номер провадження справи 26/55/24
12.03.2026 Справа № 908/1754/24(908/476/25)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, код ЄДРПОУ 02909973 (адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Київська, 137) в інтересах держави в особі: позивач 1: Броварської міської ради Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 26376375 (адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Героїв України, 15)
позивач 2: Північний офіс Держаудитслужби, код ЄДРПОУ 40479560 (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18)
до відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю “АВГУСТА», код ЄДРПОУ 43759275 адреса: (69106, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 5)
до відповідача-2: Коммунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області “БРОВАРИ-БЛАГОУСТРІЙ», код ЄДРПОУ 38337116 (адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 2)
третя особа на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ліквідатор банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю “АВГУСТА» Сидорчук Іван Сергійович, РНОКПП НОМЕР_1 (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Ковалевича, 3, офіс 3)
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів
в межах справи № 908/1754/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “АВГУСТА», код ЄДРПОУ 43759275 адреса: (69106, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 5)
Представники сторін:
від позивача-1 - не з'явився
від позивача-2 - Аіріней Марія-Северина Северинівна
від відповідача-1 - не з'явився
від відповідача-2 - Мариненко О.В., Блажкун В.А.
ОСОБА_1 - Запорізька обласна прокуратура
До Господарського суду Запорізької області 25.02.2025 звернувся заступник керівника Броварської Окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: позивач 1: Броварської міської ради Броварського району Київської області, позивач 2: Північний офіс Держаудитслужби, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю АВГУСТА, відповідача-2: Коммунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області БРОВАРИ-БЛАГОУСТРІЙ, про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/476/25 та визначено до розгляду судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою від 12.03.2025 прийнято позовну заяву заступника керівника Броварської Окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, для розгляду в межах справи № 908/1754/24 про банкрутство відповідача-1, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.04.2025 о/об 12-30 год.
До суду надійшли наступні документи:
- 14.03.25 відзив відповідача-2 на позовну заяву;
- 18.03.25 відповідь позивача на відзив відповідача-2;
- 24.03.25 заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив;
- 26.03.25 клопотання Заступника керівника Броварської Окружної прокуратури Київської області про розгляд справи без участі представника;
- 27.03.25 відзив відповідача-2 на позовну заяву;
- 31.03.25 відповідь позивача на відзив відаповідача-2;
- 01.04.25 клопотання позивача-2 про долучення до матеріалів справи письмових пояснень;
- 04.04.25 заперечення відповідача-2 на відповідь позивача на відзив відповідача-2.
Ухвалою від 17.04.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АВГУСТА» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1764/24(908/476/25) до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24.
Ухвалою від 17.04.2025 відкладено судове засідання на 20.05.2025 о 14-00.
Відповідач-2 не направив свого представника у судове засідання 20.05.2025.
До суду 29.04.2025 надійшло клопотання ТОВ «АВГУСТА» про зупинення провадження у справі № 908/1754/24(908/476/25) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
01.05.2025 від Броварської окружної прокуратури надійшли письмові заперечення на повторне клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
20.05.2025 клопотання відповідача-2 КП Броварського району Київської області БРОВАРИ-БЛАГОУСТРІЙ про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Ухвалою від 20.05.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю АВГУСТА про зупинення провадження у справі № 908/1764/24(908/476/25) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Як встановлено Судом, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року у справі № 920/19/24 залишено без змін.
До суду 05.12.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява Запорізької обласної прокуратури (69005 м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29-А) про поновлення провадження у справі № 908/1754/24(908/476/25)
Ухвалою від 16.01.2026 поновлено провадження у справі № 908/1754/24(908/476/25) та продовжено розгляд справи із стадії, на якій його було зупинено. Судове засідання призначено на 12.02.2026р. о 12-00.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2023 КП Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА» укладено договір поставки електричної енергії № 455-к/23 та дванадцять додаткових угод про внесення змін до вказаного договору., якими, зокрема, збільшили ціну за одиницю товару, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Відтак, за період дії договору ціна на електричну енергію збільшилась на 47,6 %. На переконання прокурора, додаткові угоди №3, 4, 5 ,6 ,7, 8, 9, 10, 11, 12 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому їх необхідно визнати недійсними в судовому порядку.
Оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію у з 27.06.2023 по 30.04.2024 повинен здійснюватися за ціною, визначеною у договорі з урахуванням комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) а саме 3,23025 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Таким чином, грошові кошти в сумі 2 803 585,24 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "АВГУСТА", а тому у відповідності до ст. ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, КП Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» (Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій») 07.06.2023 проведено відкриті торги з особливостями по закупівлі товару: «ДК 021:2015:09310000-5 - «Електрична енергія», очікувана вартість 9 752 715 грн.
Опис окремої частини або частин предмета закупівлі: товари, об'єм електричної енергії 2 450 000 кВт*год.
Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 31.12.2023.
Тендерна пропозиція на закупівлю за предметом: «Електрична енергія» затверджена рішенням уповноваженої особи (протокол № 2 від 07.06.2023).
За результатами проведення торгів переможцем визнано ТОВ «АВГУСТА» (код ЄДРПОУ 43759275), з яким укладено договір № 455-к/23 за обсяг електроенергії
450 000кВт/год з ціновою пропозиція 9 496 935 грн. в т.ч. ПДВ - 1 582 822,50 грн. Ціна за 1 кВт/год - 3,23025 грн. без ПДВ. Згідно комерційної пропозиції - 3,8763 грн./кВт/год з ПДВ, що є додатком № 2 до вказаного договору. Спосіб оплати: по факту споживання.
Відповідно до п. 1.3. Договору обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків без нарахування штрафних санкцій.
Термін дії договору з 01.07.2023 до 31.12.2023, дію якого продовжено додатковою угодою № 9 від 27.12.2023 до 30.04.2024.
Відповідно до п. 4.1. Договору ціна складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.
У подальшому, сторони уклали ряд додаткових угод, якими змінили вартісні та кількісні показники товару, а саме:
- від 12.07.2023 №1 якою зменшено загальну ціну Договору від 27.06.2023 № 455-к/23 на 656 172,31 грн. а також очікуваний обсяг постачання електричної енергії для потреб непобутових споживачів на 169 278 кВт*год, очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 31 грудня 2023 року становить 2 280 722 кВт*год , вартість електричної енергії становить 8 840 762,69 грн. в тому числі ПДВ 20% - 1 473 460,45 гривень;
- від 12.07.2023 №2. якою збільшено ціну за одиницю товару з 01.07.2023, керуючись підпунктом 7 п. 19 Особливостей, Постановою НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПЕК «УКРЕНЕРГО». якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.07.2023 на рівні 0,48510 грн/ кВт*год (без урахування ПДВ) та внесено зміни до п. 4.1 Договору, ціна становить 3,28510 грн за 1 кВт*год без ПДВ, ПДВ: 0,65702 грн. разом з ПДВ 3,94212 грн
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» - ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості 2 280 722 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 3,8763 грн з ПДВ. В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії. Спосіб оплати: по факту споживання. Ціна за 1кВт*год становить 3,94212 грн з ПДВ;
- від 26.07.2023 № 3, якою збільшено ціну за одиницю товару з 01.07.2023, керуючись підпунктом 2 п. 19 Особливостей сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до п. 4.1 Договору: де Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього Договору становить 3,6617грн. за 1 кВт*год без ПДВ, ПДВ: 0,73234 грн, разом з ПДВ 4,39404 гривень.
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» - ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості 2 046 153 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 3,8763 грн з ПДВ. Ціна за 1кВт*год становить 4,39404 гри з ПДВ. В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії.
- від 08.08.2023 № 4, якою збільшено ціну за одиницю товару з 11.07.2023, керуючись підпунктом 2 п. 19 Особливостей сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до п. 4.1 Договору, де Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього Договору становить 3,95458 гри за 1 кВт*год без ПДВ. ПДВ: 0.790916 грн., разом з ПДВ 4,745496 гривень.
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» -ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості:
38 625,234 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,39404 грн з ПДВ;
1 827 215,084 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВг*год 4,745496 грн з ПДВ.
Ціна за 1 кВт*год становить 4,745496 грн з ПДВ. В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії.
- від і6.08.2023 № 5, якою збільшено ціну за одиницю товару з 01.08.2023. керуючись підпунктом 2 п. 19 Особливостей, сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до п. 4.1 Договору: де Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього Договору становить 4,18495 грн за 1 кВт*год без ПДВ. ПДВ: 0.83699 грн, разом з ПДВ 5,02194 гривень.
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» - ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості:
38 625,234 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,39404 грн з ПДВ;
80 519,766 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,745496 грн з ПДВ;
1 650 544 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,02194 грн з ПДВ.
Ціна за 1кВт*год становить 5,02194 грн з ПДВ. В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії.
- від 07.09.2023 №6, якою збільшили ціну за одиницю товару з 11.08.2023, керуючись підпунктом 2 п. 19 Особливостей, сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до п. 4.1 Договору: де Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього Договору становить 4,59892 грн за 1 кВт*год без ПДВ, ПДВ: 0,9198 грн, разом з ПДВ 5,518704 грн.
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» -ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості:
38 625,234 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,39404 грн з ПДВ:
80 519,766 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,745496 грн з ПДВ:
38 625 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,02194 грн з ПДВ;
1 494 024,74 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,518704 грн з ПДВ.
Ціна за 1кВт*год становить 5, 518704 грн з ПДВ. В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії.
- від 22.11.2023 № 7. якою збільшено ціну за одиницю товару з 11.11.2023. керуючись підпунктом 2 п. 19 Особливостей, сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до п. 4.1 Договору: де Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього Договору становить 4,7680 грн за І кВт*год без ПДВ. ПДВ: 0,9536 грн, разом з ПДВ 5,7216 грн.
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» -ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості:
38 625,234 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,39404 грн з ПДВ:
80 519,766 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,745496 грн з ПДВ;
38 625 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,02194 грн з ПДВ;
627685 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,518704 грн з ПДВ;
835 618,113 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,7216 гри з ПДВ.
Ціна за 1кВт*год становить 5,7216 гри з ПДВ. В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії.
- від 22.12.2023 №8, якою зменшено загальну ціну Договору про закупівлю електричної енергії від 27.06.2023 № 455-к/23 на 897 068,68 гри. в т.ч. ПДВ 20%: 149 511,45 грн, виклавши п. 4.2 в насту пній редакції: Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного в п. 1.3 цього Договору та становить 8 093 811,13 грн. в т. ч. ПДВ 20% - 1 348 968,52 гривень.
Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в новій редакції, а саме: «Електрична енергія» -ДК 021:2015 - 09310000-5 в кількості:
38 625,234 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,39404 грн з ПДВ:
80 519,766 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 4,745496 грн з ПДВ;
38 625 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,02194 грн з ПДВ;
746 383,515 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,518704 грн з ПДВ;
415 556,515 кВт*год за ціною (тарифом) за 1 кВт*год 5,7216 грн з ПДВ.
В ціну включений тариф на послуги з передачі електроенергії.
- від 27.12.2023 № 9. якою керуючись нормами ЗУ «Про публічні закупівлі», чинного цивільного та господарського законодавства, прийшли до згоди продовжити строк дії цього Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому Договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Ця угода набула чинності з моменту її підписання та діє до 30.04.2024.
- від 04.01.2024 № 10. якою керуючись нормами ЗУ «Про публічні закупівлі», чинного цивільного та господарського законодавства. Додатковою угодою від 27.12.2023 №29 продовжили строк дії цього Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому Договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Вартість цієї Додаткової угоди склала 1 798 155,84 грн, в т. ч. ПДВ (282 920 кВт*год за ціною за 1 кВт*год з ПДВ 5.7216 грн);
- від 09.01.2024 № 11 була укладена у зв'язку з допущенням технічної помилки при укладанні Додаткової угоди від 04.01.2024 № 10 та внесено зміни щодо вартості угоди, яка склала 1 618 755,07 грн, в т. ч. ПДВ (282 920 кВт*год за ціною за 1 кВт*год з ПДВ 5,7216 грн);
- від 25.03.2024 № 12. якою зменшено загальну ціну Договору на суму 15 076,41 грн, в т.ч. ПДВ 20%: 2 512,74 грн.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором.
Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного в п. 1.3 цього Договору та становить 9 69 7 489,79 грн. в т. ч. ІІДВ 20% - 1 616 248.30 гривень.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.06.2023 по 30.04.2024 на виконання умов договору та додаткових угод до нього, замовником здійснено оплату за поставку електричної енергії 1 748 781 кВт*год на рахунки Постачальника у розмірі 9 697 489,79 грн. в т.ч. ПДВ -1 616 248.30 грн.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
При цьому, обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №920/284/18, від 03.04.2019 у справі №909/63/18, від 17.04.2019 у справі №916/641/18, від 31.07.2019 у справі №916/2914/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі №909/835/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 146 Конституції України встановлено, що інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Згідно зі ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Пунктами 4, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, джерелами фінансування договору № 455-к/23 про постачання електричної енергії споживачу від 27.06.2023 та спірних додаткових угод були кошти місцевого бюджету, які виділялися відповідно до рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23.12.2022 року № 988-39- 08 «Про бюджет Броварської міської територіальної громади на 2023 рік». Договір №455-к/23 було внесено 29.06.2023 до програмного забезпечення АС «Є-Казна» та зареєстровано за КПКВ 1216030 «Організація благоустрою населених пунктів» та КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Головним розпорядником, до мережі якого протягом 2023 року було включено Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" (ЄДРПОУ 38337116), є Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 26146617). Кошти на здійснення видатків КП «Бровари-Благоустрій» за КПК 6030 перераховувалися з особового рахунку головного розпорядника №UA938201720344040026000021772.
Відповідно до статуту комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» , затвердженого рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28.09.2023 № 1310-55-00 Підприємство є суб'єктом господарювання, створеним у формі комунального унітарного підприємства. Згідно п. 1.2. Статуту засновником Підприємства є Броварська міська територіальна громада. Засновник здійснює свої повноваження в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області. Пунктом 1.3. Статуту визначено, що управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області є органом, який виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах визначених Господарським кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, Броварська міська рада Броварського району Київської області є засновником КП «Бровари-Благоустрій», управляє закріпленим за ним майном, через орган управління - УБЖКГІТ, затверджує місцевий бюджет, з якого фінансується це комунальне унітарне підприємство, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.
Натомість Броварська окружна прокуратура Київської області на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 вказаного Закону, листом від 11.02.2025 № 52- 1067вих-25 повідомлено Броварську міську раду про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення спірних додатковий угод до договору № 455-к/23, і про наявність підстав для визнання їх недійсним та застосування наслідків їх недійсності та запропоновано вжити самостійно цивільно-правових заходів та звернутися до суду з позовною заявою про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.
На вказаний лист Броварська міська рада відповіді не надала, проте, незалежно від причин незвернення до суду Броварською міською радою, факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, проте є органом, уповноваженим державою на здійснення такого захисту.
Також про прийняте рішення щодо звернення прокурора з цією позовною заявою в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області окружна прокуратура повідомила Позивача 1 листом від 21.01.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Броварської окружної прокуратури Київської області було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Як встановлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частинами першою - третьою статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частиною першою статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652 ЦК України).
У силу вимог частин третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
За частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом другим частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" можна дійти висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь - якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Як встановлено судом, оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 47,6% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти.
Водночас судом враховується наступне.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01.09.2025 № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Проте, вносячи зміни в ціну на електроенергію додатковими угодами № 3, 4, 5, 6, 7, сторонами не враховано, що в сукупності вартість електроенергії перевищує встановлену в договорі ціну 1 кВт електроенергії більше, ніж на 10% (в тому числі, з урахуванням збільшених тарифів), що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.
Щодо доказів, наданих відповідачем в обґрунтування підстав для підвищення ціни, суд зазначає наступне.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Для обґрунтування підвищення ціни відповідачами враховувались експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, які хоч і підтверджували коливання середньозваженої ціни електричної енергії у відповідних періодах та обґрунтовували економічну доцільність укладення оскаржуваних додаткових угод до договору поставки електричної енергії № 455-к/23, проте в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду по справі № 920/19/24 стосовно застосування норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" перевищили 10 % дозволену граничну межу.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З урахуванням наведеного наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод від 26.07.2023 № 3, від 08.08.2023 № 4. від 16.08.2023 № 5, від 07.09.2023 № 6, від 22.11.2023 № 7, та похідних від них додаткових угод від 22.12.2012 № 8. від 27.12.2023 № 9, від 04.01.2024 № 10, від 09.01.2024 № 11, від 25.03.2024 № 12 до договору №455-к/23 недійсними, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 47,6 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Приписами частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами договору з урахуванням комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору №455-к/23) а саме - 3,8763 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
Відповідно, підстава для оплати поставленої електричної енергії за встановленою у спірних додаткових угодах ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України, у заявленому прокурором розмірі підлягають стягненню з ТОВ "АВГУСТА".
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 45 081,78 грн покладаються на відповідачів у справі.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 46, 74, 80, 99, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 26.07.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 08.08.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 16.08.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 07.09.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 22.11.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 08.08.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 22.12.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 27.12.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 04.01.2024 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 09.01.2024 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 25.03.2024 до Договору про закупівлю електричної енергії №455-к/23 від 27.06.2023, укладеного між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» та ТОВ «АВГУСТА».
12. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТА» (вул. Теплична, 5 м. Запоріжжя. Запорізька область. 69106. код ЄДРГІОУ 43759275) на користь Броварської міської ради Броварського району Київської області (вул. Героїв України, 15, м. Бровари. Броварський район, Київська область. 07400, код ЄДРПОУ 26376375) безпідставно сплачені кошти у сумі 2 803 585 (два мільйони вісімсот три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 24 коп.
13. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТА» (вул. Теплична, 5 м. Запоріжжя, Запорізька область. 69106, код ЄДРПОУ 43759275) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку МФО 820172, розрахунковий рахунок UA028201720343190001000015641) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у сумі 22 540 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 89 коп.
14. Стягнути з комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» (вул. Онікієнка Олега, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 38337116) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку МФО 820172, розрахунковий рахунок UA028201720343190001000015641) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у сумі 22 540 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 89 коп.
15. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25.03.26.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.