24.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/5517/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Мороза В.Ф.,
суддів Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 (суддя Рудь І.А.)
у справі № 904/5517/20
За позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства “Парковка та реклама» Криворізької міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 9 381 грн. 77 коп. за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 25.03.2011 № 18/8
Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича заборгованість у загальній сумі 9 381 грн. 77 коп., з яких: 8 383 грн. 47 коп. - заборгованість з орендної плати, 220 грн. 70 коп. - 3% річних, 185 грн. 32 коп. - інфляційні втрати, 592 грн. 28 коп. - пеня, відповідно до умов договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 25.03.2011 № 18/8.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгена Євгеновича на користь Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради 8 383 грн. 47 коп. (вісім тисяч триста вісімдесят три грн. 47 коп.) заборгованості з орендної плати до міського бюджету, 220 грн. 38 коп. (двісті двадцять грн. 38 коп.) 3% річних, 185 грн. 32 коп. (сто вісімдесят п'ять грн. 32 коп.) інфляційних втрат, 590 грн. 02 коп. (п'ятсот дев'яносто грн. 02 коп.) пені, 2 101 грн. 42 коп. (дві тисячі сто одну грн. 42 коп.) витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Фізичною особою-підприємцем Кірєєвим Євгенієм Євгеновичем подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 4 542,0 грн.; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Вказаною ухвалою, апеляційну скаргу було залишено без руху, у тому числі, з підстав, неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Так апеляційним судом було визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначено, що всі процесуальні документи надсилалися судом за місцезнаходженням відповідача згідно адреси вказаної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім того в матеріалах справи наявне повідомлення про отримання апелянтом рішення суду.
Від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно якого зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції та винесення рішення у справі діяв карантин. Відповідно до вимог п. 4 ст. 11 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Про рішення господарського суду апелянт дізнався 05.09.2025 коли було накладено арешт на банківські картки, після чого звернувся до суду про отримання копії оскаржуваного рішення. З огляду на викладені обставини апелянт вважає, поважними причинами пропуск строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційний суд зазначає, що апелянтом не наведено інших поважних причин, окрім тих, які ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху було визнано судом неповажними.
Як вже було зазначено апеляційним судом всі процесуальні документи надсилалися судом за місцезнаходженням ФОП Кірєєва Є.Є згідно адреси вказаної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що в матеріалах справи наявний відповідний Витяг станом на час розгляду справи.
Разом з тим ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 15.10.2020 було повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв'язку за "закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надсилалося за адресою Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, мкрн.5-й Зарічний, буд. 79, кв. 62, згідно якого рішення суду було отримано апелянтом особисто 05.01.2021.
Отже апелянт був обізнаний про розгляд даної справи та прийняття судом оскаржуваного рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18); постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б неодноразово зазначалося, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правові позиції у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Таким чином факт вибіркового отримання поштової кореспонденції ФОП Кірєєвим Є.Є., залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Окрім того апеляційний суд зазначає, що всі процесуальні документи у справі оприлюднювалися в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що приписами Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов'язку для господарського суду при відкриті провадження у справі встановлювати місцезнаходження фізичної особи підприємця, такий обов'язок встановлено тільки у випадку коли відповідач є фізичною особою.
Враховуючи, що апелянтом було отримано рішення суду 05.01.2021, відповідно несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру та залежало виключно від волевиявлення самого скаржника. Тому наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку визнаються судом неповажними.
Згідно ч.2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Верховний Суд, зокрема у постановах: від 03.10.2019 у справі №909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.12.2024 у справі № 910/15808/19, від 03.04.2025 у справі № 910/6180/20, від 03.09.2025 у cправі № 910/6180/20 неодноразово зазначав, що системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином апелянтом не наведено інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження відмінних від тих, які судом було визнано неповажними в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на п. 4 ст. 11 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, оскільки постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023, карантин відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.
Окрім того колегія суддів зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 (пункт 47), згідно з яким введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Таким чином апелянт, у повному обсязі не усунув недоліків апеляційної скарги та не навів інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи, що скаржник при усуненні недоліків апеляційної скарги не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20 повернути заявникові.
Додатки:
- апеляційна скарга з додатками на 16 аркушах та конверт;
- заява з додатками від 25.02.2026 на 13 аркушах та конверт:
заява від 11.03.2026 на 25 аркушах та конверт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Т.А.Верхогляд