Постанова від 16.03.2026 по справі 910/2498/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. Справа№ 910/2498/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Кітовський В.Л.,

від відповідача - Іванченко В.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2498/25 (суддя Нечай О.В., повне рішення складено - 24.10.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним правочину.

встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни", який оформлений рішенням про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 15 квітня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно, в односторонньому порядку, на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" розірвав договір банківського обслуговування рахунку, укладений з позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2498/25 у задоволенні позову відмовлено.

Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було обґрунтовано прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 15 квітня 2024 року, з огляду на можливе використання відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що Банк не підтвердив існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

В судовому представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

27.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" (далі - клієнт) було підписано анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, на підставі якої товариству було відкрито поточний рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк).

19.03.2024 банк надіслав клієнту листа №20.1.0.0.0/7-240319/55198 з проханням надати інформацію та документи, що стосуються діяльності товариства: документи фінансової звітності; опис бізнесу з визначенням змісту, мети діяльності; документи, що підтверджують наявність найманих працівників та розрахунків з ними; документи, на підставі яких товариством отримано кошти від контрагентів ТОВ "Сарни Трак Сервіс", ТОВ "Автоспецтранс Тек", ТОВ "Тек Спецтранс-Агро"; документи, на підставі яких переказано кошти контрагентам ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.; пояснити економічну доцільність проведення операцій з отримання фінансової допомоги від зазначених вище осіб з наступним переказом таких коштів як повернення фінансової допомоги.

Листом №2 від 27.03.2024 ТОВ "Трак Сервіс Сарни" надало банку пояснення та копії документів.

15.04.2024 банком підготовлено Висновок НФМ про розірвання ділових відносин з клієнтом - ТОВ "Трак Сервіс Сарни".

Не погоджуючись з рішенням банку, наслідком якого є одностороння відмова від підтримання ділових відносин, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни", який оформлений рішенням про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 15 квітня 2024 року.

Спір у цій справі стосується питання правомірності розірвання з ініціативи Банку договору про надання банківських послуг в односторонньому порядку - відмови від ділових відносин з позивачем у зв'язку зі встановленням йому неприйнятно високого ризику за результатами проведення належної перевірки.

За змістом частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами першою та третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон № 361-IX) зокрема, визначено, що:

неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, що вживаються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу (пп. 39, 66 ч. 1 ст. 1).

належна перевірка здійснюється в разі, зокрема: наявності підозри; здійснення платіжних операцій без відкриття рахунка; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 20 цього Закону, а саме 400 тис. грн; проведення клієнтом кількох фінансових операцій, що можуть бути пов'язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує 400 тис. грн (ч. 4 ст. 11);

суб'єкт первинного фінансового моніторингу (банк):

має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11);

зобов'язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим; проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені у незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети (ч. 1, 3 ст. 12);

встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (ч. 6 ст. 7);

відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка / відмовитися від проведення фінансової операції, зокрема, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (ч. 1 ст. 15).

У справах № 910/18504/20, № 910/10855/21, № 922/1253/23, предметом розгляду в яких були вимоги про визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених банками щодо розірвання договорів з клієнтами у зв'язку із встановленням їм неприйнятно високого рівня ризику, Верховний Суд, аналізуючи положення ч. 6 ст. 7, ст.ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України, дійшов висновків, зміст яких полягає у такому.

Норма ст. 15 Закону № 361-ІХ є спеціальною та має пріоритет у застосуванні щодо норми ст. 1075 ЦК України, враховуючи п. 3 ч. 2 цієї статті Кодексу.

У силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, а саме ст. 15 Закону № 361-ІХ, банк наділений правом (а не виключно обов'язком) в односторонньому порядку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтами та розірвати відповідний договір у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки, проте банк зобов'язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

Загальні посилання на норми Закону № 361-IX, відповідно до яких банк встановив клієнту неприйнятно високий ризик, не може вважатися належним обґрунтуванням правових підстав для встановлення такого ризику. Залежно від конкретних фактичних обставин банк повинен достатнім чином аргументувати, на підставі чого клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями.

За висновками Верховного Суду у наведених справах право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику:

не є абсолютним, а умовним, таким що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки;

не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, враховуючи встановлені обставини справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені у Положенні № 65 з додатками, відповідно до якого у випадках, передбачених:

ст. 11 Закону № 361-IX - банк зобов'язаний здійснювати належну перевірку, зокрема, наявних клієнтів (п. 1 додатку 1);

ч. 6 ст. 7 Закону № 361-IX, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку, зокрема з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками, - банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (п. 61 розділу IV Положення № 65);

ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX - банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції (п. 1 додатку 12).

При цьому відповідно до Положення № 65 банк самостійно у внутрішніх документах, зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає:

критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків, установлених у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Нацбанку; пріоритетність / значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки / вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пп. 45, 46);

види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки (п. 5 додатку 6);

порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом № 361-IX (підп. 8 п. 26 розділу ІІІ, п. 8 додатку 12), що має містити, зокрема:

вимоги до складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (з посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону № 361-ІХ) у кожному випадку;

порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених ст. 15 Закону № 361-ІХ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Отже, з огляду на приписи ч. 7 ст. 11 Закону № 361-ІХ, вимоги Положення № 65 та наведені висновки Верховного Суду банк:

наділений правом, однак не обов'язком, витребувати у клієнта інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки;

уповноважений самостійно у внутрішніх документах визначати критерії ризиків, види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки, а також порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин, вимоги до рішення про розірвання ділових відносин;

має право відмовитися від ділових відносин з клієнтом шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

При цьому, колегія суддів вказує на наявність висновків Верховного Суду щодо питання застосування ч. 6 ст. 7, ст.ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України у подібних правовідносинах в тому обсязі, що узгоджується з вимогами законодавства про вирішення банками на власний розсуд питання щодо вжиття у разі необхідності заходів з витребування у клієнта додаткової інформації або офіційних документів для здійснення належної перевірки та про самостійне встановлення ними у внутрішніх документах критеріїв ризиків, процедури прийняття відповідного рішення та порядок доведення його до відома клієнта.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 розділу I Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (надалі - Положення), де-рискінг - явище, за якого СПФМ (суб'єкт первинного фінансового моніторингу) відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.

Пунктами 11, 12 додатку № 1 до положення передбачено, що банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП (посилені заходи належної перевірки) у разі присвоєння високого рівня ризику.

Відповідно до пункту 2 Додатку 6 до Положення ПЗНП здійснюються банком до встановлення ділових відносин із клієнтом (проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин) під час проведення моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, та актуалізації банком даних щодо клієнта.

За змістом пункту 5 Додатку 6 до Положення банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП.

У пункті 6 Додатку 6 до Положення визначено, що банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.

Відповідно до п. 11 додатку 19 Положення № 65 критеріями ризику, що притаманні відповідній послузі (продукту) банку, зокрема, є таке: клієнт використовує продукти (послуги), які мають хоча б одну з наступних ознак: проведення фінансових операцій на незвично великі суми (або загальний оборот), що є невластивим для відомої банку діяльності клієнта; велика частка готівкових операцій, що є невластивим для відповідного виду діяльності клієнта.

Додатком 20 до Положення № 65 визначено індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта, а саме: клієнт (представник клієнта) не може зрозуміло пояснити, у чому полягає його ділова діяльність (характер діяльності); клієнт (представник клієнта) не бажає або відмовляється надавати інформацію, потрібну для вжиття заходів належної перевірки, надає її в недостатній мірі або надає сумнівну інформацію, яку важко перевірити; існують підстави підозрювати, що надані інформація/документи для НПК містять неправдиві або підроблені відомості (зокрема, очевидними є значні невідповідності, допущені суттєві помилки); за рахунком клієнта - суб'єкта господарювання не сплачено жодних або сплачено в незначному розмірі (у розмірі, що очевидно не відповідає обсягам проведених фінансових операцій) обов'язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності (наприклад, платежі за оренду приміщень, сплата комунальних послуг, податків до бюджету).

Індикатори, що стосуються фінансових операцій клієнта:

- тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком) (п. 25 додатку 20 Положення № 65);

- фінансова операція/сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими. Відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунками клієнта (п. 27 додатку 20 Положення № 65);

- Клієнт регулярно надає або отримує позики від контрагентів, які не належать одній бізнес-групі компаній (п. 45 додатку 20 Положення № 65).

Згідно з пунктами 3.1.1.7.1, 3.1.1.7.2 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку https://privatbank.ua/terms, банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством або внутрішніми документами банку документи та відомості, які необхідні банку з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюється банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції на підставах, визначених у підрозділі 1.1.7 "Належна перевірка Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов'язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій" цих Умов та Правил.

Відповідно до п.п. 1.1.8.2 - 1.1.8.4 Умов та Правил банк ініціює розірвання Договору та закриває рахунок/рахунки в наступних випадках/ за наявності однієї з таких обставин: якщо протягом 12 місяців з дня відкриття рахунку або протягом 12 місяців підряд відсутні будь-які ініційовані клієнтом операції за рахунком та відсутній залишок коштів на рахунку; у разі отримання від контролюючих органів інформації про державну реєстрацію припинення клієнта або самостійного виявлення таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань; у випадку порушення клієнтом своїх зобов'язань за Договором, у тому числі щодо актуалізації даних, а також у випадку, якщо було з'ясовано, що дія Договору суперечить законодавству України або може призвести до фінансових збитків, погіршення іміджу банку; за наявності підстав, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу; у разі встановлення факту надання клієнтом недостовірної інформації для встановлення податкового резидентства та статусу податкового резидентства своїх власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та іншої обов'язкової інформації відповідно вимог FATCA, CRS; у випадку виникнення у банку підозри або виявлення ознак незаконних операцій із платіжним інструментом з боку клієнта. При цьому залишок коштів на рахунку клієнта перераховується на відповідний рахунок згідно облікової політики банку та повертається клієнту на його першу вимогу, за умови виконання клієнтом вимог щодо ідентифікації та верифікації його особи та підтвердження належності йому цих грошових коштів; у випадку технічної неможливості обслуговування клієнта в подальшому; в разі прийняття банком рішення про припинення відкриття та/або обслуговування поточних рахунків в певній іноземній валюті; в інших випадках, передбачених законодавством України та Договором.

Про розірвання Договору банк повідомляє клієнта шляхом направлення повідомлення способом, узгодженим сторонами у п.1.1.3.2.1 цього Договору. Клієнт повинен відповісти на повідомлення протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення йому такого повідомлення та подати до банку Заяву про закриття рахунку та перерахування залишків коштів - Платіжну інструкцію про переказ залишку коштів на рахунках клієнта на рахунки клієнта в іншому банку з урахуванням вимог п. 1.1.8.5 цього Договору. У разі неотримання банком відповіді протягом зазначеного строку вважається, що клієнт згоден з розірванням Договору. Рахунок закривається після спливу тридцяти календарних днів з дня відправлення клієнту такого повідомлення (або в інші строки, передбачені в повідомленні) та здійснення завершальних операцій по рахунку.

У випадках, передбачених законодавством України, розірвання Договору за ініціативою банку та закриття рахунку може здійснюватись без повідомлення клієнта та без отримання від нього згоди.

Отже, нормами чинного законодавства України, Положенням, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначений обов'язок відповідача як на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і обов'язок відповідача відмовити від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції.

Згідно з п. 8 п. 26 Положення № 65 порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ, встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин з позивачем банк визначив абзац 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ, тобто встановлення неприйнятно високого ризику.

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення в цій частині, суд першої інстанції вірно врахував наступне.

Обіг коштів по рахунку НОМЕР_1 за період з 20-04-2023 по 09-04-2024 складає 55 млн.грн., характеризується проведенням економічно необгрунтованих операцій з надання/повернення фінансової допомоги.

Зарахування:

*кошти від ФОП/юридичних осіб в якості оплати запчастин, ремонту/оренди техніки;

*кошти від фізичних осіб в якості оплати автомобілів;

*значні суми коштів (11 млн.грн.) зараховано від фізичної особи ОСОБА_3 в якості оплати невизначених товарів, послуг.

*значні суми коштів (40.5 млн.грн.) зараховані від непов'язаних юридичних осіб АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК ТОВ /42512075/, ТЕК СПЕЦТРАНС-АГРО ТОВ /41534920/, САРНИ ТРАК СЕРВIС ТОВ /42702563/ в якості надання фінансової допомоги.

Витрати: більшість коштів (48 млн.грн.) спрямовано на повернення фінансової допомоги тим же контрагентам, що зазначені вище.

Клієнту відправлено запит про надання документів щодо змісту проведених операцій.

Надано договори оренди приміщення, штатний розпис, договори позик, відомості про нарахування заробітної плати, пояснення в якому зазначено наступне: договори позик було укладено для погашення раніше взятих у позику коштів. Такоє, вказано, що надати підтвердження походження взятих у позику коштів та їх цільового використання не можливо, так як документи було знищено в наслідок влучання ракети.

З огляду на вищезазначене, за наслідками проведеної перевірки Відповідач дійшов висновку, що продукт Банку /рахунок 2600*/ використовується клієнтом для проведення економічно необґрунтованих безтоварних операцій, а саме транзиту фінансової допомоги.

За висновками Банку, фінансові операції клієнта є складними, незвично великими для його діяльності або не відповідають фінансовому стану; підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а саме:

1) є незвично великими фінансовими операціями;

2) проведені в незвичний спосіб;

3) не мають очевидної економічної чи законної мети;

Також зазначені операції мають наступні індикатори згідно Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу:

25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком).

27. Фінансова операція / сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими.

45. Клієнт регулярно надає або отримує позики від контрагентів, які не належать одній бізнес-групі.

Враховуючи викладене, діяльність клієнта визнана АТ КБ "ПриватБанк" підозрілою.

Як наслідок, оскільки обслуговування кієнта, характер або наслідки її фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо відповідної особи прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.

Банк надав Висновок Напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" від 15.04.2024 року відносно ТРАК СЕРВIС САРНИ ТОВ, ЄДРПОУ 42835344, ОСОБА_5 /НОМЕР_2/, ОСОБА_1 /НОМЕР_3/, в якому зазначені підстави для прийняття такого рішення.

Так, згідно з п. 2.1. Порядку відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів АТ КБ "ПриватБанк" (далі - Порядок) уповноважені працівники - працівники підрозділів І лінії захисту у сфері ПВК/ФТ, що є відповідальними за безпосереднє здійснення заходів НПК в процесі обслуговування клієнта, зокрема, - підрозділів ГО - Дирекція малого та середнього бізнесу (в т. ч. Напрямок корпоративного бізнесу та Напрямок по роботі з торговельними підприємствами), Дирекція роздрібного бізнесу, Напрямок електронного бізнесу, Департамент з обслуговування та зберігання цінних паперів, Управління фондових операцій, інші бізнес- обслуговуючі підрозділи Банку, - макрорегіональних підрозділів - філії (у тому числі самостійні), регіональні дирекції, регіональні підрозділи, головні регіональні підрозділи, регіональні управління, відділення груп А, Б, В, Ф, Д працівники Напрямку "Фінансовий моніторинг" як підрозділу ІІ лінії захисту у сфері ПВК/ФТ.

Відповідно до п. 3.1.2. Порядку Напрямок "Фінансовий моніторинг" - забезпечує виконання вимог законодавства у сфері ПВК/ФТ, Політики з питань ПВК/ФТ та Положення про відмову шляхом зокрема складання письмових висновків/документування судження, які формуються у вигляді службових записок у системі документообігу Банку "ПриватДок" (далі - ПК "ПриватДок"), з чітким зазначенням підстав для відмови (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) у кожному випадку встановлення неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити КБВ/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення Банку в оману, підозрілих фінансових операцій (діяльності), у разі визнання структури власності "непрозорою", у випадках, визначених санаційною політикою тощо, із пропозиціями стосовно доцільності/недоцільностівідмови у підтриманні ділових відносин/ обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закритті рахунку, які направляються/ адресуються Відповідальному працівнику Банку для отримання рішення за результатами розгляду висновків.

Згідно з п. 4.1. Порядку уповноважені працівники підрозділів Банку І та ІІ лінії захисту, задіяних у процедурах відмови [у межах відповідних компетенцій, функціональних обов'язків] у випадках, визначених статтею 15 Закону про ПВК/ФТ, Політикою з питань ПВК/ФТ, Положенням про відмову, здійснюють заходи щодо відмови від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у порядку зазначеному нижче.

Пунктом 4.4. Порядку передбачено, що висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватись однією службовою запискою. Висновок з пропозиціями стосовно доцільності відмови направляється Відповідальному працівнику Банку для розгляду та прийняття рішення, який оформлюється службовою запискою у ПК "ПриватДок" використовуючи шаблон 100101, 100202, адресат - Відповідальний працівник Банку.

Відповідальний працівник Банку/особа, уповноважена Відповідальним працівником Банку за результатами розгляду Висновку приймає остаточне рішення щодо наявності/відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин /встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку. Надання/проставлення адресатом резолюції "Дозволяю" на Висновку у вигляді службової записки у ПК "ПриватДок" є датою прийняття рішення про відмову в підтриманні ділових відносин із клієнтом (п. 4.5. Порядку).

Отже, зважаючи на наведені приписи Порядку, враховуючи, що службова записка АТ КБ "ПриватБанк" складена Напрямком фінансового моніторингу та оформлена в шаблоні № 100202, містить висновок відносно ТОВ ТРАК "Трак Сервіс Сарни" ЄДРПОУ 42835344 в якому зазначені підстави для прийняття такого рішення та рішення про встановлення відповідним клієнтам НВР, відмову від підтримання ділових відносин на підставі ст. 15 Закону про ПВК/ ФТ, отримала резолюцію адресата-відповідальної працівника Банку Члена Правління АТ КБ «ПриватБанк» (з питань комплаєнсу) Разумного А.А., то відповідні рішення є прийнятими цим документом.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що відповідач розірвав ділові відносини, без вжиття заходів для отримання додаткової інформації, не повідомляв товариство, що наданих документів було недостатньо. За відсутності інформації від банку про недостатність наданих документів, ТОВ "Трак Сервіс Сарни" було позбавлене можливості усунути недоліки у поданій відповіді банку шляхом надання додаткових пояснень та/або документів.

Стосовно вказаного Суд зазначає таке.

Як вже було вказано, позивачу відповідачем відправлено запит про надання документів щодо змісту проведених операцій.

Позивачем надано договори оренди приміщення, штатний розпис, договори позик, відомості про нарахування заробітної плати, пояснення в якому зазначено наступне: договори позик було укладено для погашення раніше взятих у позику коштів. Також вказано, що надати підтвердження походження взятих у позику коштів та їх цільового використання не можливо, так як документи було знищено в наслідок влучання ракети.

Отже, позивачу було надано можливість надати підтверджуючі документи щодо змісту проведених операцій.

Колегія суддів вказує, що ні Закон про ПВК/ФТ, ані Положення № 65 та внутрішні документи Банку не передбачають обов'язку Банку здійснювати направлення клієнту необмеженої кількості запитів та зазначення при цьому про недостатність наданих документів.

Так, позивач, як заінтересова особа, мав надати всі наявні у нього документи щодо змісту проведених операцій, а не посилатися про незазначенння Банком щодо їх недостатності.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що ракетний удар мав наслідком загибель брата бухгалтера ТОВ "Трак Сервіс Сарни", яка важко переживала цю втрату, лікувалася. Товариство не має можливості надати у повному обсязі документи на підтвердження цього факту, оскільки документи щодо родинних відносин у товариства відсутні. Ці документи не подавалися суду першої інстанції з поважних причин, оскільки ненадання ТОВ "Трак Сервіс Сарни" саме вказаного документа банку не було визначальним для ухвалення відповідачем рішення про розірвання ділових відносин, а тому ТОВ "Трак Сервіс Сарни" просить дослідити їх на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Так, до апеляційної скарги позивачем додані: витяг із історії хвороби №7617 та лікарське свідоцтво про смерть №111.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивачем не було доведено до суду першої інстанції неможливості подання вказаних доказів, також не повідомлено суд про існування цих обставин, які скаржник наразі намагається довести.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі апелянт не навів доводів щодо неможливості подання наведених доказів до суду першої інстанції.

Отже, вказані додаткові докази не приймаються судом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем достатнім чином не обґрунтовано економічну доцільність отримання фінансової допомоги з наступним її поверненням тим самим особам одразу після зарахування коштів, тобто без фактичного використання.

Отже, відповідач, здійснивши належну перевірку здійснення фінансових операцій позивача та виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись наведеними вище приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов'язок суб'єкта фінансового моніторингу та встановив Позивачеві неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

В свою чергу суд першої інстанції, проаналізувавши норми Закону про ПВК/ФТ, Положення № 65, внутрішні документи Банку та оцінивши наявні у справі докази, дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договору), прийняте відносно позивача є таким, що відповідає приписам законодавства.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2498/25 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2498/25.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 25.03.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук

Попередній документ
135122198
Наступний документ
135122200
Інформація про рішення:
№ рішення: 135122199
№ справи: 910/2498/25
Дата рішення: 16.03.2026
Дата публікації: 26.03.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (16.03.2026)
Дата надходження: 24.11.2025
Предмет позову: визнання недійсним правочину
Розклад засідань:
09.04.2025 14:30 Господарський суд міста Києва
21.05.2025 14:30 Господарський суд міста Києва
11.06.2025 14:45 Господарський суд міста Києва
02.07.2025 16:30 Господарський суд міста Києва
23.07.2025 16:30 Господарський суд міста Києва
08.10.2025 15:15 Господарський суд міста Києва
09.02.2026 11:20 Північний апеляційний господарський суд
23.02.2026 12:40 Північний апеляційний господарський суд
16.03.2026 12:20 Північний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ПОНОМАРЕНКО Є Ю
суддя-доповідач:
НЕЧАЙ О В
НЕЧАЙ О В
ПОНОМАРЕНКО Є Ю
відповідач (боржник):
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
заявник апеляційної інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни"
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАК СЕРВІС САРНИ»
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни"
позивач (заявник):
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни"
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАК СЕРВІС САРНИ»
представник:
Іванченко Вікторія Сергіївна
представник позивача:
КІТОВСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ЛЕОНІДОВИЧ
представник скаржника:
СКРИННІКОВ ОЛЕГ ВІТАЛІЙОВИЧ
суддя-учасник колегії:
БАРСУК М А
РУДЕНКО М А