24 березня 2026 р. Справа № 902/1311/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт" (провулок 2-й Артилерійський, 6, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 03482749)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844)
про банкрутство
за участю :
від ТОВ "Житомиренерго" : Кваша І. В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
арбітражний керуючий Слободян В.М.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1311/25 за заявою АТ "Одеснафтопродукт" до ТОВ "ВНП" про банкрутство.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року, серед іншого, відкрито провадження у справі №902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Слободяна В.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 20.04.2026 року.
При цьому, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
20.01.2026 року до суду від ТОВ "Житомиренерго" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 20.01.2026 року (вх. № 01-34/613/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 3 699 270,15 грн у справі № 902/1311/25.
Ухвалою суду від 22.01.2026 року призначено заяву ТОВ "Житомиренерго" б/н від 20.01.2026 року (вх. № 01-34/613/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1311/25 до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2026 року об 11:00 год..
Також, ухвалою суду від 20.03.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Житомиренерго" адвоката Кваші Ігоря Володимировича у судовому засіданні, яке призначено на 24.03.2026 року об 11:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1311/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату - 24.03.2026 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явилися арбітражний керуючий Слободян В.М. та представник ТОВ "Житомиренерго".
Також, судом встановлено, що 22.01.2026 року до суду від ТОВ "ВНП" через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 21.01.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Житомиренерго" у справі № 902/1311/25.
Крім цього, 11.02.2026 року до суду від арбітражного керуючого Слободяна В.М. надійшли відомості розпорядника майна № 02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів у справі № 902/1311/25.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні, представник ТОВ "Житомиренерго" просив суд включити заявлені вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі.
Розпорядник майна повідомив, що визнає заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши заяву ТОВ "Житомиренерго" про визнання грошових вимог до боржника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
За змістом заяви ТОВ "Житомиренерго" б/н від 20.01.2026 року, 11 вересня 2023 року між Кредитором та Боржником було укладено договір № 11/09/23-01-01 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Згідно з умовами договору, Кредитор зобов'язався постачати електричну енергію, а Боржник - своєчасно та в повному обсязі оплачувати її вартість.
Відповідно до п. 2.1. договору, Постачальник зобов'язується передати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач в повному обсязі оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії Постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.
На підставі п. 5.1., 5.3 договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією, що є невід'ємним додатком до цього Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п. 5.6., 5.8. - 5.9. договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, зазначений у Комерційній пропозиції, або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем.
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Комерційної пропозиції, оплата за постачання Планового обсягу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів на попередню оплату: 1) до 20 числа місяця, що передує Розрахунковому місяцю, Споживач сплачує 50% від суми Планового обсягу постачання електричної енергії Розрахункового місяця;. До 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у Розрахунковому місяці електричну енергію. Остаточний розрахунок за фактично поставлену електричну енергію здійснюється на підставі різниці суми Фактичного обсягу електричної енергії та суми Планового обсягу постачання електричної енергії.
Згідно п. 4 Комерційної пропозиції. Рахунок на оплату за постачання Планового обсягу електричної енергії надсилаються Постачальником в порядку, передбаченому Договором, не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати відповідного платежу визначеної графіком планових платежів в п. 3.1. Комерційної пропозиції.
Оплата виставлених рахунків на оплату фактично спожитої електричної енергії (остаточний розрахунок) здійснюється у строки визначені в рахунку та не пізніше 20 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем у відповідності до пункту 3.2. цієї комерційної пропозиції.
У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.
Також, відповідно п. 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ), розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до п. 5.19 договору, Постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії в порядку, який зазначений в п. 1.4. цього Договору, а Споживач не пізніше наступного дня з дня отримання підписує та надсилає Постачальнику в порядку передбаченому п. 1.4. цього Договору Акт купівлі-продажу електричної енергії.
На виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/09/23-01-01 від 11.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРЕНЕРГО» протягом 2024 - 2025 років поставив Боржнику електричну енергію на загальну суму 3 699 270,15 грн, що підтверджується Актами купівлі-продажу електричної енергії та рахунками на оплату (додаються до заяви) та Актом звірки взаємних розрахунків за 2024 - 2025 роки.
Заборгованість Боржника в сумі 3 699 270,15 грн складається з: 2 005 415,20 грн (реалізації) за період з жовтня по грудень 2024 року; 1 693 854,95 грн. (реалізації) за період з січня по листопад 2025 року;
Зокрема, не погашена заборгованість Боржником, накопичувалася наступним чином:
У жовтні 2024 року спожито електричної енергії загальною вартістю 510 121,44 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 1450 від 31.10.2024, фактичний рахунок на оплату 1580 від 31 жовтня 2024). Заборгованість частково погашена в сумі 57 580,13 грн, залишок боргу в сумі 452 541,31 грн.
У листопаді 2024 року спожито електричної енергії загальною вартістю 706 288,69 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 1507 від 30.11.2024, фактичний рахунок на оплату 1649 від 30 листопада 2024 ).
У грудні 2024 року спожито електричної енергії загальною вартістю 846 585,20 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 1887 від 31.12.2024, фактичний рахунок на оплату 2044 від 31 грудня 2024).
У січні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 635 613,46 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 148 від 31.01.2025, фактичний рахунок на оплату 173 від 31 січня 2025).
У лютому 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 537 078,47 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 626 від 28.02.2025, фактичний рахунок на оплату 625 від 28 лютого 2025).
У березні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 247 294,64 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 1062 від 31.03.2025, фактичний рахунок на оплату 1124 від 31 березня 2025).
У квітні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 58 062,78 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 1483 від 30.04.2025, фактичний рахунок на оплату 1555 від 30 квітня 2025).
У травні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 51 138,82 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 1731 від 31.05.2025, фактичний рахунок на оплату 1819 від 31 травня 2025).
У червні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 43 340,68 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 2103 від 30.06.2025, фактичний рахунок на оплату 2204 від 30 червня 2025).
У липні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 39 777,27 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 2609 від 31.07.2025, фактичний рахунок на оплату 2725 від 31 липня 2025).
У серпні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 41 717,03 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 2879 від 31.08.2025, фактичний рахунок на оплату 3007 від 31 серпня 2025).
У вересні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 32 485,51 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 3322 від 30.09.2025, фактичний рахунок на оплату 3481 від 30 вересня 2025).
У жовтні 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 4 475,81 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 3651 від 31.10.2025, фактичний рахунок на оплату 3822 від 31 жовтня 2025).
У листопаді 2025 року спожито електричної енергії загальною вартістю 2 870,48 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії № 4119 від 30.11.2025, фактичний рахунок на оплату 4303 від 30 листопада 2025).
У зв'язку з відсутністю оплат та наростаючою заборгованістю за спожиту електричну енергію Постачальником припинено постачання електричної енергії Споживачу з 01.12.2025.
Також, була надіслана вимога № 21/08/23-01 від 21.08.2025 р. про сплату простроченої заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 11/09/23-01-01 від 11.09.2023р. з Актом взаєморозрахунків до договору.
Відповіді на вимогу не надходило, погашення заборгованості не здійснено.
Водночас, Актом взаємних розрахунків за період 2024-2025 р.р. між ТОВ "ЖИТОМИРЕНЕРГО" і ТОВ "ВНП" за договором № 11/09/23-01-01 від 11.09.2023 р. Боржник свої зобов'язання по оплаті за спожиту електричну енергію визнав в повному обсязі, внаслідок чого за ТОВ «ВНП» рахується заборгованість в сумі 3 699 270,15 грн.
На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» на суму 3 699 270,15 грн; включити грошові вимоги ТОВ «ЖИТОМИРЕНЕРГО» до реєстру вимог кредиторів ТОВ «ВНП», з яких: 1) до першої черги - 5 324,80 грн - сума судового збору; 2) до четвертої черги - 3 699 270,15 грн.
Згідно відомостей розпорядника майна № 02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів у справі № 902/1311/25, ознайомившись із поданою заявою та доказами доданими до заяви, кредиторські вимоги арбітражний керуючий (розпорядник майна) Слободян В. М. не заперечує щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРЕНЕРГО" до складу кредиторів ТОВ "ВНП" та внесення відповідної суми до реєстру вимог кредиторів в наступні черговості задоволення вимог кредиторів:
- 3 699 270,15 грн основного боргу - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- 5 324,80 грн судові витрати - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до повідомлення ТОВ "ВНП" б/н від 21.01.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Житомиренерго" у справі № 902/1311/25, у межах строку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРЕНЕРГО" подано заяву про грошові вимоги кредитора до боржника на загальну суму 3 699 270,15 грн. Всі надані ТОВ "ЖИТОМИРЕНЕРГО" документи на підтвердження його кредиторських вимог визнаються ТОВ "ВНП" документами, що підтверджують таку заборгованість.
За результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, кредиторські вимоги ТОВ "ЖИТОМИРЕНЕРГО" 3 699 270,15 грн - визнаються у повному обсязі та пропонуються до включення у реєстр кредиторських вимог у порядку черговості, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Житомиренерго" б/н від 20.01.2026року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, надійшла до суду 20.01.2026 року за вх. № 01-34/613/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 20.01.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11.09.2023 року між ТОВ "Житомиренерго" (Постачальник) та ТОВ "ВНП" (Споживач) було укладено договір №11/09/23-01-01 про постачання електричної енергії споживачу, згідно умов якого Постачальник за період жовтень 2024 - листопад 2025, поставив Споживачу електричну енергію на загальну суму 3 699 270,15 грн, що підтверджується описаними вище Актами купівлі-продажу електричної енергії та рахунками на оплату за відповідний період та Актом звірки взаємних розрахунків за 2024 - 2025 роки (копії наявні у справі).
Так, згідно обопільно підписаного між ТОВ "Житомиренерго" та ТОВ "ВНП" Актом звірки взаємних розрахунків за договором № 11/09/23-01-01 від 11.09.2023 року, заборгованість Боржника перед ТОВ "Житомиренерго" станом на 31.12.2025 року становить 3 699 270,15 грн.
Разом з цим, вказаним договором № 11/09/23-01-01 про постачання електричної енергії споживачу від 11.09.2023 року, передбачені, зокрема, такі умови :
Цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається Сторонами шляхом визначення умов Договору у відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України та абз. 3 п. 3.1.7 ПРРЕЕ (п. 1.1.).
Умови цього Договору розроблені, а терміни (їх скорочення) у Договорі вживаються у значеннях визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (надалі також - «ПРРЕЕ»), чинним законодавством, що регулює ринок електричної енергії (п. 1.2.).
3а цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач в повному обсязі оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії Постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1.).
Постачальник у строк, визначений цим Договором або Комерційною пропозицією, формує, підписує та надсилає Споживачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку, передбаченому п. 1.4. цього Договору (п. 5.5.).
Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору та на підставі рахунку Постачальника на оплату постачання елктричної енергії (п. 5.6.).
Цей Договір укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач. Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем Заяви-приєднання. Договір діє до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків та стягнення неустойки - до повного виконання зобов'язань за договором. Даний Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 календарний день до закінчення строку його дії Договору жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії (п. 13.1.).
Також, судом встановлено, що Заявником, окрім іншого, долучені до заяви копії таких документів : вимога № 21/08/25-01 від 21.08.2025 року про сплату простроченої заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №11/09/23-01-01 від 11.09.2023 р.; Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №11/09/23-01-01 від 11.09.2023 р.; Комерційна пропозиція (Додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11/09/23-01-01 від 11.09.2023 р.).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом пунктів 26, 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та/або розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно п. 3.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Згідно п. 4.1., п. 4.12. Правил, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Отже, суд надавши оцінку долученим до кредиторської заяви документам, дійшов висновку, що ТОВ "Житомиренерго" підтверджено належними доказами наявність заборгованості Боржника перед Заявником у загальному розмірі 3 699 270,15 грн, яка заявлена останнім до визнання у цій справі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником боргу перед ТОВ "Житомиренерго" в розмірі 3 699 270,15 грн.
Поряд з цим, Боржник у згаданому вище повідомленні б/н від 21.01.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Житомиренерго" у справі № 902/1311/25, визнав в повному обсязі кредиторські вимоги ТОВ "Житомиренерго" у розмірі 3 699 270,15 грн.
Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про визнання заявлених грошових вимог ТОВ " Житомиренерго" до ТОВ "ВНП" у розмірі 3 699 270,15 грн.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Житомиренерго" б/н від 20.01.2026 року (вх. № 01-34/613/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25 в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання грошових вимог в розмірі 3 699 270,15 грн, з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів згідно положень ст. 64 КУзПБ.
Також, підлягають визнанню вимоги кредитора у розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Житомиренерго" б/н від 20.01.2026 року (вх. № 01-34/613/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" (вул. Ольжича, 9, оф, 28, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 44726539) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) в розмірі 3 699 270,15 грн (четверта черга задоволення); а також 5 324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/1311/25 (перша черга задоволення).
3. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Слободяну В.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВНП" у справі №902/1311/25.
4. Копію ухвали направити учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: АТ "Одеснафтопродукт" - office@onp.com.ua; представнику АТ "Одеснафтопродукт" Кутяєву Г.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "ВНП" - vnp_llc@ukr.net, aleksandrpolis91@gmail.com; арбітражному керуючому Слободяну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Житомиренерго" - zhytomyrenergo@ukr.net; представникам ТОВ "Житомиренерго" Джумайлу М.Д. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адвокату Кваші І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Управлінню поліції охорони в Житомирській області - ypo_zt@ukr.net; ТОВ "Дніпроенергозбут" - dniproenergozbut@ukr.net; ТОВ "ДЛ Солюшн" - info@dl-sol.com.ua, представнику ТОВ ДЛ Солюшн" адвокату Міщенку А.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_5
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.