вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" березня 2026 р. Cправа № 902/71/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
прокурор, представники позивача та відповідача не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 20150), в інтересах держави в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)
про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні водним об'єктом та земельною ділянкою під ним
Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Барської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про:
- усунення перешкод власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об'єктом - водосховищем "Труханівське" площею 120,5 га та земельною ділянкою під ним шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473727405060), припинивши право постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на земельну ділянку із кадастровим номером 0520284000:02:001:0001;
- усунення перешкод власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об'єктом - водосховищем "Труханівське" площею 120,5 га та земельною ділянкою під ним шляхом зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об'єкт - водосховище "Труханівське" площею 120,5 га та земельною ділянкою під ним із кадастровим номером 0520284000:02:001:0001.
Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито провадження у справі №902/71/26 за правилами загального позовного провадженням та призначено підготовче судове засідання на 24.02.2026.
24.02.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 24.02.2026) про проведення судового засідання за його відсутності. Також у заяві останній зазначає, що не заперечує щодо заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 24.02.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 17.03.2026.
Ухвалою суду від 25.02.2026 повідомлено позивача та відповідача про відкладення підготовчого судового засідання на 17.03.2026.
27.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов лист (вих. №4 від 27.02.2026), в якому зазначено, що згідно заяви СТОВ "Прогрес", Барською міською радою Жмеринського району Вінницької області прийнято рішення №12.15 від 18.12.2025 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" згідно державного акту серії І-ВН №001597 від 21.02.1996, тому відсутні перешкоди в користуванні та розпорядженні водним об'єктом та земельною ділянкою під ним.
17.03.2026 від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 17.03.2026) (вх.канц. № 01-30/2674/26), в якій останній зазначає про визнання позовних вимог в повному обсязі та просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
17.03.2026 у зв'язку з технічною проблемою не було можливості здійснити фіксування судового засідання по справі №902/71/26 за допомогою звукозаписуючої техніки, що підтверджується службовою запискою секретаря судового засідання № 44/2026.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
В судовому засіданні 17.03.2026 вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На території Барської міської територіальної громади за межами населених пунктів колишньої Підлісноялтушківської сільської ради (наразі Барська міська рада), розташований водний об'єкт - водосховище "Труханівське" площею 120,5 га на земельній ділянці з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га.
Відповідно до повідомлення Барської міської ради №04-04/159 від 21.01.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га перебуває в користуванні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (СТОВ "Прогрес") на підставі державного акта серії І-ВН №001597 від 21.02.1996.
За змістом Акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 Підлісноялтушківською сільською Радою народних депутатів надано Барському рибцеху виробничого об'єднання "Вінницярибгосп" в постійне користування земельну ділянку площею 288,4 га, що розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради.
Державний акт серії І-ВН № 001597 виданий відповідно до рішення Підлісноялтушківської сільської ради народних депутатів 5 сесії 22 скликання від 28.08.1995.
Земельна ділянка площею 288,4 га, що розташована на території колишньої Підлісноялтушківської сільської ради, яка відповідно до державного акта серії І-ВН № 001597, передана в постійне користування Барському рибцеху виробничого об'єднання "Вінницярибгосп", 02.08.2021 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 0520284000:02:001:0001 та відноситься до земель водного фонду.
07.10.2021 державним реєстратором Шаргородської міської ради, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Барської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га.
На підставі державного акта серії І-ВН № 001597, державним реєстратором Шаргородської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право постійного користування СТОВ "Прогрес" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га.
Відповідно до повідомлення Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг № 334/4 від 27.02.2025, на земельній ділянці з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, розташоване водосховище "Труханівське".
Відповідно до інвентаризаційної відомості площинних водних об'єктів Барської територіальної громади, площа водосховища "Труханівське" становить 120,5 га.
Згідно режимів роботи штучних водних об'єктів Вінницької області на річці Рів на 2024 рік сектором у Вінницькій області Держводагентства України, СТОВ "Прогрес" видано режим роботи штучного водного об'єкта на водосховище "Труханівське", що також свідчить про використання спірного водного об'єкту та земельної ділянки під ним відповідачем.
Згідно із висновком спеціаліста від 03.03.2025, залученого в кримінальному провадженні № 12025020140000034 від 11.02.2025, земельна ділянка площею 288,4 га, зазначена в державному акті серії І-ВН № 001597 в період 1995-1996 років в межах населених пунктів не перебувала.
Розташування земельної ділянки площею 288,4 га за межами населених пунктів, також підтверджується повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-1105/2-25 від 25.02.2025 та інформацією з Державного земельного кадастру.
25.02.2025 відповідно до повідомлення Жмеринської районної військової адміністрації Вінницької області № 01-39/223 адміністрацією розпоряджень щодо надання в користування земельних ділянок, які використовуються СТОВ "Прогрес" не приймались та відповідні договори оренди не укладались.
Як вбачається з листа Вінницької обласної військової адміністрації від 11.03.2025 розпорядження щодо надання в користування водних об'єктів та земельних ділянок під ними СТОВ "Прогрес" не приймались та договори оренди водних об'єктів та земельних ділянок не укладались.
Згідно інформації Барської міської ради № 04-04/604 від 10.03.2025, останньою також не приймались рішення про передачу в користування, не укладались договори оренди відносно земельної ділянки площею 288,4 га, що розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради, та не отримувалась плата за її використання.
Прокурор також зауважує, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є правонаступником Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива". Останнє, в свою чергу, утворено шляхом перетворення Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".
Як зауважує прокурор, Вінницьке державне обласне виробниче об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" утворено в 1991 році, до складу якого входив також Барський виробничий рибцех.
31.07.1995 Міністерство рибного господарства своїм наказом №120 ліквідувало як юридичну особу Вінницьке державне обласне виробниче об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", а отже ліквідовано було і його структурний підрозділ - Барський виробничий рибцех.
Цим же наказом №120 від 31.07.1995 Міністерство рибного господарства утворило Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп", у складі якого створено, зокрема Барський рибоводний цех.
Прокурор зазначає, що Вінницьке державне обласне виробниче об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" як юридична особа було ліквідоване та його права і обов'язки не перейшли до новоствореної юридичної особи - Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".
Отже, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" використовує земельну ділянку та водний об'єкт без належних правових підстав, оскільки право постійного користування Барського рибцеху виробничого об'єднання "Вінницярибгосп" припинилося разом із ліквідацією Вінницького державного обласного виробничого об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп".
У поданій до суду заяві відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.
Статтею 3 ЗК України визначено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 19 ЗК України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.
Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.
Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує у місячний строк питання про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання земель провадиться Верховною Радою України, подає проектні матеріали і свій висновок до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали і вносить у місячний строк свої пропозиції до Верховної Ради України.
Частиною 1 статті 78 ЗК України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.
Згідно з приписами статті 79 ЗК України на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.
Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.
Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.
Таким чином, вказаними положеннями Земельного кодексу України визначались правові підстави та умови набуття підприємствами, установами, організаціями права користування на земельні ділянки та такими підставами слугували відповідні рішення ради народних депутатів, прийняті в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Прийняттю такого рішення передувала визначена законом процедура внесення на розгляд компетентного органу відповідної заяви, замовлення та виготовлення проекту відведення земельної ділянки, його погодження компетентними органами.
Судом установлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996 року спірну земельну ділянку надано Барському рибцеху виробничого об'єднання "Вінницярибгосп" у постійне користування відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Підлісноялтушівської сільської Ради народних депутатів від 28 серпня 1995 року.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101)).
Отже, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
Розташування земельної ділянки площею 288,4 га за межами населених пунктів, також підтверджується повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-1105/2-25 від 25.02.2025 та інформацією з Державного земельного кадастру.
Відповідно до повідомлення Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг № 334/4 від 27.02.2025, на земельній ділянці з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, розташоване водосховище «Труханівське».
Згідно інвентаризаційної відомості площинних водних об'єктів Барської територіальної громади, площа водосховища «Труханівське» становить 120,5 га.
За висновком спеціаліста від 03.03.2025, залученого в кримінальному провадженні № 12025020140000034 від 11.02.2025, земельна ділянка площею 288,4 га, зазначена в державному акті серії І-ВН № 001597 в період 1995-1996 років в межах населених пунктів не перебувала.
Таким чином, в силу приписів статті 19 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у сільської Ради народних депутатів були відсутні повноваження на надання земель водного фонду за межами населених пунктів.
Водночас, повноваження щодо розпорядження землями водного фонду за межами населених пунктів належали до компетенції, у випадках передбачених статтею 79 ЗК України - районних рад народних депутатів (щодо водогосподарських підприємств і організацій), у всіх інших випадках до компетенції - обласної Ради народних депутатів.
Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Отже, при вирішенні питання щодо правомірності набуття права постійного користування вирішальним є встановлення наявності рішення уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яким таке право було надано особі та надалі посвідчено державним актом.
Разом з тим, приписи частини 1 статті 19 ЗК України не наділяли сільські, селищні Ради народних депутатів правом вирішення питань щодо передачі земельних ділянок водного фонду за межами населених пунктів у постійне користування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення 5 сесії 22 скликання Підлісноялтушківської сільської Ради народних депутатів від 28 серпня 1995 року про видачу державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996 року прийнято з порушенням чинного на час його ухвалення законодавства та є незаконним.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог статті 19 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) отримати земельні ділянки в постійне користування мали право громадяни, підприємства, установи, організації, а також інші землекористувачі, вказані в статті 7 цього кодексу, тобто надання земельних ділянок в постійне користування структурним підрозділам підприємств чинним на той час земельним законодавством не було передбачено, що свідчить про відсутність підстав для набуття Барським рибцехом Об'єднання "Вінницярибгосп" як структурним підрозділом права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Встановлені судом обставини свідчать про відсутність правових підстав для видачі Підлісноялтушківської сільською радою Барському рибцеху виробничого об'єднання "Вінницярибгосп" державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996 року та відповідно про відсутність правових підстав для набуття Барським рибцехом виробничого об'єднання "Вінницярибгосп" права постійного користування земельною ділянкою площею 288,4 га на підставі державного акту серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996.
У постанові від 07.04.2021 у справі № 127/27178/19 Верховний Суд виснував, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи зазначене для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним (постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99). Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.
Подібних висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Відповідно до вимог статті 27 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства.
Судом установлено, що Барський рибцех входив до складу Вінницького об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп".
Відповідно до наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 ліквідовано як юридичну особу Вінницьке об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", а також інші підприємства, які входили до Об'єднання та мали статус юридичної особи, а саме: Вінницьку, Уланівську, Тиврівську рибоводно-меліоративні станції та пересувну механізовану колону № 4.
Цим же наказом на базі майна ліквідованих юридичних осіб вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи з 10.08.1995.
25.06.1996 керівництвом Об'єднання "Вінницярибгосп" видано наказ №82 (на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), у якому зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію Об'єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".
Вказаним наказом №82 від 25.06.1996 затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.
Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики від 01.08.1996 Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" зареєстровано районною державною адміністрацією 29.07.1996 як юридичну особу та 01.08.1996 включено до ЄДРПОУ.
Зі статуту Підприємства "Вінницярибгосп", затвердженого Міністерством рибного господарства України 29.12.1995 слідує, що Підприємство є новоствореною юридичною особою та не є правонаступником Об'єднання "Вінницярибгосп".
Так, відповідно до пункту 3.1 статті 3 статуту підприємство є юридичною особою. Прав і обов'язків юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.
Згідно із пунктом 4.3. статті 4 статуту джерелами формування майна Підприємства є майно, передане йому органами державного управління, доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, придбання майна іншого підприємства, організації, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством.
Разом з тим, 21.02.1996 державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996 на території Підлісноялтушківської сільської ради щодо земельної ділянки загальною площею 288,4 га видано саме Барському рибцеху виробничого об'єднання "Вінницярибгосп", яке було ліквідовано.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджуються обставини правонаступництва Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" від Вінницького обласного державного виробничого підприємства "Вінницярибгосп" як новоствореного підприємства.
Разом з тим, судом взято до уваги суперечливий характер змісту наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995, оскільки перша частина наказу передбачає створення з 10.08.1995 на базі господарств об'єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПВК № 4 (пересувної механізованої колони № 4) - Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства.
Натомість, згідно з пунктом 3 вказаного наказу міністерством прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб: Вінницького об'єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій, пересувної механізованої колони № 4.
Зміст наказу Об'єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 (виданого на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), підтверджує саме факт ліквідації Об'єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".
У цьому наказі зазначено, про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію, а також затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.
При цьому зміст наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 в сукупності із наказом керівництва Об'єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 підтверджують саме факт ліквідації Об'єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".
Приймаючи до уваги, що Об'єднання "Вінницярибгосп" було припинено шляхом ліквідації, в силу вимог статті 27 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право користування Об'єднання "Вінницярибгосп" спірною земельною ділянкою також було припинено.
Доказів набуття права користування на спірну земельну ділянку новоствореним підприємством - Вінницьким обласним державним виробничим підприємством "Вінницярибгосп" та надалі СТОВ "Прогрес" матеріали справи не містять.
Таким чином, право постійного користування на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001 площею 288,4 га у порядку правонаступництва на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" не набуло.
Встановлені судом обставини свідчать про відсутність правових та фактичних підстав для здійснення державної реєстрації речового права - права постійного користування на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520286500:02:001:0001 площею 288,4 га на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001597 від 21.02.1996 за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес".
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідачем обставини позову та позовні вимоги визнано, що враховується судом під час оцінки доказів.
Суд зауважує, що згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).
Відповідно до статті 78 ЗК України (у чинній редакції) право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом статті 152 ЗК України (у чинній редакції) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п.143), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.99), від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (п.46)).
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц виснувала, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Отже, фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об'єкта та земельної ділянки водного фонду всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України необхідно розглядати як непов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12.06. 2019 року у справі №487/10128/14-ц та у пункті 96 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України розглядається як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позовна вимога - зобов'язати повернути земельну ділянку, розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).
Приймаючи до уваги, що користування відповідачем спірною земельною ділянкою не грунтується на законі, користування земельною ділянкою поза межами правових підстав продовжується та є триваючим порушенням, позов прокурора в інтересах держави в особі Барської міської ради про усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку власнику є негаторним, тому такі вимоги можуть бути заявлені в будь-який час протягом якого триває порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду та до таких вимог строк позовної давності не застосовуються.
Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю (земельну ділянку водного фонду) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації територіальною громадою речових прав на зазначений об'єкт.
Положеннями абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Зазначені положення кореспондуються з приписами пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд погоджується з доводами прокурора, що ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред'явлення негаторного позову до відповідача, як фактичного користувача водного об'єкта та спірної земельної ділянки під ним про усунення перешкод територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об'єктом та земельною ділянкою водного фонду під ним площею 288,4 га шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, правову кваліфікацію спірних правовідносин та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об'єктом - водосховищем "Труханівське" площею 120,5 га та земельною ділянкою під ним шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га, припинивши право постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на земельну ділянку із кадастровим номером 0520284000:02:001:0001 шляхом зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об'єкт - водосховище "Труханівське" площею 120,5 га та земельну ділянку водного фонду під ним з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
З урахуванням наведеного, прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а саме у розмірі 3 328,00 грн, на підставі ухвали суду.
Решта суми сплаченого Вінницькою обласною прокуратурою судового збору в розмірі 3 328,00 грн, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 73, 86, 123, 129, 130, 185, 191, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Усунути перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, 18, м. Бар Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 04051017) у користуванні та розпорядженні водним об'єктом - водосховищем "Труханівське" площею 120,5 га та земельною ділянкою під ним шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ - 30072357) на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473727405060), припинивши право постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на земельну ділянку із кадастровим номером 0520284000:02:001:0001.
Усунути перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, 18, м. Бар Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 04051017) у користуванні та розпорядженні водним об'єктом - водосховищем "Труханівське" площею 120,5 га та земельною ділянкою під ним шляхом зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 30072357) повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об'єкт - водосховище "Труханівське" площею 120,5 га та земельну ділянку водного фонду під ним з кадастровим номером 0520284000:02:001:0001, площею 288,4 га.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ - 30072357) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ - 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) 3 328,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Копію судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 25 березня 2026 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи