. З огляду на викладене позивач просить суд оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача безпідставно сплачені за цими угодами кошти.
Суд установив, що Додатковими угодами №3, №4, №5, №6 до Договору збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 4,80432 грн (з ПДВ), а отже сукупно на 30,85 % від узгодженої у Договорі ціни за 1 кВт/год електричної енергії, з одночасним зменшенням обсягів її постачання з 272 000 кВт/год. до 225 333,017 кВт./год.
Отже, спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%) від ціни одиниці товару, яка визначена сторонами у Договорі за результатами процедури закупівлі.
Суд зауважує, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених нормою частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.
Суд враховує, що кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (див. постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 925/683/18, від 26.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/19, від 18.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Законом не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеній постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зауважила наступне: спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22) (пункти 173, 174, 175).
Зі змісту спірних додаткових угод вбачається, що їх укладено саме на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідних цінових довідок Харківської торгово-промислової палати (№ 1914-1/21 від 17.08.2021, № 2198-2/21 від 15.09.2021, № 2511/21 від 08.10.2021, № 2644-2/21 від 22.10.2021) та умов Договору. При цьому суд звертає увагу на помилковість тверджень відповідача у письмових поясненнях (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) про те, що Додаткова угода №3 до Договору укладена саме на підставі пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Як установлено судом, пунктом 13.2 Договору передбачено, що постачальник має повідомити споживача про зміну будь-яких умов Договору не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови. Порядок надання повідомлень за Договором визначено пунктом 13.6 Договору. Відповідно до пункту 13.9 Договору узгоджено, що істотні умови договору про закупівлю (ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю) не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю; У разі збільшення ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово- промисловою палатою, або органами державної статистики, тощо. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів письмового повідомлення ним позивача про зміну умов Договору (зокрема, збільшення ціни) у порядку, передбаченому п. 13.2, 13.6, 13.9 Договору. Так, в матеріали справи відсутні письмові звернення постачальника до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару / письмові пропозиції щодо внесення змін до договору (п. 13.9 Договору), фактично наявні лише цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1914-1/21 від 17.08.2021, № 2198-2/21 від 15.09.2021, № 2511/21 від 08.10.2021, № 2644-2/21 від 22.10.2021 (а.с. 35-38 т. 1), які відповідно вказані у спірних Додаткових угодах №3 від 29.10.2021, №4 від 06.12.2021, №5 від 24.12.2021, №6 від 29.12.2021 до Договору у якості підстав для їх укладення.
Судом установлено, що зазначені цінові довідки Харківської торгово-промислової палати складено на замовлення відповідача (ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку", які склались за такі періоди: за 3 декаду липня (21.07 - 31.07) 2021 року та 1 декаду серпня (01.08 - 10.08) 2021 року; за 3 декаду серпня (21.08 - 31.08) 2021 року у порівнянні з 1 декадою вересня (01.09 - 10.09) 2021 року; за серпень (01.08 - 31.08) 2021 року та вересень (01.09 - 30.09) 2021 року; за 1 декаду жовтня (01.10 - 10.10) 2021 року відносно 2 декади жовтня (11.10-20.10) 2021 року.
Проте, як вбачається зі змісту наведених цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, вони не містять даних щодо середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару на момент звернення постачальника до споживача з пропозицією щодо збільшення ціни у порівнянні з середньоринковою ціною (діапазоном цін) за одиницю товару станом на дату узгодження попередньої ціни за Договором.
Тому наведені документи (цінові довідки) не дозволяють встановити, чи відбулося коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, не підтверджують збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонував змінити ціну товару згідно відповідної додаткової угоди, у зв'язку із чим такі документи не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, п. 13.9 Договору.
Отже, наявні в матеріалах справи цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не приймаються судом у якості належних доказів, які б підтверджували коливання ціни за одиницю товару на ринку, збільшення середньоринкової ціни за одиницю товару в тих розмірах, на які було змінено ціну товару згідно спірних додаткових угодах до Договору.
Відтак, суд доходить висновку про те, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни електричної енергії згідно спірних додаткових угод до Договору і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим для нього.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 903/742/22, зазначивши, зокрема, таке: "надані Підприємством цінові довідки Хмельницької торгово-промислової палати та роздруківки з сайту Державного підприємства "Оператор ринку" за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту Державного підприємства "Оператор ринку" та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Як установили суди попередніх інстанцій, жоден із наведених документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни електричної енергії і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим".
З урахуванням наведеного, враховуючи висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, суд при розгляді даної справи № 910/1311/25 доходить висновку щодо наявності підстав для визнання Додаткових угод №3 від 29.10.2021, №4 від 06.12.2021, №5 від 24.12.2021, №6 від 29.12.2021 до Договору недійсними, оскільки їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%) від ціни одиниці товару, яка визначена у договорі за результатами процедури закупівлі, а також з огляду на їх укладення за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.
Суд наголошує, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених нормою частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.
Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що при укладенні спірних додаткових угод та внесенні змін до істотних умов Договору сторони керувались неодноразовими та публічними роз'ясненнями Уповноваженого органу у сфері закупівель (Мінекономіки) щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (листи Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, від 21.10.2024 № 3323 02/75277-07), з огляду на таке.
Позиція Мінекономіки, викладена у наведених листах, зводиться до того, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі".
Проте, позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, зокрема, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23).
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до статті 44 Закону відповідальність за порушення вимог останнього, у тому числі, що стосується внесення змін до істотних умов договору, несуть замовники, а враховуючи вимоги ст. 164-14 КУпАП, така відповідальність є адміністративною у вигляді накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Частиною 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено, зокрема, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Враховуючи положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за порушення законодавства залежить від виду відповідальності і регулюється відповідними законами.
В спірному випадку наявні порушення не тільки Закону України "Про публічні закупівлі", а й договірних правовідносин, що відповідно до ст. 41 цього Закону регулюються нормами ЦК України, що свідчить про цивільно-правову відповідальність сторін правочину.
Норми ЦК України регулюють цивільно-правову відповідальність (як у даній справі), а норми КУпАП - адміністративну (що не є предметом даного спору). Ці норми не містять колізії та суперечності, оскільки стосуються різних видів порушень Закону та правочину в цілому.
Твердження відповідача про те, що заявлений позивачем спосіб захисту суперечить статті 92 Конституції України; принципу lex specialis derogat generali (спеціальний закон скасовує дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною); принципу правової визначеності, а тому є неналежним способом захисту, суд відхиляє як безпідставні.
За висновком суду, позивачем у даній справі обрано спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 ЦК України (визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі), який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне позивач, забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права, тобто обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини даної справі, враховуючи висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині визнання недійсними Додаткових угод №3, №4, №5, №6 до Договору, суд доходить висновку про задоволення у цій частині заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 статті 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки Додаткові угоди №3, №4, №5, №6 до Договору є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору між позивачем та відповідачем підписано акти приймання-передачі електричної енергії, а позивачем здійснено оплату поставленої електричної енергії, а саме:
- Акт № УГР00002078 від 30.07.2021 приймання-передачі електричної енергії обсягом 20804 кВт/год на суму 76383,80 грн з ПДВ, яку оплачено в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 4 від 09.08.2021, №628 від 09.08.2021;
- Акт № УГР00002435 від 11.08.2021 приймання-передачі електричної енергії 18768 кВт/год на суму 68908,44 грн. з ПДВ, яку оплачено в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 678 від 13.08.2021;
- Акт № УГР00002816 від 20.10.2021 приймання-передачі електричної енергії 16807 кВт/год на суму 66831,68 грн. з ПДВ, яку оплачено в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 10 від 27.10.2021, №804 від 27.10.2021;
- Акт № УГР00003157 від 25.10.2021 приймання-передачі електричної енергії 23894 кВт/год на суму 102215,38 грн. з ПДВ, яку оплачено в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 805 від 27.10.2021;
- Акт № УГР00003842 від 23.12.2021 приймання-передачі електричної енергії 40512 кВт/год на суму 183 461,51 грн. з ПДВ, яку оплачено в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1133 від 24.12.2021;
- Акт № УГР00003361 від 23.12.2021 приймання-передачі електричної енергії 48854 кВт/год на суму 221 238,85 грн. з ПДВ, яку оплачено в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1134 від 24.12.2021.
Згідно наведених актів приймання-передачі електричної енергії відповідачем поставлено позивачу 169 639 кВт*год електричної енергії. Позивачем фактично сплачено відповідачу за вказаний товар 719 039, 66 грн. Враховуючи визнання недійсними Додаткових угод №3, №4, №5, №6 до Договору, позивач мав сплатити відповідачу 647 576,43 грн, виходячи з наступного розрахунку:
- за червень та липень 2021 року згідно Акту № УГР00002078 від 30.07.2021 та Акту № УГР00002435 від 11.08.2021 поставлено 39 572 кВт*год за ціною 3,6715992647 грн (з ПДВ) (ціна узгоджена у Договорі) на загальну суму 145 292,53 грн;
- за подальші періоди згідно Акту № УГР00002816 від 20.10.2021, Акту № УГР00003157 від 25.10.2021, Акту № УГР00003842 від 23.12.2021, Акту № УГР00003361 від 23.12.2021 поставлено 130067 кВт*год електричної енергії за ціною 3,861732 грн (з ПДВ) (ціна передбачена Додатковою угодою №2 до Договору) на загальну суму 502 283,90 грн.
Отже, сума надміру сплачених відповідачу коштів складає 71 463,23 грн (719 039,66 грн - 647 576,43 (145 292,53 грн + 502 283,90 грн) = 71 463,23 грн).
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми надміру сплачених відповідачу коштів, з урахуванням недійсності Додаткових угод №3, №4, №5, №6 до Договору, суд в цілому з ним погоджується (різниця становить 0,29 копійки) та зазначає, що сума надміру сплачених відповідачу коштів за розрахунком суду складає 71 463,23 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 71 463,23 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Висновок суду щодо кваліфікації вказаних коштів як таких, що підлягають поверненню згідно до ст. 1212 ЦК України відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22.
Щодо зазначення позивачем, що відповідач повинен повернути кошти позивачу на підставі частини 1 статті 670 ЦК України та не зазначає ст. 1212 ЦК України, суд вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду сформувала висновки про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Активна роль суду в процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71 463,52 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 71 463,23 грн.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наведених доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 12 112,00 грн за подання позовної заяви (сплачений із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", враховуючи, що позовна заява подана в електронній формі).
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 12 112,00 грн покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 29.10.2021 до Договору №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a від 17.05.2021, укладеного між КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ПЕТРІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ПЕТРІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 28800, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, селище Петрове, вул.Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код 01995290) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817).
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 06.12.2021 до Договору №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a від 17.05.2021, укладеного між КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ПЕТРІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ПЕТРІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 28800, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, селище Петрове, вул.Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код 01995290) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817).
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 24.12.2021 до Договору №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a від 17.05.2021, укладеного між КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ПЕТРІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ПЕТРІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 28800, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, селище Петрове, вул.Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код 01995290) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817).
5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 29.12.2021 до Договору №17/2021 про постачання електричної енергії споживачу Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-03-17-003842-a від 17.05.2021, укладеного між КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ПЕТРІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ПЕТРІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 28800, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, селище Петрове, вул.Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код 01995290) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817).
6. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817) на користь КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПЕТРІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ПЕТРІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 28800, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, селище Петрове, вул.Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код 01995290) 71 463,23 грн (сімдесят одну тисячу чотириста шістдесят три гривні 23 коп.), 12 112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.) судового збору.
7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.03.2026
Суддя Оксана ГУМЕГА