вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
за результатами розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення
24.03.2026м. Дніпро№ 904/1330/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача (стягувача): Клепиков М.С.(в режимі відеоконференції)
від відповідача (боржника): Дробот Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (вх. суду №10473/26 від 09.03.2026) про відстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімопт" (28001, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Студентська, будинок 50; ідентифікаційний код 45172208)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Глинки, будинок 7, поверх 6; ідентифікаційний код 30912734)
про стягнення заборгованості за договором поставки №26/12/2023-1 від 26.12.2023 у загальному розмірі 26 773 976,60 грн
У березні 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімопт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" заборгованості за договором поставки №26/12/2023-1 від 26.12.2023 у загальному розмірі 26 773 976,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтохімопт" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта", закрито провадження у справі.
До господарського суду 09.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №10473/26 від 09.03.2026) про відстрочення виконання судового рішення.
До господарського суду 09.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімопт" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №10934/26 від 09.03.2026) стосовно вказаної заяви.
Ухвалою суду від 11.03.2026 прийнято до розгляду заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення до розгляду у судовому засіданні на 19.03.26 об 10:40 год. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення стягнення на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 у справі №904/1330/25. Запропоновано позивачу подати до суду письмові пояснення/заперечення щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
19.03.2026 судове засіданні не відбулося у зв'язку із технічними проблемами в роботі системи відеоконференцзв'язку та подальшим знеструмленням приміщення господарського суду.
Ухвалою господарського суду від 19.03.2026 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (вх.суду №10473/26 від 09.03.2026) про відстрочення виконання судового рішення у судовому засіданні на 24.03.2026 об 11:45 год.
У судове засідання 24.03.2026 з'явилися повноважні представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.
Розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (вх. суду №10473/26 від 09.03.2026) про відстрочення виконання судового рішення, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 1291 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної статті, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема:
- законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);
- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);
- відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40);
- за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пункту 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Тому особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
Суд зазначає, що наведені заявником обставини, зокрема посилання на складний фінансовий стан, вплив воєнного стану, зростання витрат та логістичні труднощі, мають загальний характер та стосуються переважної більшості суб'єктів господарювання в Україні, а тому самі по собі не свідчать про наявність виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд враховує, що відповідач добровільно погодив умови мирової угоди, зокрема графік погашення заборгованості, проте допустив їх порушення, що свідчить про наявність його вини у невиконанні зобов'язань.
Надані заявником докази не підтверджують відсутності у нього можливості виконати судове рішення, зокрема з урахуванням наявності значних активів, а також часткового виконання зобов'язань.
Наведені відповідачем (боржником) обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. При цьому обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим, свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які мають винятковий характер та об'єктивно унеможливлюють виконання судового рішення у встановлений строк.
Крім того господарський суд зазначає, що відстрочення сплати грошового зобов'язання, строк оплати якого не настав, може призвести до втручання у визначений сторонами у мировій угоді порядок вирішення спору, що є неправомірним.
При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права здійснити у добровільному порядку перереструктуризацію боргу шляхом укладення відповідної мирової угоди на стадії виконання, за наявності волевиявлення обох сторін.
Господарський суд також звертає увагу, що відповідно при вирішенні питання щодо доцільності відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
За наведеного, відстрочення виконання рішення суду у цій справі може призвести до порушення майнових інтересів позивача (стягувача), як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статті 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв'язку несвоєчасною сплатою відповідних платежів за укладеним з позивачем договору.
Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи із змісту статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (вх. суду №10473/26 від 09.03.2026) про відстрочення виконання судового рішення.
Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (вх. суду №10473/26 від 09.03.2026) про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 24.03.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено - 25.03.2026.
Суддя Т.В. Іванова