вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"25" березня 2026 р. Cправа № 902/361/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику учасників процесу матеріали заяви Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про вжиття заходів забезпечення позову № 15/1-2166ВИХ-26 від 23.03.2026 (вх. №01-43/11/26 від 23.03.2026), подану у справі
за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012) в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (вул. Грушевського, 27, м. Вінниця, 21007)
до: Приватного підприємства "Практик Буд" (вул. Сковороди Григорія, м. Вінниця, 21050)
про визнання недійсними пунктів договору підряду у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення 6506539,24 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області до Приватного підприємства "Практик Буд" про визнання недійсними пунктів договору підряду у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення 6506539,24 грн.
В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що п.п. 4.1., 4.5. та 4.6. укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду №220-019 від 29.10.2019, у тому числі в редакції додаткових угод до нього від 31.10.2019 № 1/224-019, від 07.11.2019 № 2/230-019, від 20.03.2020 № 034-020, від 10.09.2020 № 5/170-020 та від 15.09.2020 № 6/133-020, у частині включення ПДВ до договірної ціни правочину суперечать п.п. 197.1.14 п. 197.1, п. 197.15 ст. 197 ПК України.
Внаслідок чого прокурор просить визнати відповідні пункти Договору недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 ЦК України, а також стягнути з Приватного підприємства "Практик Буд" 6506539,24 грн, з яких: безпідставно сплачені як податок на додану вартість кошти у сумі 3199280,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 2750920,36 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 556 338,21 грн.
Разом із позовною заявою в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про вжиття заходів забезпечення позову № 15/1-2166ВИХ-26 від 23.03.2026 (вх. №01-43/11/26 від 23.03.2026) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - Приватного підприємства "Практик Буд" в розмірі 6506539,24 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Мотивуючи заяву про забезпечення позову прокурор вказує, що згідно даних ЄДРПОУ статутний капітал підприємства відповідача складає лише 2000000 гривень. Наразі відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів право власності на нерухоме майно за підприємством не зареєстроване. Указане свідчить про можливість реального виконання рішення суду за позовом прокурора (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів) лише шляхом звернення стягнення на кошти ПП "Практик Буд" (їх вилучення / списання з рахунків), у той час як наразі можливість підприємством в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, нічим не обмежена, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення.
Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
Згідно із ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/7141/13 та від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Суд враховує позицію ОП ВС КГС, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У цій же постанові зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Поряд з цим покладення обов'язку щодо спростування необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову на відповідача не спростовує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Водночас доказів вчинення Приватним підприємством "Практик Буд" активних дій, спрямованих на відчуження майна (не тільки нерухомого), коштів чи підготовчих дій до такого відчуження матеріали поданої заяви про забезпечення позову, як і матеріали позову у справі № 902/361/26, не містять. При цьому судом встановлено, що спірні правовідносини виникли ще у 2019 році, тобто майже 7 років тому.
Відсутність зареєстрованого за відповідачем права власності на нерухоме майно як і розмір статутного капіталу підприємства відповідача в розмірі 2000000 грн не ставлять у пряму залежність неможливість виконання рішення (у разі задоволення позову) у майбутньому.
Фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише його припущенням, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, заявником не наведено обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову, відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 15/1-2166ВИХ-26 від 23.03.2026 (вх. №01-43/11/26 від 23.03.2026) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/361/26 відмовити.
2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами ч. 8 ст. 140, п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
4. Відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 25.03.2026.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.