номер провадження справи 7/3/26
24.03.2026 Справа № 908/119/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/119/26
за позовом: Відділу освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, Кременчуцький район, місто Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 24, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04590702)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення коштів,
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області (зареєстровано в канцелярії суду вх.№175/08-07/26 від 15.01.2026) звернувся Відділ освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» 48990,20 грн грошової заборгованості за договором поставки № 132-СК/11-б від 01.07.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.01.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/119/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 23.01.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/119/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з даними підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.
Ухвала суду від 23.01.2026 про відкриття провадження у справі № 908/119/26 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 23.01.2026.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.02.2026 сплинув тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає можливим розглянути вказану справу по суті.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 24.03.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач - Відділ освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (надалі - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС») про стягнення 48990,20 грн грошової заборгованості за договором поставки № 132-СК/11-б від 01.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №132-СК/11-б від 01.07.2024, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення суми боргу за невідвантажену продукцію.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив.
Керуючись положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Відділом освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (надалі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №132-СК/11-б від 01 липня 2024 року.
Відповідно до підпункту 1.1. Договору поставки №132-СК/11-б від 01.07.2024 постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Предметом поставки є Дизпаливо (ДК 021-2015 09310000-9 "Нафта і дистиляти").
Позивачем відповідно до договору №132-СК/11-б від 01.07.2024 платіжною інструкцією № 114 від 05.07.2024 було перераховано відповідачу кошти в сумі 48 990,20 грн.
Відповідно до п. 1.5 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідач виконав умови договору щодо передачі позивачу скретч-карток для здійснення заправки службового автомобіля позивача в кількості 980 літрів, зазначеній в підпункті 1.4. договору поставки від 01.07.2024 №132-СК/11-б на загальну суму 48990,20грн, що підтверджується видатковою накладною № 0011/0000623 від 01.07.2024 та специфікацією до договору № 0011/0000673-С.
Відповідно до п. 2.1. договору про закупівлю товарів №132-СК/11-б від 01.07.2024 товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару.
Згідно з п. 5.2.1. Договору передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явлені довіреними особами Замовника скретч-карток.
У позовній заяви позивач вказує на те, що з лютого 2025 року пальне (дизельне паливо) відсутнє на автозаправних станціях (Постачальника) відповідача. У зв'язку із цим Постачальник не забезпечив поставку дизельного палива - 940 літрів, загальною вартістю 46990,60 грн, та позивач не має змоги здійснювати заправку службового автомобіля по скретч-карткам, які не мають встановленого строку їх використання.
Відділ освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 25.04.2025 звертався до відповідача з листом претензією №02-11/157/1 про вимогу повернути кошти за недоотриманий Товар або надати змогу отримати Товар на АЗС партнерів боржника, на претензію відповіді не отримав.
Сума невиконаних зобов'язань відповідачем перед позивачем з поставки оплаченого товару складає 46990,60 грн.
Невиконання позивачем умов договору стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач не спростував викладені обставини, відзив на позовну заяву, докази належного виконання зобов'язань суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
За своєю правовою природою укладений договір між позивачем та відповідачем є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно з ч.2 ст.712 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України внормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку.
Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Суд установив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у строки та у спосіб, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 №3-30гс13 по справі №5011-42/13539-2012.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений (невідпущений) товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.
З огляду на викладене пред'явлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за договором на суму непоставленого (невідпущеного) товару у розмірі 46990,60 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині передачі позивачу оплаченої продукції або повернення коштів, сплачених за неї, до суду надано не було надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46990,60 грн підлягає задоволенню.
За приписами ст. ст. 13 та 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.
Також суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2663,00 грн (платіжна інструкція № 10 від 02.03.2026).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).
Із наведеного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 00,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 00,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) на користь Відділу освіти Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, Кременчуцький район, місто Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 24, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04590702) 46990 (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень 60 копійок заборгованості за невикористані скетч-картки, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 24.03.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна