ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2026Справа № 910/472/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Управління поліції охорони в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут функціонального харчування "Формула Харчування"", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет", про стягнення 166 362,00 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У січні 2026 року Управління поліції охорони в Чернігівській області (далі - Поліція) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут функціонального харчування "Формула Харчування"" (далі - Товариство) 166 362,00 грн основної заборгованості за додатковою угодою від 9 вересня 2025 року № 1 до договору про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 4 серпня 2025 року № 112/1327.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за вищевказаним правочином у частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
22 січня 2026 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/472/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" (далі - Підприємство), як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
26 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли письмові пояснення по суті спору, у яких останнє проти задоволення позову заперечувало, оскільки позивач повідомляв третю особу про припинення надання послуг ще 6 серпня 2025 року. Тому вимоги Поліції про оплату послуг за спірний період є безпідставними. Крім того, оплата спірних послуг можлива лише за умови письмового погодження звітних документів замовником, проте Підприємство, як замовник спірних послуг, жодні акти чи табелі не підписувало й такі документи від позивача не отримувало. На думку третьої особи, позов Поліції є передчасним, оскільки остання порушила процедуру надання та погодження звітних документів, чим позбавила замовника можливості перевірити реальний обсяг та якість наданих послуг. У цих же письмових поясненнях Підприємство просило суд поновити процесуальний строк для подання вказаної заяви по суті справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 березня 2026 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено та продовжено зазначеній третій особі з власної ініціативи суду процесуальний строк на подання письмових пояснень по справі - до 26 лютого 2026 року.
27 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від 26 лютого 2026 року, у якому останнє проти задоволення позову заперечувало, оскільки позивач не довів настання події, з якою чинне законодавство чи договір пов'язують виникнення грошового зобов'язання у відповідача - письмового погодження звітних документів замовником (Підприємством). У свою чергу, надані Поліцією акти наданих послуг оформлені з порушенням визначеного договором порядку прийняття таких послуг і не містять підписів уповноважених осіб Підприємства (замовника). Крім того, заявлений позивачем період надання спірних послуг не узгоджується з періодом їх надання, обумовленим додатковою угодою № 1 до договору. При цьому, позивач листом від 6 серпня 2025 року повідомив замовника про одностороннє розірвання договору та припинення надання послуг з 18:00 год 6 серпня 2025 року. На думку відповідача, такі дії позивача мають ознаки недобросовісної поведінки та зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо необґрунтованих позовних вимог.
3 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Поліції надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій остання зазначила, що відсутність підпису замовника на спірних актах жодним чином не свідчить про ненадання обумовлених послуг та їх неприйняття третьою особою, з огляду на факт їх систематичної оплати відповідачем. Крім того, відповідач визнав факт наявності спірної заборгованість перед позивачем шляхом підписання акта звірки взаєморозрахунків від 7 жовтня 2025 року. Твердження відповідача про припинення надання спірних послуг з 6 серпня 2025 року спростовується тим, що охорона відповідного об'єкта здійснювалась Поліцією до 4 жовтня 2025 року за зверненням самого замовника. У своєму листі від 4 жовтня 2025 року Підприємство гарантувало оплату спірних послуг. На думку позивача, дії Товариства та Підприємства мають ознаки змови з метою ухилення від оплати фактично спожитих послуг.
10 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 9 березня 2026 року, у яких останнє зазначало про те, що умовами додаткової угоди № 1 чітко визначено, що відповідач є лише платником і не набуває функцій замовника, у тому числі не наділений правом на приймання послуг. Натомість обов'язковою умовою оплати послуг є отримання рахунку разом із письмовим підтвердженням замовника щодо погодження звітних документів, доказів чого позивачем подано не було. У свою чергу, ні часткова оплата спірних послуг відповідачем, ні відсутність заперечень і зауважень Підприємства щодо спірних послуг не змінюють встановленої договором письмової процедури їх погодження замовником. У цих же запереченнях Товариство заявило клопотання про витребування доказів та про огляд в судовому засіданні оригіналу доказу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 березня 2026 року клопотання Товариства про витребування доказів залишено без розгляду. Цією ж ухвалою в задоволенні клопотання позивача про огляд в судовому засіданні оригіналу доказу відмовлено.
Також 10 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли додаткові пояснення по справі від 9 березня 2026 року, у яких останнє навело свої аргументи на спростування доводів Поліції. Разом із додатковими поясненнями третя особа також подала клопотання про витребування оригіналу доказу та про його огляд в судовому засіданні. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 березня 2026 року в задоволенні вказаного клопотання Підприємства відмовлено.
Жодних інших клопотань і заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
4 серпня 2025 року між Підприємством і Поліцією було укладено договір про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку № 112/1327, за умовами якого остання зобов'язалась надати послуги з охорони публічної безпеки та порядку на території тракторного парку, який перебуває у власності Підприємства та вказаний в дислокації (додаток № 1), за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Горбове, вулиця Шевченка, 13 А (далі - об'єкт). Також між Підприємством і Поліцією було підписано протокол розбіжностей до вказаного правочину.
Вказаний договір з протоколом розбіжностей до нього підписані повноважними представниками їх сторін та скріплені печатками останніх.
Відповідно до пункту 1.4. договору заходи охорони об'єкта здійснюються в дні та години, вказані в дислокації. Система охоронних заходів визначається замовником і погоджується з Поліцією.
Ціна послуг та їх вартість за договором узгоджується сторонами на підставі протоколу узгодження ціни (додаток № 2). Оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої 100% оплати шляхом перерахування встановленої договором плати на рахунок Поліції до початку виконання охоронних заходів, а надалі - до 5 числа місяця, у якому такі послуги будуть надані. Датою оплати (датою виконання замовником своїх зобов'язань за договором) є дата зарахування коштів на рахунок Поліції. Акт виконаних робіт підписується сторонами наприкінці кожного календарного місяця, а також після закінчення строку дії договору (пункти 2.1.-2.5. договору).
Оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах післяплати за фактично надані послуги двома частинами: за першу половину місяця (з 1 по 15 число включно) - до 17 числа поточного місяця; за другу половину місяця - до 2-го числа місяця, наступного за звітним. Оплата здійснюється на підставі акта виконаних робіт і табелів обліку робочого часу, погоджених сторонами (пункт 2.3. договору в запропонованій замовником редакції у протоколі розбіжностей до вказаного правочину ).
Відповідно до пункту 6.1. договору він діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, набирає чинності з 5 серпня 2025 року та діє протягом року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За умовами пункту 6.3. вказаного правочину в запропонованій замовником редакції у протоколі розбіжностей до договору дострокове розірвання договору за ініціативою будь-якої сторони можливе не раніше ніж після завершення першої повної вахтової зміни, за умови письмового попередження іншої сторони не пізніше ніж за 5 календарних днів до моменту завершення вахтової зміни, після чого договір припиняє свою дію.
Невід'ємною частиною цього договору є також усі додаткові угоди до нього, за умови, що вони складені в письмовій формі та підписані сторонами (пункт 7.3. договору).
У додатку № 1 до договору сторони погодили порядок надання Поліцією послуг.
Відповідно до запропонованої замовником редакції вказаного додатку в протоколі розбіжностей до договору надання послуг здійснюється в цілодобовому режимі охорони вахтовим методом. Тривалість однієї вахтової зміни - 15 календарних днів.
У додатку № 2 до договору сторони визначили, що ціна послуг становить 233,00 грн за 1 годину охорони одним поліцейським Поліції. Розрахунки за послуги здійснюються з 5 серпня 2025 року.
9 вересня 2025 року між Поліцією, Підприємством і Товариством було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного правочину, за умовами якої Товариство взяло на себе грошове зобов'язання Підприємства за укладеним із Поліцією договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку № 112/1327.
За частинами 1, 2 статті 630 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для цього виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вказаний правочин підписаний кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) повноважних осіб його сторін за допомогою платформи "Вчасно", а також скріплений електронною печаткою позивача.
За умовами пункту "ж" преамбули до додаткової угоди № 1 правовою підставою для її укладення є згода Товариства на підставі статті 528 ЦК України щодо тимчасового виконання грошового обов'язку Підприємства перед Поліцією за основним договором.
Відповідно до пунктів 1.2.-1.4. додаткової угоди № 1 на підставі статті 528 ЦК України Підприємство поклало, а Товариство - прийняло визначене договором грошове зобов'язання з оплати послуг Поліції на користь та від імені замовника. Товариство підтверджує свою обізнаність та згоду на прийняття виконання грошового зобов'язання Підприємства. Покладання виконання обов'язку з оплати на Товариство не змінює статусу Підприємства як єдиного замовника послуг і відповідальної сторони за основним договором (окрім фінансового зобов'язання, що виконується Товариством). Сторони погодилися, що укладення цієї угоди не покладає на Товариство жодних додаткових обов'язків, окрім прямо передбачених основним договором, а також не звільняє замовника від його грошового зобов'язання за договором. Обов'язок з оплати послуг вважається виконаним лише з моменту фактичного надходження коштів на рахунок Поліції від Товариства (або безпосередньо від Підприємства) за відповідний звітний період.
За умовами пунктів 2.1.-2.4. додаткової угоди № 1 оплата послуг здійснюється Товариством на користь Поліції на умовах післяплати за фактично надані послуги двома частинами на підставі виставлених рахунків, актів виконаних робіт і табелів обліку робочого часу, погоджених замовником. Порядок оплати за першу половину місяця (з 1 по 15 число включно): Поліція до 16-го числа поточного місяця надає звітні документи та рахунок, які Підприємство зобов'язане погодити протягом 1-го робочого дня, а Товариство здійснює оплату послуг до 17-го числа поточного місяця. Порядок оплати за другу половину місяця (з 16 до останнього числа місяця включно): Поліція до 1-го числа місяця, наступного за звітним, надає звітні документи та рахунок, які Підприємство зобов'язане погодити протягом 1-го робочого дня, а Товариство здійснює їх оплату до 2-го числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати Товариством є отримання рахунку від Поліції та письмового (у тому числі електронною поштою) підтвердження від замовника про погодження відповідних звітних документів.
Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. додаткової угоди № 1 загальна сума коштів, сплачених Товариством за цією угодою, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі об'єкта охорони в оренду та договору оренди між Товариством та Підприємством. Таким чином, замовник зазнає прямих збитків у вигляді недоотриманої орендної плати на суму, еквівалентну вартості охоронних послуг. Сторони зобов'язуються підписати двосторонній акт звірки взаєморозрахунків щодо сум, сплачених Товариством за цією угодою, не пізніше 5-ти робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта охорони в оренду.
Товариство зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати плату послуг на користь виконавця на умовах цієї угоди, а Поліція - приймати оплату від Товариства або Підприємства як належне виконання зобов'язань останнього, а також своєчасно надавати сторонам обумовлені додатковою угодою звітні документи (пункти 4.2.1., 4.3.2., 4.3.3. додаткової угоди № 1).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 додаткової угоди № 1 вона є невід'ємною частиною основного договору. Угода набирає законної сили з моменту її підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та діє до моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта охорони в оренду між Підприємством і Товариством, але не пізніше 1 жовтня 2025 року.
Як зазнав позивач у своєму позові, у період з 5 серпня 2025 року по 4 жовтня 2025 року ним були надані обумовлені договором послуги з охорони об'єкта, загальною кількістю 1434 години та вартістю 334 122,00 грн, на підтвердження чого до позову були долучені копії: наказу Поліції від 4 серпня 2025 року № 2172д "Про укладення договору на охорону об'єкта", книги нарядів батальйону Поліції (пост № 119, адреса: Чернігівська область, Чернігівський район, село Горбове, вулиця Шевченка, 13-А) (інвентарний номер № 2015), підписаних КЕП повноважних осіб Товариства та Поліції за допомогою платформи "ПТАХ", а також скріплених електронною печаткою позивача, актів приймання-здачі наданих послуг: за серпень 2025 року: від 20 серпня 2025 року № ОРМ-000163 на суму 83 880,00 грн, від 31 серпня 2025 року № ОРМ-000188 на суму 63 143,00 грн; за вересень 2025 року: від 4 вересня 2025 року № ОРМ-000188 на суму 20 737,00 грн, від 19 вересня 2025 року № ОРМ-000188 на суму 85 511,00 грн, від 30 вересня 2025 року № ОРМ-000189 на суму 61 512,00 грн; за жовтень 2025 року: від 4 жовтня 2025 року № ОРМ-000213 на суму 19 339,00 грн. Вказані акти підписані без жодних заперечень та зауважень з боку Товариства.
Листом від 4 жовтня 2025 року (копія якого міститься в матеріалах справи) Підприємство повідомило Поліцію про призупинення дії договору з 4 жовтня 2025 року, а також гарантувало оплату за надані позивачем послуги в повному обсязі.
З наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій: від 19 серпня 2025 року № 772813780 на суму 30 000,00 грн, від 21 серпня 2025 року № 772813782 на суму 53 880,00 грн, від 16 вересня 2025 року № 800871931 на суму 35 000,00 грн, від 18 вересня 2025 року № 800871933 на суму 28 143,00 грн, від 23 вересня 2025 року № 800871937 на суму 20 737,00 грн, - вбачається, що відповідач на виконання умов додаткової угоди № 1 до договору здійснив часткову оплату наданих Поліцією послуг на суму 167 760,00 грн
З акта звірки взаємних розрахунків за період з 1 серпня 2025 року по 31 жовтня 2025 року (копія якого міститься в матеріалах справи), підписаного КЕП повноважних представників відповідача та позивача, а також скріпленого електронною печаткою останнього за допомогою платформи "ПТАХ", вбачається, що Товариство підтвердило наявну в нього станом на 1 листопада 2025 року заборгованість перед Поліцією за вищевказаним правочином у розмірі 166 362,00 грн.
У зв'язку з цим Поліція звернулася до Товариства з претензією від 8 грудня 2025 року № 2234/43/45/01-2025 про сплату вказаної суми заборгованості. Копія зазначеної претензії з доказами її направлення на поштову адресу відповідача міститься в матеріалах справи. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом врахована правова позиція, викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 6 грудня 2019 року в справі № 910/7446/18, відповідно до якої передання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального їх надання за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини їх неприйняття у строк, визначений договором.
Наявними в матеріалах справи належними доказами спростовуються доводи третьої особи щодо припинення надання Поліцією обумовлених послуг після 6 серпня 2025 року внаслідок одностороннього розірвання позивачем укладеного між ними договору. Суд звертає увагу Підприємства також на те, що спірна додаткова угода № 1, проти факту укладення якої ні сторони справи, ні сама третя особа не заперечували, була підписана КЕП уповноважених представників її сторін 9 вересня 2025 року у сервісі "Вчасно".
При цьому, первинна редакція укладеного між Підприємством і Поліцією договору не містила положень про право останньої на одностороннє розірвання договору, у той час як запропонована Підприємством редакція пункту 6.3. вказаного правочину відповідно до протоколу розбіжностей містить положення про право будь-якої із сторін на одностороннє розірвання договору не раніше ніж після завершення повної першої вахтової зміни - тобто 15 календарних днів з моменту укладення договору (20 серпня 2025 року), у той час як відповідний лист позивача, на який третя особа посилалася у своїх письмових поясненнях, датований 6 серпня 2025 року.
Більш того, листом від 4 жовтня 2025 року (копія якого також міститься в матеріалах справи) Підприємство повідомило Поліцію про призупинення дії договору саме з 4 жовтня 2025 року, а також гарантувало оплату за надані позивачем послуги в повному обсязі.
Третя особа не заперечувала ні факту підписання вказаного листа її повноважним представником, ні зміст цього листа, ні факту його направлення позивачу.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач та третя особа не спростували у встановленому законом порядку факту надання Поліцією обумовлених договором послуг у спірний період.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом із цим, зі змісту пунктів 2.1.-2.4. додаткової угоди № 1 до договору чітко вбачається, що момент виникнення грошового зобов'язання Товариства з оплати наданих Поліцією послуг пов'язується саме з фактом їх погодженням (прийняття) замовником - Підприємством.
Натомість Товариство не було уповноважене на самостійне прийняття таких послуг від Поліції, що прямо визначено сторонами в пункті 1.3. додаткової угоди № 1.
Однак, погоджені між Підприємством і Поліцією у визначеному договором та додатковою угодою порядку акти виконаних робіт (наданих послуг) у матеріалах справи не містяться. Докази виставлення Товариству рахунків, а також повідомлень Підприємства про погодження ним спірних послуг у визначеному пунктом 2.4 договору порядку, у матеріалах справи також відсутні.
У свою чергу, факт підписання між Товариством і Поліцією актів приймання-передачі наданих послуг та акта звірки взаєморозрахунків за відповідний період не змінює погодженого сторонами порядку та строків розрахунків за додатковою угодою № 1, як і не свідчать про прийняття Підприємством спірних послуг за договором.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що в розумінні вказаних положень додаткової угоди та статті 530 ЦК України, на час звернення Поліцією до суду з цим позовом строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг не настав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
При цьому судом враховано, що зобов'язання Товариства з оплати наданих Підприємству послуг мало тимчасовий характер та було встановлене з 9 вересня 2025 року до 1 жовтня 2025 року (пункт 5.2. додаткової угоди № 1).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.4. цієї ж угоди сплачені Товариством на користь Поліції кошти є авансовими платежами в рахунок майбутніх орендних платежів за договором оренди об'єкта, який буде укладено між відповідачем і третьою особою. У разі, якщо такий договір не буде укладено до 1 жовтня 2025 року, Підприємство зобов'язалось повернути на користь Товариства сплачену останнім Поліції суму коштів протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги Товариства. Однак докази укладення між Підприємством і Товариством договору оренди у визначений додатковою угодою строк у матеріалах справи також відсутні.
Відтак, зобов'язання Товариства з оплати наданих Поліцією послуг на час розгляду даного спору судом було припинене в силу положень зазначених пунктів додаткової угоди.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що положеннями додаткової угоди сторони чітко погодили можливість оплати спірних послуг як Товариством, так і Підприємством, як безпосереднім замовником.
Разом із цим, як вбачається зі змісту пункту "ж" преамбули та пункту 1.1. додаткової угоди № 1 до договору, Товариство надало згоду тимчасово виконувати грошовий обов'язок Підприємства перед Поліцією за основним договором на підставі статті 528 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам (частина 2 статті 528 ЦК України).
Зазначена норма регулює відносини між кредитором і боржником, а не між кредитором та іншою особою, на яку боржником покладене виконання обов'язку останнього. Виконання обов'язку іншою особою розглядається як виконання обов'язку боржником. Відповідно до частини 2 статті 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Тому як у разі виконання, так і в разі невиконання чи неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою, правовідносини між кредитором й іншою особою не виникають, зокрема кредитор не вправі вимагати від іншої особи належного виконання обов'язку боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 вересня 2022 року в справі № 910/16579/20.
Тобто, належним відповідачем у даній справі є безпосередній боржник за договором - Підприємство.
Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Статтею 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 16 грудня 2020 року в справі № 278/1258/16-ц та від 25 листопада 2020 року в справі № 233/1950/19.
При цьому, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 та від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18.
Частинами 1-2 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна неналежного відповідача відповідно до приписів господарського процесу можлива лише за клопотанням позивача.
Однак, позивач під час розгляду даної справи клопотання про заміну первісного відповідача належним чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Оскільки позовна вимога про стягнення з Товариства спірної заборгованості за надані Підприємству послуги в розмірі 166 632,00 грн заявлена до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеного позову.
Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Поліції до Товариства про стягнення спірної заборгованості слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 25 березня 2026 року.
СуддяЄ.В. Павленко